"КіноХаб": топ прем'єр 2024 року та найкасовіші фільми України

Що наразі відбувається з українським кінематографом? Хто і чому здобуває прихильність глядачів, а кого несправедливо оминули великі перегляди? Як українським режисерам вдається знімати успішне кіно під час повномасштабного вторгнення? Про це і не тільки в новому випуску проєкту "КіноХаб" телеканалу "Дім" розповідає сценарист, теле- та кінопродюсер, театральний режисер Олекса Гладушевський.

Спеціальний гість випуску — український актор, виконавець головної ролі у фільмі "Довбуш" Сергій Стрельников.

Топ-5 українських прем'єр-2024

Після початку повномасштабного вторгнення український кінематограф переживає непрості часи. Проте українським режисерам вдається знімати успішне кіно. Олекса Гладушевський склав рейтинг фільмів, які, на його думку, показують, що українське кіно не тільки живе, а ще й впроваджує нові жанри.

"Лишайся онлайн"

Фільм "Лишайся онлайн" режисерки Єви Стрельниковой, який вийшов в кінотеатрах 28 березня 2024 року. Творці вирішили розповісти історію через дуже особливий формат, який в кіно має назву "скрінлайф" — це коли всі події відбуваються на екрані планшета, смартфону чи комп'ютера. Сьогодні такий формат не тільки дешевший у виробництві, ніж класичне ігрове кіно, а ще й актуальний для українського глядача.

"Цей фільм крутий не тільки незвичним форматом, але й кльовим сюжетом. Одразу скажу, що під час перегляду будуть і сльози, й розпач, і спливатимуть власні спогади", — зазначив Олекса Гладушевський.

Головна героїня фільму — дівчина Катя, яка знаходить для свого брата, який служить в ТрО, ноутбук. Але вона навіть не підозрює, що власники ноутбука — чоловік та дружина — знаходяться в "сірій зоні", а їх маленького сина вивезли до Львова, де він чекає зустрічі зі своїми батьками. Катя завдяки фото, відео на ноутбуці та спілкуванням з маленьким Савою намагається знайти його зниклих батьків. Вона просить брата-військового розшукати їх.

Фільм сповнений надією, але інколи й розпачем. Особливо в той момент, коли Каті доводиться говорити з матір'ю російського солдата.

А от чи вдалося Каті знайти батьків хлопчика і возз'єднати сім'ю? І чи вижив її брат, який став на захист країни? Про це ви дізнаєтесь, подивившись стрічку.

"Уроки толерантності"

Український комедійний фільм "Уроки толерантності" вийшов на екрани 14 лютого 2024 року. Режисер — Аркадій Непиталюк.

"Я не міг оминути цю стрічку, але я тут не буду дуже об'єктивним, бо мені пощастило попрацювати з командою цього фільму як креативний продюсер. Я наразі згадую ці дні ще до повномасштабного вторгнення, коли ми працювали над першою версією сценарію. За два дні до нападу Росії на Україну сценарій був майже закінчений. А потім все зупинилося, звісно. І тільки через пів року мені зателефонував продюсер фільму Сергій Лавренюк, і запропонував продовжити роботу, але змінити сценарій таким чином, щоб події відбувалися в межах однієї квартири. Я вважаю, що це пішло на користь фільму", — розповів Олекса Гладушевський.

"Уроки толерантності" побували на декількох європейських фестивалях, вийшли в український кінопрокат. А у вас є можливість побачити цей фільм на стрімінгових платформах.

Головні герої фільму — це родина з невеличкого містечка, дружина працює вчителькою, а чоловік — безробітний. Щоб прогодувати себе та дітей і погасити борги, подружжя долучаються до державної програми з євроінтеграції під назвою "Уроки толерантності". За правилами програми, родина має прийняти у себе хлопця-гея. Головне питання фільму — чи вдасться родині Найдюків стати більш толерантними, і не тільки отримати гроші, а й прийняти та полюбити нового мешканця?

"Уроки толерантності" — яскраве трагікомічне кіно з крутим акторським складом і неймовірними діалогами.

"Здавалося б, після перегляду фільму ми всі повинні стати ще більш толерантними. Але прем'єра відбулася не без скандалів. В Харкові група людей в балаклавах не пускала глядачів до зали кінотеатру. В київському кінотеатрі "Жовтень" невідомі розмалювали постери фільму гомофобними графіті. Проте фільм все одно пройшов дуже вдало. "Уроки толерантності" — досягнення для українського кіно, тому що подібні стрічки ще не виходили на наші екрани. Тому я вважаю, що цей фільм вартий уваги", — зазначив Олекса Гладушевський.

"Ти мене любиш?"

Стрічка "Ти мене любиш?" режисерки Тоні Ноябрьової вийшов у прокат 30 травня 2024 року.

"Для мене цей фільм — абсолютно режисерське кіно. Неймовірно підібрані реквізит, костюми, музика, локації. Дуже крутий акторський каст", — схарактеризував Олекса Гладушевський.

Головну роль в фільмі зіграла нова зірка українського кіно Карина Химчук. За цю роль вона отримала нагороду Національної премії кінокритиків "Кіноколо" в категорії "Найкраща акторка".

Тоня Ноябрьова погрузила глядача у світ своєї юності. "Ти мене любиш?" про початок 1990-х у Києві. Головна героїня — дівчинка Кіра, їй 16 років. Вона швидко дорослішає, не сприймає реалії життя, хоче стати акторкою та бунтує з батьками. Перше кохання, спроби самогубства, мрії та розчарування, сварки та тусовки. В цьому фільмі є майже все, що кожен з нас переживав у свої 16 років.

Як в одному з інтерв'ю сказала Тоня Ноябрьова, "Ти мене любиш?" — це своєрідна пісня-прощання з дитинством та дитячими ілюзіями. Ця драма тримає глядача до останньої хвилини. Дуже щире кіно, яке наштовхне на ностальгічні спогади.

"Я і Фелікс"

"Я і Фелікс" режисерки Ірини Цілик. Світова прем'єра фільму відбулася на 38-му Варшавському міжнародному кінофестивалі 18 жовтня 2022 року, а в українських кінотеатрах фільм з'явився 11 квітня 2024 року.

Драма "Я і Фелікс" переносить глядача в пострадянську Україну, де є все — і бідність, і дві сім'ї в одній квартирі, й підліткові проблеми, й, звісно, бажання жити краще.

Головний герой — хлопчик Тимофій, якого виховують мама та бабуся. Тато хлопчика то з'являється, то зникає. І коли бабуся приводить свого нового обранця Фелікса, у Тимофія з'являється прототип батька. Фелікс і захистить, і порадить, і про Афганську війну розкаже без прикрас. Мама Тимофія не сприймає і навіть інколи засуджує зв'язок сина з новим дідом. Але хлопчику просто був потрібен чоловічий приклад. Чи гарно такий приклад — вирішувати вже глядачеві.

"Я і Фелікс" — дуже вдалий дебют у кіно українського письменника Юрія Іздрика, який зіграв у стрічці головну роль. Як сказала сама режисерка, коли вона писала цей образ, то весь час поверталася до образу саме Юрія Іздрика.

"Як там Катя?"

"Як там Катя?" — режисерський дебют у повному метрі Крістіни Тинькевич. В український прокат фільм вийшов 25 січня 2024 року. Проте світова прем'єра відбулась 2022 року на 75-му кінофестивалі у Локарно (Швейцарія), де стрічка отримала дві нагороди: приз за найкращу акторську гру для Анастасії Карпенко та спеціальний приз журі. А у жовтні фільм переміг у національному конкурсі на Гамбурзькому кінофестивалі. Загалом стрічку "Як там Катя?" побачили глядачі понад 30 кінофестивалів по всьому світу.

Драматургія фільму "Як там Катя?" неймовірна. Головна героїня намагається врятувати доньку, яка потрапила в ДТП. Кошти потрібні немалі, але єдиний, хто може їх дати, — винуватець аварії. Це історія, що б'є під дих, і дуже відверто розповідає про реалії життя.

Розмова з Сергієм Стрельниковим

24 серпня 2023 на День Незалежності України відбулася прем'єра фільму "Довбуш" режисера Олеся Саніна. Це один із наймасштабніших і найдорожчих українських фільмів з бюджетом у 120 млн гривень. Фільм оповідає про повстанський рух карпатських опришків на чолі з Олексою Довбушем у XVIII столітті.

Роль Олекси Довбуша виконав актор Сергій Стрельников, який став гостем програми "КіноХаб".

— Вже майже рік минув з прем'єри фільму. Які відгуки?

— Почнемо з того, що кіно сталося, на мій погляд. Воно тепер буде жити своїм життям, як і будь-яка гідна стрічка. У мого покоління були "Гардемарини", були "Д'Артаньян і три мушкетери", було пригодницьке кіно для підлітків.

У покоління сьогодення такого кіно, на жаль, фактично немає, саме українського кіно. І "Довбуш", гадаю, буде одним з перших прецедентів на таке кіно.

— Як ти попав у фільм?

— В цьому немає ніякої магії. Мене просто [кастинг-директорка] Алла Самойленко запросила зустрітися з [режисером] Лесем Саніним. Ми зустрілися з Лесем. Він подивився на мене, і каже, що буде знімати кіно про Довбуша, що там буде просто грандіозне фізичне навантаження і потрібна витривалість — як акторська, так і фізична. Лесь сказав, що йому треба актор, який буде впевнений, що він по дорозі не зламається. Він каже: я гадаю, що, з урахуванням вашого акторського досвіду, ви впораєтеся.

Я мовчки погодився. Прийшов додому і, по-моєму, вперше почав танцювати. Бо "Довбуш" — це те кіно, в якому я завжди хотів зніматися. Це саме те, заради чого, в цілому, я прийшов в кіно. Це те, на що я налаштувався завжди, на що я заточувався. І воно прийшло.

— Ти готувався спеціально?

— Підготовки було дуже багато. Сама крута каскадерська команда XGST stunt team взялася за "Довбуша". Я з ними вже працював років десять у різних проєктах. У нас був рік на підготовку. Я приходив до них в зал, ми брали бартку (таку гуцульську сокиру), брали кинджал і намагалися розпрацьовувати щось проти шаблі, проти іншої бартки. У підсумку я досить непогано крутив цією барткою.

Фінальну сцену дуелі з Пшелуським ми фактично збирали цілий рік, вона була складена, ну, дуже жорстоко. Там все вже було настільки зрозуміло і пропрацьовано, що це просто був танець.

— У сцені з каретою на мосту теж було все: і піротехніка, і масові сцени, й каскадери. Як це все знімалося?

— Про трюк перевертання карети, скоріш, не зі мною треба говорити, а з каскадерами, які дуже довго його розробляли. Після того, як карета чіплялася, переверталася, з неї летіли хлопці — це все група каскадерів. Насправді вони летіли на тросах [що у кадрі непомітно]. Але це дуже велика робота. Це має бути розроблено, відпрацьовано, відрепетирувано і файно знято.

До цього трюку віднеслися, скажемо так, як у Голівуді.

— Яка сцена була найважча для тебе?

— За сюжетом, наш невеликий диверсійний загін забирається на редут росіян і має цвяхами забити гармати, щоб вони не змогли стріляти по польських укріпленнях.

Солдат Довбуш туди ліз із молотком, цвяхами і з шаблею, щоб, зробивши своє діло, вже дістати шаблю і почати воювати з росіянами. Я запропонував Лесеві іншу ідею: раз Довбуш настільки лютий, то давай він після того, як заклепає гармату, не візьме в руки шаблю, а дістане другий молоток. І таким чином ми провели цей бій з молотками. Мені це дуже сподобалося.

— За чутками, Олесь Санін не простий режисер, в якихось моментах достатньо складний. Як тобі з ним працювалось?

— Абсолютно комфортно. Я чув подібне, але не міг ніколи зрозуміти, в чому прикол. Тому що він режисер контактний. Він режисер, який по-справжньому любить кіно, він любить те, що робить. А для мене це дорого вартує. І він режисер, який дає тобі експериментувати. Дуже багато моїх бачень ввійшли у кіно.

А ще він режисер, який може спокійно тебе переконати о шостій ранку забігти на верхів'я гори, бо це буде круто. "Сергію, це буде круто! "Горець" пам'ятаєш?" — "Пам'ятаю". І я побіг.

— Ви трохи більше ніж три роки знімали "Довбуш". Ти паралельно брав участь ще в якихось проєктах. А як вдавалося впродовж цих трьох років триматися в образі?

— "Безславні кріпаки" був знятий якраз в середині знімального процесу "Довбушу". По-перше, це та сама команда каскадерів, фактично ми готували сцени для "Безславних кріпаків" у тому самому каскадерському залі. Тобто просто відкладали бартку і кинджал та брали дві катани (японський меч, — ред.).

Я навіть спершу трохи злякався, коли прочитав сценарій. Бо тут має бути дуже крута підготовка, причому в азійському стилі, з катанами. Мені пропонують зіграти самурая з усіма нюансами, тобто й спинку тримай як самурай, й взагалі тримайся як самурай. На все це в мене два тижні, а ще після "Довбуша", де це фактично вікінг, який просто з сокирою йде і ламає ворогів.

Між експедиціями по "Довбушу" я відзнявся в "Безславних кріпаках". У мене з цим проблем не було, тому що мені просто треба було тримати себе в формі. А я завжди намагаюся тримати себе в формі, бо інакше мені дуже погано, я починаю розсипатися. Мені вже 44 роки, я як акула — маю рухатися, щоб нормально існувати та функціонувати.

— Прем'єрний показ "Довбуша" відбувся 2023 року на Одеському кінофестивалі, який був в Чернівцях. Багато військових тоді могли відвідати показ. Чи був ти ще на таких показах з військовими?

— Ми їздили з Лесем в Краматорськ, показували наше кіно військовим.

Це дивне відчуття. Це відчуття, коли ти, зігравши воїна, сидиш тихенько в куточку і дивишся на справжніх воїнів, які дивляться, як ти граєш воїна.

Я трошки втратив акторські сенси, трошки моя професія мені здалася безглуздою останнім часом. Якщо відверто, я, напевно, не бачу тепер такої її цінності.

— Але у 2023-2024 роках багато хто з акторів почали трошки оживати, повертатися до професії, з'явилася робота. Зараз одна з найпопулярніших дискусій — як говорити про війну, що знімати про війну. Як зараз можна говорити про війну через кіно і чи тільки про війну?

— На прикладі фільму "Лишайся онлайн", який був написаний під час війни моїм братом [продюсером фільму] Антоном Скрипцем та сестрою [режисеркою фільму] Євою Стрельниковою. Фактично це кіно було знято на моїх очах у форматі "скрінлайф". Я говорив Антону, що, на мою думку, це найдоречніший формат, на якому можна зараз згадати початок війни. Це дуже якісне кіно, яке теж буде жити своїм життям, я вважаю. Його зробили мої рідні, і я пишаюся ними.

Ми маємо вчитися говорити меншими формами, урізати бюджети та знімати більш камерні історії.

Говорити про велике глядацьке кіно зараз не на часі взагалі. Це неможливо. Просто не можливо через те, що наші сусіди — кровожерливі вурдалаки.

Наразі ми з моєю дружиною Вікторією [Литвиненко] працюємо у серіалі "Центральна дитяча лікарня" — про дитячу лікарню під час війни. Ми знімаємо про початок війни, про лікарів, які тримали свій фронт тоді, коли дуже багато було поранених. І мені легко на душі, тому що ми говоримо якраз про війну, але не показуємо глядачеві війну. Ми показуємо все ж таки роботу лікарів в умовному тилу.

Чому я погодився на цю роль? Тому що мені сподобалося, що це сьогодення. І що ситуації, які там прописані, більш-менш правдиві, як мені здалося. Напевно, так і варто говорити про війну.

— Твоя дружина — українська акторка Вікторія Литвиненко, яка відома за багатьма серіалами, наприклад, "Перші ластівки". Нещодавно ви написали спільний пост, чому ви відмовляєтеся від співпраці з агентом і починайте працювати самі. Чому, і як це зараз відбувається?

— Сталося це дуже по-дружньому. Зараз як актор ти розумієш, що можеш попрацювати й без акторської, й без стільчика, на якому написана твоя фамілія (якого, до речі, ніколи у мене не було). Ти можеш попрацювати без багатьох речей. Тому що коли ти згадуєш, що зараз відбувається з нашими захисниками, з нашими патріотами, ти розумієш, що акторська професія інколи дуже сильно, напевно, розм'якшує людей.

Умови змінилися. Вони стали більш спартанські. Вони у всіх стали більш спартанські, не тільки у кіношників.

— Тепер невеликий бліц. Три стрічки, які тебе вразили за все життя?

— "Великий Лібовські", "Бійцівський клуб", "Форрест Гамп".

— Твій улюблений режисер?

— Брати Коени.

— Твій кумир серед акторів?

— Крістіан Бейл. Це мій особистий акторський вектор.

— Найкращий український фільм усіх часів?

— Напевно, тут буду банальним. Це "Тіні забутих предків". В мене відвалилася щелепа, я не зрозумів, що я взагалі дивлюсь. Щось магічне,  щось страшнувате, але щось дуже, дуже класне.

— Найсексуальніша акторка України?

— Вікторія Литвиненко.

Топ українських фільмів, які зібрали надвеликі каси

Олекса Гладушевський представив рейтинг українських фільмів, що зібрали найбільше грошей в прокаті за час незалежності.

Трилогія "Скажене весілля" (2018, 2019, 2021). Можна скільки завгодно обговорювати художню цінність цих фільмів, але факт є фактом — це єдина успішна комерційна українська кінотрилогія. Перша частина зібрала в кінопрокаті майже 55 млн гривень, друга — понад 41 млн, третя — майже 29 млн.

"Я, "Побєда" і Берлін" (2024) зібрав вже майже 57 млн гривень. Це фільм про Кузьму Скрябіна, в цієї історії йому всього 23 роки, це початок 1990-х, і він на старій "Побєді" їде до Берліну, щоб обміняти її на шестисотий "Мерс".

Більше ніж 68 млн гривень зібрав фільм "Довбуш" (2023) в українському кінопрокаті.

Комедія 2018 ріку "Я, ти, він, вона" зібрав 71 млн гривень. Продюсером, сценаристом, головним актором та співрежисером був Володимир Зеленський. На екрані також співачка Надя Дорофеєва, комік Євген Кошовий та акторка Анастасія Коротка. За перші 6 днів комедія зібрала в прокаті 23 млн гривень — це абсолютний рекорд серед українських фільмів станом на початок 2019 року. А за перші три тижні показу в кінотеатрах стрічку подивилося майже 700 тисяч глядачів.

На першому місці — "Мавка", яка зібрала майже 156 млн гривень у 2023 році. Цеабсолютний рекордсмен серед українських фільмів за всю історію незалежності. Це перший український анімаційний фільм, який побачили на великих екранах у 148 країнах світу. Найбільше квитків було продано у Франції та Польщі. А в українських кінотеатрах мультфільм подивилися понад мільйон глядачів.

Створювали "Мавку" довго, майже 8 років. Про початок роботи над повнометражною анімаційною стрічкою за мотивами твору Лесі Українки "Лісова пісня" компанія FILM.UA заявила ще у 2015 році. Але на екрани мультфільм вийшов тільки у 2023-му.

Попередні випуски проєкту "КіноХаб":

• "КіноХаб": Неоднозначність Каннського фестивалю та призові українські фільми, які варто подивитися
• Від "Великого диктатора" до "Крашанки": іноземні та українські комедії, які варто подивитися