Фільм "Озброєні піснею": про українських музикантів під час війни говоримо з програмним директором "Артхаус Трафік"

Ілля Дядик. Скриншот: kanaldim.tv

Сьогодні в Україні розпочинається прокат документального фільму "Озброєні піснею". Про нього поговоримо у "Ранку Вдома" із програмним директором "Артхаус Трафік" Іллею Дядиком. Це кіно про українських музикантів, які з лютого 2022 року борються за нашу незалежність, показуючи силу музики під час війни. Стрічку зняв американський режисер, володар премії "Еммі" Раян Сміт.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— У чому, на вашу думку, полягає основний меседж цього фільму?

— Автор документального фільму Раян Сміт — американець. Він хотів розказати світові про культуру України. До повномасштабного вторгнення іноземці, в принципі, не багато знали про українців та Україну. Тому це стало відкриттям для нього. Він хотів розповісти про Україну світові через нашу культуру. Я певен, що світ має знати наших виконавців та може через такі фільми цікавитися українською культурою.

— Чому знімати цей фільм приїхав американець?

— Насправді Раян полюбляє американський футбол. Він в Штатах займається спортивною журналістикою і дізнався про те, що в Україні також існують команди з американського футболу. Дуже багато гравців, українських спортсменів долучились до лав ЗСУ та пішли на фронт. Він захотів зняти фільм саме про них.

Так з'явився проєкт "NFL 360. Хто, як не ми?". Це фільм саме про гравців американського футболу, українців, які долучились до ЗСУ. Цей документальний фільм у 2022 році отримав багато нагород, серед яких "Еммі". Таким чином Раян Сміт познайомився з Україною та почав цікавитися нашою культурою, зокрема, й музикою. Тоді він почав знімати фільм "Озброєні піснею".

— Як творці фільму обирали героїв для цієї стрічки?

— Це все випадковості. Раяну пішли назустріч українські зіркові музиканти: Андрій Хливнюк, Святослав Вакарчук, Світлана Тарабарова радо відгукнулись на пропозицію американця розповісти світові про Україну.

Відгукнувся й "Культурний десант", учасники якого їздять на фронт з діячами культури й підтримують наших військових на фронті. Вони долучилися до зйомок цього фільму. У фільмі знімався Василь Крячок — це диригент Маріупольського оркестру. Він був свідком руйнування міста, бачив, як розбомбили Маріупольський драматичний театр. До фільму долучилась "Пташка" — Катерина Поліщук, яка також воювала, служила в Маріуполі. Тобто Раяну пощастило з героями. На них хочеться дивитися, їхні історії хочеться почути.

— Ви вже казали, що цей фільм представляли на багатьох кінофестивалях, зокрема, й на "Трайбеку". Чи були наші глядачі на цих кінофестивалях? Які відгуки загалом чули творці фільму?

— Звісно, українська діаспора дуже велика. Українців, на жаль, зараз стало ще більше за кордоном. Вони активно долучаються до будь-яких подій про Україну. Тож за кордоном фільм побачило дуже багато іноземців та українців.

"Трайбека" — дуже великий фестиваль. Його організацією займається, зокрема, й Мартін Скорсезе. Вони не знали про Україну, а тим паче про українську культуру. Для них фільм став відкриттям. Спочатку це було відкриттям для Раяна Сміта, яким він поділився зі світом. Потім це стало відкриттям для американців.

Через місяць, до речі, відбудеться європейська прем'єра після нашого прокату на кінофестивалі в Варшаві. Згодом цей фільм покажуть в Європі. Загалом фільм дуже сподобався усім, хто його вже бачив.

— Скільки тривала робота над фільмом? Які були труднощі під час його створення?

— Найдовше тривав монтаж. Його майже рік робили в Україні. Все затягнулося через знеструмлення, бомбардування та низку інших факторів.

— Чи був готовий до такого автор фільму?

— По-перше, це вже другий фільм в Україні. По-друге, йому сприяли як команда, так і самі герої фільму. До речі, проєкт бюджетний. Тож Раяну довелося виконувати багато ролей. Він був і продюсером, і оператором, і режисером. Монтаж та сценарій — це українці. В документальних фільмах сценарії, вони такі досить умовні, але такий був.

— Де й коли фільм зможуть побачити українці?

— З 12 вересня фільм показуємо в усіх кінотеатрах України. Звісно ж, українці знають цю історію, але зможуть подивитися на все інакше. Ця історія більше про початок повномасштабного вторгнення. Після перегляду ви багато чого усвідомите. Попри те, що стрічка розповідає про жахи війни, вона досить оптимістична та сповнена надії. Я відчував тепло та надію на перемогу, коли її дивився. Усім раджу тільки для того, щоб тримати заряд бадьорості, продовжувати боротьбу.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір