Від чого залежить успіх у спорті: "Утро Дома" з учасниками молодіжної збірної з боксу

Нещодавно в Польщі завершився Чемпіонат світу з боксу серед молоді. Українські спортсмени вибороли там "золото" і "срібло".

Як проходить підготовка до змагань і від чого залежить успіх спортсменів — розповіли срібна призерка чемпіонату з боксу Христина Лакійчук, чемпіон світу з боксу серед молоді Юрій Захарєєв і старший тренер чоловічої молодіжної збірної з боксу Олег Кудінов в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна та Костянтин Войтенко.

— Наскільки вам сподобався чемпіонат? Були до нього готові?

Христина Лакійчук: Ми були готові на всі 100%. Я їхала за "золотом", але в фіналі мені трохи не вистачило функціональних азів.

— Але в першому раунді ви лідирували.

Христина Лакійчук: Мабуть, суперниці тренер сказав, що вона програє і що потрібно більше працювати. Ми з тренером розглядали варіант, що якщо щось піде не так, вона буде ламати. Найголовніший критерій — це функціонал, і я зупинилася на ногах і все. З другого-третього раунду все пішло по-іншому.

— Юрію, а ви були готові до змагань?

Юрій Захарєєв: Звичайно. Ми старалися. Пів року тривала підготовка, збори. Було по три тренування на день — вранці, в обід і ввечері. Ми вісім років до цього йшли, і продовжуватимемо далі.

— Ви задоволені своїм фінальним поєдинком? У вас був непростий суперник.

Юрій Захарєєв: Звичайно, задоволений! Цього разу я з ним виступив краще. У Європі, в Чорногорії було трохи гірше. Але там я теж посів перше місце. Я виступав з тим самим суперником і переміг його.

— Хто несе більшу відповідальність за перемогу — спортсмен чи тренер?

Олег Кудінов: Це важке питання. Мені здається, що в перемозі однакова заслуга й учня, й тренера. Тому що вони спільно ухвалюють рішення, обговорюють тренувальні процеси.

Христина Лакійчук: Дійсно, 50% роботи залежить від тренера, 50% — від спортсмена. Якщо між тренером і спортсменом не буде взаєморозуміння, то результату не буде, я вважаю.

— Христино, як ви потрапили в спорт?

Христина Лакійчук: У 13 років я взяла подругу та попросила її піти зі мною, тому що мені було страшно. Зал розташовувався поруч із моїм будинком, і це була єдина секція, куди можна було сходити.

У 13 років я зайшла в зал, постукала в двері, мені відкрив мій тренер. Я запитала: "На бокс можна?" Він завів нас в тренерську кімнату, запитав, чого ми хочемо, які в нас плани. Почув нас і каже: "Давай, тренуйся!". Я спочатку взагалі нічого не розуміла. Не розуміла, що таке бокс.

Потім поїхала на свій перший турнір, виграла його. І подумала: "Вау! Я можу, виявляється". Потім я поїхала на перший міжнародний турнір, і цей турнір став поштовхом, завдяки якому я пішла далі. Ми зідзвонилися з тренером, у нас була довга розмова. Він пояснив, що в мене може вийти, що я схильна до боксу. Розповів усі плюси та мінуси, і я погодилася працювати далі.

— Юрію, а як ви потрапили в спорт?

Юрій Захарєєв: Я почав займатися в 10 років. Спочатку в мене не виходило, я не хотів займатися. Ходив через силу. Тренер мене виганяв за пустощі, але я приходив назад. Так ми тренувалися рік-два. Потім тренер вирішив нас вивезти, щоб подивитися, чого ми навчилися.

Ми поїхали в Одесу, Білгород-Дністровський. Виступали в Інкермані, у Василя Ломаченка в залі. Там боксували з хлопцями. Потім потрапили на збори до Олега Борисовича.

Олег Кудінов: А там ми їх вже не відпустили. Потрапили в надійні руки.

Юрій Захарєєв: Там почали набиратися досвіду, вчитися новим рухам. Виїжджав на чемпіонати України.

— Олег, як ви психологічно підтримуєте спортсменів?

Олег Кудінов: Всі психологічні настрої, які я застосовував особисто, я намагаюся передавати хлопцям, які у мене в збірній. Бувають різні настрої. Наприклад, у нас був тренувальний процес в Карпатах. Ми там піднімалися на вершину гори, підкорювали її. Це теж психологічне налаштування, адже ти подолав те, що було складно зробити. Те ж саме треба робити на ринзі.

— Як ви налаштовуєтесь на перемогу перед боєм?

Христина Лакійчук: Я веду свій Instagram, і перед боєм уявляю, як я буду писати пост про перемогу. Про "золото" на чемпіонаті світу. І коли я боксую, я роблю все, щоб отримати це "золото". Думаю, кожен спортсмен так візуалізує перемогу. Це дуже допомагає.

Юрій Захарєєв: Я пророблюю кожен поєдинок. Я всіх своїх суперників знаю, тому мені легше. Я виходжу і знаю, як вони боксують, які в них рухи. Знаю, як вони битимуть, що пробиватимуть, які серії та комбінації використовуватимуть.

— Які плани на майбутнє?

Юрій Захарєєв: Потрібно працювати. Є плани й амбіції з підготовки до Олімпійських ігор.