Пекарня на Київщині готує для ЗСУ печиво, яке їли військові під час Першої світової війни

Витачів — незвичайне місце на крутому березі Дніпра. Саме тут, між каплицею, створеною за проєктом Тараса Шевченка, та величезним дерев’яним млином, розмістилася пекарня "Витач". Заклад відкрила родина Собків у перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку тут випікали хліб для громади та військових, а згодом — для гостей. У пекарні можна випити каву, купити хліб на заквасці та помилуватися краєвидом, від якого перехоплює подих. Журналісти "Ранку Вдома" побували у гостях та поговорили з засновником пакарні Олександром Собком про хліб та особливу допомогу військовим на фронті.

Кандидат біологічних наук Олександр і акушерка Вікторія зараз пекарі. Свій перший хліб подружжя Собків приготувало на третій день повномасштабного вторгнення росіян, аби нагодувати військових і нужденних.

Пекарню мали відкрити навесні 2022 року, однак повномасштабна війна внесла свої корективи. Ідею терміново відкриватися, аби пекти хліб для людей, подала дружина Олександра — Ірина. Жінка якраз встигла з’їздити в сусідню Українку і побачити, як швидко зникали продукти з полиць магазинів і якими розгубленими були всі навколо.

"Дружина в обід поїхала в Українку, потім в Обухів, а коли повернулася то сказала: "Саша, нам треба пекти хліб. Нічого немає — ні борошна, ні хліба, на полицях". Це викликало в мене істеричний сміх: "Який хліб, де? Тут нічого нема!". Вона наполягла і сказала, що людям треба дати надію. Так ми запустили першу піч", — пригадав власник пекарні "Витач" Олександр Собко.

Того дня Олександр та Ірина почали носити воду і дрова, шукати борошно по сусідах і готуватися до першого робочого дня. Так працювали кілька днів, а потім сталося диво — ніби нізвідки з’явилася команда пекарів. То була молодь з Києва, пригадав Олександр, я шукала місце, де їхні навички були б корисними. 

Майже два місяці волонтери безплатно пекли хліб і роздавали місцевим жителям, військовим та передавали до шпиталів. Згодом випічку почали доставляти в деокуповані Бородянку та Бучу, на Харківщину та Чернігівщину.

"Хлопці робили з нашого хлібчика бутерброди з козацьким салом.  Вони легенькі, але дуже ситні. Вночі можна перекусити й працювати", — пояснив Олександр Собко.

Зараз пекарня працює як бізнес. Паралельно Собки продовжують волонтерити. Щотижня готують посилки бійцям на передову із запашним хлібом та особливим печивом "Анзак". Рецепту понад 100 років. Такий смаколик виготовляли в Австралії та Новій Зеландії під час Першої світової війни. Печиво може зберігатися свіжим аж до 8 місяців.

"Для бійців, які боронять Бахмут та Авдіївку, Гуляйполе та Херсонщину, ми виготовляємо енергетичне печиво. Таке робили в Австралії дружини для своїх чоловіків під час Першої світової війни. Це печиво тривалого зберігання, містить багато вершкового масла, воно солодке, але від нього не хочеться пити. А ще воно гнучке, тобто не кришиться. Хлопці відмовляються від енергетичних батончиків, бо вони викликають спрагу. Наше печиво беруть із собою бійці у розвідку, щоб втамувати голод", — розповів Олександр Собко.

Зараз родина Собків розпочали спільний з поляками проєкт, в межах якого організовуватимуть пекарні в щойно звільнених населених пунктах України.

Також цікаво:

• Хліб для людей у гарячих точках: історія київської пекарні
• Соціальне кафе Sunshine Cafe: працевлаштування особливих людей
• Зброя смаку: бізнесмен з Київщини передає на фронт "кавові байрактари"