Колаборація з "Бумбокс" і життя в США: "Утро Дома" з музикантом Сашею Чемеровим

Саша Чемеров — український і американський музикант, поет і продюсер. Нещодавно він разом із групою "Бумбокс" випустив трек "Любила", який миттєво став хітом.

Як писалася пісня, чому Андрій Хливнюк не відразу погодився записати трек та у чому відмінність між роботою в Україні та США — розповів Саша Чемеров в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Костянтин Октябрський та Анастасія Касілова.

— Ви випустили спільний трек "Любила" з Андрієм Хливнюком, і він став дуже популярний. Менше ніж за добу він зібрав 100 тис. переглядів. Ви очікували такий успіх?

— Так і було. Успіх був прогнозований, хоча, можливо, не в такому обсязі.

— У вас із Хливнюком вже була спільна робота — пісня "Тримай мене", у якої зараз понад 4,2 млн переглядів на YouTube. Андрій не очікував, що нова пісня може повторити успіх попередньої?

— Він спочатку говорив, що не потрібно записувати. Тому що він думав, що ми не повторимо успіх. Ми навіть посперечалися з ним, і я сказав, що ми поб’ємо "Тримай мене", а він сказав, що ні. Ось ми і подивимося.

— Чому так важливо повторити успіх і поліпшити результат?

— Коли ти робиш щось таке велике, не хочеться падати нижче. Якщо результат буде меншим, тоді краще не робити.

Щоб зрозуміти, змогли ми повторити успіх чи ні, потрібен приблизно рік. Але якщо порівнювати вже зараз, то "Любила" лідирує.

— Як створювалася пісня? Адже текст і музика — ваші.

— Я тоді був у Лос-Анджелесі, написав цю пісню і зрозумів, що хочу заспівати її з Андрієм Хливнюком. Тим більше, що ми вже це робили, у нас це вийшло. Я зробив демозапис, подзвонив йому і сказав, що є суперхіт.

Я прилетів в Україну на 10 днів зняти кліп і полетіти назад, а вийшло так, що почалася пандемія. Він послухав демозапис і каже: "Ну, що, давай робити". Так і сталося, він написав свій куплет і з’явилася пісня "Любила".

— Про що ця пісня?

— Я писав про відносини з Батьківщиною, зі своєю країною, чи любить тебе твоя країна, тому що ти її точно любиш. Андрій увірвався з любовною лірикою. Я завжди, коли роблю музику, намагаюся залишити багато повітря для глядача, щоб слухач міг свою історію підбити під ту історію, яка відбувається в пісні.

Спочатку пісня називалася "1%". У ній співається "99% зі 100%". Тобто залишається 1% і виникає питання, для кого він призначений. Це питання виникло, тому що я поїхав із України, тому що на той момент в Україні не розуміли, що я роблю.

— Коли це було?

— Десь 2011 рік. Я був в Америці, і порівнюю її з великим університетом, в якому я навчався 8-9 років. Я вивчив там, як працює шоубізнес, як працюють лейбли, вся ця структура.

Я навчився, як відкривати фірми, як платити податки. Насправді, я їхав туди підписати контракт, і через два роки пропозицій від великих менеджерів я зрозумів, що вони мені не потрібні. І я почав робити це сам. Якби я пішов на контракт, я б уже був суперзіркою, але річ у тому, що якщо ти є суперзіркою, ти нічого не отримуєш майже все своє життя. Вони хочуть навіть твоє ім’я, щоб воно було на лейблі. І якщо ти щось робиш не з цим лейблом, все одно ти віддаєш відсотки.

— Ви живете на дві країни. Де ви бачите більше перспектив — в Україні чи в США?

— Я залишаю активною американську групу The Gitas, і тому виходить так, що The Gitas там, а Саша Чемеров — тут.

— Які українські групи або виконавців ви б виділили?

— Для мене це групи "Один в каное" і "ДахаБраха". Що примітно, "ДахаБраха" я вперше наживо почув у Америці.