Історії жінок, які чекають коханих з війни, у виставі Pomitna: говоримо про проєкт Veteran Hub

Вистава Pomitna була створена командою Uzahvati за ідеєю Veteran Hub. Дійство складається з 20 історій жінок, чиї партнери пішли на війну. Вона відбувається як розповідь у навушниках, поки слухачі ходять від однієї зали вокзалу до іншої. Детальніше про формат, головну ідею та досвід учасниць вистави у "Ранку Вдома" розповіла менеджерка проєкту імерсивної вистави Pomitna Іванна Ватраль.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Що означає імерсивна вистава? У чому суть?

— Імерсивна вистава — це унікальний формат для України. Загалом він вже понад 20 років популярний у світі, але до нас дійшов тільки зараз. Це формат, який дозволяє відійти від класичного театру та перебувати у вирі подій. Тобто глядач по суті спілкується з героями цієї вистави.

На практиці це виглядає дуже просто. Ви приходите на локацію, берете навушники. Вам коротко розповідають про те, що зараз буде відбуватися. Далі ви йдете променадом.

Наприклад, вистава відбувається на залізничному вокзалі. Тобто ви зустрічаєтеся біля головного входу, вам дають навушники. Ви півтори години гуляєте по вокзалу, а в навушниках лунає документальна історія.

Відповідно, працює час та простір. Тобто працює локація, на якій ви перебуваєте, працює звук у вас із навушників, і працюєте ви, тому що ви жива людина, ви щось відчуваєте.

Наша вистава — це історії 20 жінок, у яких чоловіки є військовими. Ці жінки зголосилися розповісти все. Це дуже складні історії, які розповідають про різний досвід. Досвід втрати, досвід очікування, досвід полону, досвід безвісти зниклого партнера. Це живі історії, це живі емоції, це живий запис.

Півтора місяця ми працювали над цим проєктом. Він великий. Імерсивна вистава є лише його частиною. Загалом проєкт, як і сам Veteran Hub — це про підтримку тих, у кого близькі на війні або є ветеранами.

— Як виникла ідея створення саме імерсивної вистави?

— Насправді формат дуже довго змінювався. Ми дійшли до формату імерсивної вистави близько року тому. Моя колега Іванна прийшла у Veteran Hub з ідеєю створення цієї вистави. Ідею підтримала команда та творча група, яка єдина в Україні, поки що працює саме над форматом імерсивних вистав. Це Uzahvati. Ми втілили цю виставу буквально за півтора місяця. Це дуже короткий термін для документалістики. Це 20 історій, нагадую, це величезний обсяг інформації, але нам вдалося її опрацювати.

— Як ви обирали жінок, які розповідали ці історії?

— Veteran Hub загалом має дуже широке коло спілкування. До нас дуже часто звертаються безпосередньо ветерани та їхні близькі. Тобто наша цільова аудиторія дуже активна, бажає бути почутою. В нас немає проблем з тим, щоби знайти героїнь. У нас є проблеми з тим, щоб ці героїні могли проявитися.

Ми розповіли про ідею створення такої вистави. На другий день було вже 50-70 заявок від жінок із їхніми аудіовізитівками, де вони протягом п'яти хвилин розповідали свої історії. Ми хотіли, аби серед цих 20 історій були різні досвіди.

Багато хто думає, що партнерка просто чекає, але насправді це не так. Дуже часто цей досвід починається однаково, тому що партнера мобілізують або він сам мобілізується. Далі все розгортається по-різному. В цій виставі є дуже різний досвід. Є досвід втрати, наприклад. Це пережило дуже багато жінок. Чи досвід полону, чи досвід безвісти зниклих воїнів, наприклад.

— Чому ви обрали залізничний вокзал для проведення імерсивної вистави?

— Бо це символічне місце. Це місце бачило так багато прощань і зустрічей, як не бачило жодне інше. Тому ми й хотіли, аби ці історії розповідали саме на залізничному вокзалі.

Хочу зауважити, що цей променад передбачає дуже різні точки центрального залізничного вокзалу в Києві. Більшість цих точок люди часто не помічають, коли йдуть на поїзд або перебувають в залі очікування.

— Тобто у виставі залізничний вокзал інший, не такий, як його звикли бачити? Ця вистава діє тільки на Київському залізничному вокзалі?

— Так, тільки у Києві. Вона відбувається в рамках великого проєкту про шлях коханих ветеранів. Цей проєкт вміщує в себе і дослідження, і документальний перформанс, який буде ставити дуже відома сценаристка та режисерка Наталка Ворожбит. Він вміщує також імерсивну виставу Pomitna, про яку ми сьогодні з вами говоримо.

Мета цього проєкту — підтримати й показати, що нам дуже важливо говорити із коханими ветеранів. Коли ми обирали місце, час, а вистава триватиме до 15 вересня, то були здивовані попитом. В перший тиждень у нас було дуже багато людей. До речі, відвідати виставу можна безоплатно.

— Скільки людей одночасно може брати участь?

— Цей формат передбачає певну камерність. Там не може бути 100 людей. 25 — це вже багато.

— Є якийсь координатор?

— Так, на локації є постійний адміністратор, який, власне, допомагає глядачам зрозуміти, куди рухатись, тому що вони не розмовляють, в них є лише навушники, і в навушниках постійно лунає голос. Адміністратор за допомогою жестів показує, куди йти та де зупинитися.

— Скільки вистав на день відбувається?

— На день є близько двох-трьох вистав, залежно від днів. Загалом у нас 28 показів заплановано. Зараз уже відбулося, здається, 20 чи 21.

В нас залишився буквально тиждень показів. Охочим відвідати імерсивну виставу Pomitna рекомендую підписатись на сторінку Veteran Hub в соцмережах. Ми в сторіс кожного дня віддаємо буквально 3-4 квиточки на ті покази, які ще залишились. Це день в день вистава.

До речі, нас підтримує фонд "Партнерство за сильну Україну". Ми дуже хочемо, аби цей проєкт був у Львові, Одесі чи Івано-Франківську. Це, звісно, буде дещо інший формат, але ми б хотіли розповісти ці історії більшій кількості людей.

Не факт, що це буде вокзал, не факт, що це буде той самий формат, але ми хочемо зберегти унікальність цих історій. Тобто це точно будуть ці історії, але в якому форматі, це вже покаже час. Насправді є дуже великий запит, ми отримали дуже багато позитивних відгуків.

— Чи плануєте зробити другу серію таких історій?

— Ми б дуже хотіли. Тому що в нас загалом в проєкті є різні можливості залучити безпосередньо коханих ветеранів. В нас є пісня-маніфест, яка стане символом їхньої підтримки та взаємодії. У нас є ця документальна вистава, яку буде ставити пані Наталя Ворожбит. Є чимало активностей. Звісно, ми б хотіли нові історії, ми б хотіли, аби героїні не боялися ними ділитись. Аудиторія зацікавлена та підтримає.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Рекордна кількість ліцензій, підготовка та очікування: інтерв'ю з президентом Паралімпійського комітету України
• Як вплинуть вибори у США на економіку України  — пояснення інвесторки
• Реконструктивна хірургія обличчя військових та цивільних: про роботу французьких хірургів розповіли в Superhumans Center
• Серія подкастів "Вчися вухами": говоримо про навчання в аудіоформаті з представницею об'єднання "Смарт Освіта
• Знижки на товари та послуги від українських бізнесів зібрали на одному сайті: говоримо про проєкт Veteranam
• Українські полярники випустили енциклопедію про Антарктику: розмова зі співавтором праці
• Гідний екранізації Netflix: розмова з автором гостросюжетного роману "Порятунок з російських щелеп"
• Книга — це зброя: організатори розповіли про особливості благодійного фестивалю KyivBookFest 2024 
• Новий навчальний рік для українських школярів — вдома та за кордоном: про нововведення говоримо з менеджеркою проєкту "Школа офлайн"
• Подкаст "Сила в тобі" показує досягнення українських жінок та закликає до толерантності: деталі проєкту розкрила засновниця ГО "Дівчата"
• Темне фентезі в українській літературі: інтерв'ю з автором "Аномалії" та "Останнього спадку"