"Про "золото" навіть страшно було мріяти": інтерв'ю з фехтувальницею Аліною Комащук про командну перемогу на Олімпіаді-2024

На Олімпіаді-2024 першу для України золоту медаль здобули фехтувальниці Ольга Харлан, Юлія Бакастова, Олена Кравацька та Аліна Комащук. Остання взяла участь в Іграх після тривалої паузи. Про те, як це було, срібна призерка Олімпійських ігор-2016 розповіла в інтерв'ю "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Якими були ваші емоції після перемоги і що ви відчували на шляху до неї?

— Коли ми виграли, я не могла повірити, що це відбулося. Навіть коли ми потрапили у фінал і зрозуміли, що буде медаль. Наш шлях був нелегким — ми починали з поганого місця.

Було страшно, що не вийде на Олімпіаді виправдати очікування тренерів. Хотілось будь-яку медаль, але про "золото" навіть страшно було мріяти.

— Наскільки сильно тисне відповідальність та очікування від людей, які вас готують?

— На цій Олімпіаді так не було, тому що я не думаю, що багато хто очікував від нас великого результату. Так, ми могли, але ми не були достатньо стабільними. Відповідальність перед командою була, але вони сказали нам: "Робіть це для себе. Для нас ви вже все зробили, що могли".

— Розкажіть про вашу підготовку до Ігор у Парижі.

— На відміну від багатьох інших українських спортсменів, ми тренувалися в Італії, бо наш тренер звідти. Ми два роки провели в Італії. Було складно бути так далеко від дому, сім'ї, друзів. Але ми розпочали цей шлях з віри тренера в нас і знали, що без однієї з нас у решти не вийде. 

— Коли вам сказали, що лишається 30 хвилин, які вирішують все, робіть що хочете, як вам вдавалося зберегти спокій, рівновагу, концентрацію? Що вам допомагає? Що собі кажете?

— Не завжди так виходить. Немає таких слів, які завжди працюють. На цій Олімпіаді на командних змаганнях у мене якось виходило концентруватися, але як саме — я й сама не знаю. Я не думала про результат, про значення Олімпіади, про медаль… Лише про те, що це просто фехтування.

Я казала собі, що ми сильні, що ми заслуговуємо на медаль. Згадувала усі складні моменти з минулого — свої і дівчат. Наші сльози. Ми вже пройшли такий складний шлях, тож маємо йти до останнього.

— Наскільки тісно ви з дівчатами спілкувалися поза змаганнями?

— В Італії ми протягом двох років жили разом в одній квартирі, тож були разом 24/7: на змаганнях, на тренуваннях, вдома. Між нами є зв'язок. Ми знаємо, коли треба підійти і що треба сказати, коли краще промовчати. Оля знає, що сказати мені перед боєм, коли я остання виходжу і кажу їй: "Олю, мені страшно". Я знаю, що сказати Ангеліні, наприклад.

— Скільки загалом років ви йшли до цієї Олімпіади?

— Я займаюсь із дев'яти років, тож 22 роки.

Читайте також:

• Мрію про перемогу і планую залишатися в Україні: інтерв'ю з бронзовою призеркою Олімпіади-2024 Іриною Геращенко
• Залаштунки Олімпіади-2024 у проєкті "Париж, Avenue Olympique": розмова з ведучою програми "Коло спорту" Діаною Звягінцевою
• Україна завершила виступи на Олімпійських іграх із 12 медалями