Назад у 1950-ті роки: де у Києві можна безплатно послухати музику на грамофоні

Музей українського грамзапису на Співочому полі дивує унікальними експонатами. Це понад 400 одиниць основного фонду української музики на різних звукових носіях. Цікаво, що засновники музею прагнуть відкрити нові експозиції, аби зберегти історію касет та дисків. На екскурсії в унікальному музеї побували журналісти "Ранку Вдома".

Раїса Кириченко, Мирослав Скорик, Михайло Сливотський, Левко Ревуцький — легенди української музики, твори яких ще на патефонах та грамофонах слухали наші бабусі, дідусі та батьки. Знову почути музику, яку зберегли ці старі платівки, можна щовихідних на Співочому полі. Саме там відкрив свої двері перший і єдиний в Україні Музей українського грамзапису.

"Київський міський центр народної творчості, контролю та досліджень — це міська інституція, яка мусить генерувати культурні сенси для цього міста. Ми вирішили заповнити шпаринку й зробити Музей українського грамзапису", — пояснює директор Київського міського центру культурологічних досліджень Федір Баландін.

Ідеологом створення музею і його керівником став відомий український діджей, один з піонерів електронної музики Іван Москаленко. Він особисто шукав для музею унікальні експонати в старих закладах культури і приватних колекціях.

"Це магія. Сама культура філофоністів та споживачів грамплатівок. В усі часи це було окремим спейсом. Для того, щоби відчути музику так само як відчували її музиканти, треба поставити платівку і просто насолоджуватися цими звуками", — розповідає керівник Музею українського грамзапису Іван (DJ Derbastler) Москаленко.

У радянський період платівки з українською музикою видавалися обмеженими тиражами й навмисно знецінювалися пропагандистами. Тому збір і поповнення фонду Музею грамзапису сьогодні — завдання нелегке. Попри всі складнощі, працівникам музею вдалось знайти понад 400 унікальних експонатів.

"Наша експозиція складається з платівок з 1950-х років до 1991 рік, коли Україна здобула незалежність. Тоді у самостійній державі виникла перша компанія звукозапису, яка називалась "Аудіо Україна". Ще одна гордість музею — колекція ретро аудіотехніки. Наприклад, магнітофон "Весна". Його можна було брати з собою на прогулянку, бо він працював від батарейок. Магнітофон "Тембр" використовувався при студійному записі. Саме на цю модель передавали сигнал SOS на кораблі", — каже Іван Москаленко.

До речі, кожен експонат музею досі працює. Тож відвідувачам музею можуть поставити будь-яку платівку. Музей українського грамзапису — лише частина масштабного проєкту Київського міського центру культурологічних досліджень.

"Територія у нас велика. Можливості теж. За історією українського грамзапису піде історія західної музики, музики діаспори, дисків, касет. Збиратимемо усі ті цифрові носії, які сьогодні втрачаємо", — резюмує Федір Баландін.

Музей українського грамзапису на Співочому полі працює щовихідних. Вхід вільний. Охочі можуть зробити внесок на розвиток музею.

Читайте також: Таке можна побачити тільки у "Ремісничому дворі" у Житомирі: як юрист 26 років тому створив унікальний музей