Як "Сімпсони" та "Джеймс Бонд" заговорили українською: "Утро Дома" з перекладачем Федором Сидоруком

Сьогодні, у День української писемності та мови, перекладач Федір Сидорук розповів телеканалу "Дом", як він перекладає зарубіжні фільми українською мовою. Саме завдяки його праці "Сімпсони", "Джеймс Бонд", "Зоряні війни" та "Бівіс і Батхед" заговорили українською.

Як відбувається адаптація зарубіжних фільмів українською мовою, з якими нюансами доводиться стикатися перекладачам і хто вигадав знамените слово"ульо" у мультсеріалі "Сімпсони" — розповів Федір Сидорук в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський. 

— Якими своїми роботами ви пишаєтесь? Якою адаптацією чи перекладом?

— Всі більше знають мене за "Сімпсонами", а так я переклав кілька сотень фільмів, серіалів.

Мені пощастило, бо буває так, що тобі дають перший фільм, а потім він стає хітовим. Наприклад, "Місія нездійсненна", "Зоряні війни". Фільм був хітовий, набрав 100 млн або 1 млрд зборів, тому давали другий, третій фільм. Тому що студія вимагає, щоби перекладач був той самий. Відповідно, я добре сів на цю тему.

— Скільки часу потрібно, щоб перевести та адаптувати фільм?

— Оскільки це дубляж, тобто під губи, залежить від того, наскільки довгий фільм, його хронометраж.

Як правило, фільм розбитий на кілька частин, і кожна частина займає день. Тобто на 4 хвилини тексту йде година роботи. Відповідно, якщо частина 20 хвилин, тобі потрібно 5 годин. Це дуже довго.

— Що таке переклад, відомо всім. А що таке адаптація? Які нюанси цієї роботи?

— Дубляж передбачає, що ти не просто перекладаєш текст, а вкладаєш його у губи персонажа. У цьому велика проблема, бо у нас різні мови. Є проблема змикань. Наприклад, в американців може бути фраза, де немає жодного змикання, а в нас дуже часто у мові це трапляється. Тобто треба фразу перекручувати, постійно вигадувати, щоб вона, з одного боку, відповідала сенсу, а з іншого боку, щоб вона була і красивою, і звучала природно. Відповідно, на це ти витрачаєш більше часу.

Крім того, на кожну фразу потрібно поставити таймкоди, до кожного звуку — хтось видихнув, чхнув, усміхнувся і так далі. Потрібно скрізь проставити таймкод. Виходить сторінок 30 на одну частину. Прописувати звуки досить легко, тому що ти пишеш "сміється", "посміхається" і таке інше. Але коли фрази, то, звичайно, це дуже багато таймкодів. Відповідно, у перекладача це займає дуже багато часу.

На студію приходить актор, він відписує лише свою роль, йому по таймкодах розбивають цю роль. Щоб ви розуміли, у процесі запису дуже часто текст змінюється, тому що у різних акторів по-різному виходить ця "вкладка" в губи.

Тому будь-які переклади, дубляж — це колективна творчість. Не треба думати, що перекладач зробив усе. Часто режисери, актори вигадують приколи. Наприклад, ось у тих самих "Сімпсонах" знамените "ульо" — це не я придумав, а придумав актор. Відповідно, це його заслуга, а не зовсім моя.

— У будь-якому фільмі чи мультфільмі є гумор локального характеру, який зрозумілий тільки для тієї території, де люди проживають. Як це адаптується нами?

— Більшість фільмів, які ми перекладаємо, — це голлівудські фільми та мультфільми, і часто гумор там лише американський. В Америці колосальна попкультура, а ЗМІ мають колосальний вплив на життя, й там усі всіх знають. Тобто будь-яке ім’я говорить будь-якому американцю багато про що, і він розуміє, про кого йдеться. Якщо це ім’я використовувати, наприклад, у нас, ніхто не зрозуміє, що це таке.

Проблема в тому, що українських зірок значно менше, скажімо так. Плюс потрібно, щоб це був контекст. Ти ж не можеш використовувати якесь ім’я просто так. Потрібно, щоби це було в тему. Тому так, так само вигадуємо жарти локальні. Доводиться сідати та думати. Я заплющую очі й кажу, як би я пожартував у цьому випадку.

— Український переклад чудовий. Адаптація, гумор, який туди закладають, — це щось. Наприклад, "Сімпсони" з російським дубляжем взагалі не можна порівняти з українським.

— Так, "Сімпсони"... Я в російському дубляжі його зовсім мало дивився, але там голоси зовсім не такі.

У "Сімпсонах" були свої нюанси, бо треба було робити дуже швидко. На кожну серію я мав 1,5-2 години. Ми з дружиною сідали, дружина швидше за мене друкувала на той час, і я їй надиктовував. Ходжу, як, знаєте, поет, письменник і диктую, а вона друкує. Потім ми дивимось разом, вона каже: "Це не смішно". Ми переробляємо. Дякую дружині, що допомагала.

І була одна серія дуже складна — серія у віршах. Проблема для перекладача — вірші, пісні, особливо якщо немає ані голосу, ані слуху, як у мене. Пісня для мене — це катастрофа. Я прошу іншу людину це робити. Тобто наймають іншого перекладача і він це робить.

А вірші... мені трапилася серія, яка базувалася на поемі Едгара По "Ворон". Він у Америці більше відомий як поет, і вся поема — це вірш. У мене було дві години, а тоді не можна було просто загуглити. І не можна брати чужого перекладу, бо авторські права. Мені довелося римувати ці 20 хвилин разом із дружиною за дві години, але наче вийшло смішно.

— Розкажіть про найскладніші переклади та адаптації. Над чим працювати було найважче?

— Найскладніше — це все, що пов’язане із сленгом. Тому що український сленг є досить примітивним. Молодіжний сленг, тюремний сленг — усе це фактично іншомовний сленг, відповідно, щось вигадувати — воно звучатиме штучно. Тому потрібно знаходити якісь компроміси, переробляти фрази.

Друга проблема — це все, що пов’язане з фільмами, де потрібно дуже багато перевіряти. Наприклад, історичні фільми, в яких кожне ім’я, кожна подія, кожна фраза — це велика проблема, якщо, не дай боже, помилишся.

Третє — там, де є купа фанатів. Наприклад, "Зоряні війни", "Відьмак". Не дай боже ти якесь ім’я переплутаєш, меч не так назвеш — це катастрофа. Потім обговорюють, який ти дурень. Не хочеться так, тому сидиш, працюєш, шукаєш дуже довго і це забирає колосальну кількість часу.

— Як це технічно відбувається? Ви переклали шматок тексту і відправляєте його назад до США на схвалення?

— Відбувається так: ти сидиш перед двома комп’ютерами день, ти зробив фільм, відправляєш його на студію, студія дивиться, наскільки все гаразд. З американцями працюємо за форматом "до" та "після". Є табличка фраз, табличка слів — це "до". Ми обговорили з ними, все визначили, відповідно, я ці фрази та слова обов’язково маю використовувати у фільмі. Кінцевий варіант вони не дивляться. Над нами на деяких студіях є польський офіс, де є україномовні люди. Вони іноді дивляться, що та як. Але, в принципі, вони довіряють студіям, бо на студії є кілька ступенів перевірки.