Виставка одеських митців "Мови війни" — екскурсія музеєм Ханенків

У музеї Ханенків відкрили виставку "Мови війни". Це спільний з Одеським художнім музеєм проєкт. У виставкових залах представлені роботи Євгена Баля, Васі Дмитрика та Миколи Лукіна — рефлексії на тему війни. Експозицію бачили журналісти "Ранку Вдома".

Мідний саван — одна з інсталяцій одеського художника Василя Дмитрика, яка зараз експонується в Київському музеї Ханенків в рамках виставки "Мови війни".

"Все почалося торік в кінці грудня в Одеському національному художньому музеї. Там відкрилась виставка "Мови війни". Все це об'єднано однією ідеєю. Це історія про те, як сучасний український митець живе та працює в умовах не тільки повномасштабного вторгнення, а загалом з початку війни Росії проти України ще з 2014 року", — пояснює координатор виставки "Мови війни" Олександр Жук.

Виставка "Мови війни" складається з чотирьох великих експозицій одеських митців. Кожна частина демонструє різні мови війни. Експозиція Васі Дмитрика — це майбутнє, післявоєнний період. Час, коли треба запроторити все зло до мідного саркофага та за жодних умов його не відкривати.

"Я вважаю, що ця виставка не просто відображає наше сьогодення. Вона і є нашим сьогоденням, тому що виставка скомпонована так що роботи, наприклад, Миколи Лукіна — про передчуття війни, а роботи Васі Дмитрика — це про період після війни. Роботи Євгена Баля — це про те, що відбувається зараз", — каже Олександр Жук.

Ампули з від стрілянини гільз, відрізані дреди, вмонтовані у хвостовик мінометного снаряда, розірвані гільзи в камені, Північний потік, забитий патронами від великокаліберного кулемета. Це твори Євгена Баля.

"Це дуже відомий український митець, скульптор, який влаштовує яскраві перформанси. Ця виставка має назву "Артефакти нуля". Це про наше з вами сьогодення, про фронт, про обстріли росіянами українських міст. Я був в захваті від того, як, використовуючи всі ці елементи, Євген висвітлює сутність "руського мира" та російської культури. Для мене це, такий перевертень", — веде далі координатор виставки "Мови війни".

Усі артефакти нуля для своїх скульптур Євген Баль підбирав особисто. Від початку війни одеський митець допомагав працювати іноземним журналістам і неодноразово їздив майже на лінію фронту.

"Я взяв певні шматки, щоб показати друзям в Одесі, як це виглядає. Основні артефакти я зібрав в Сєверодонецьку. Вони валялися під ногами. Це трансформація переживань і почуттів, думок, страхів, очікувань. Прості форми з вживанням реальних артефактів війни, які вбивали людей", — зізнався митець Євген Баль.

Зруйновані сходи, що нікуди не ведуть, чорно-білі символи горя на білих полотнах чорні квадрати, тканини, під якими ховаються обличчя солдатів Першої світової війни, особисті сни й внутрішні емоції Миколи Лукіна. Ця виставка має назву "Ґрунтові води".

"Микола виражає своє передчуття війни. Всі ці роботи були створені десь на зламі 2021-22 років. Це внутрішній світ художника, або, як він сам каже, це його жахливі сни. Це знову ж таки, про крихкість, про ґрунтові води, про дитячі та дорослі страхи й про якусь таку нестабільність", — розповідає координатор виставки Олександр Жук.

У роботах кожного з трьох митців складно знайти щось спільне, але кожен із них розмовляє з глядачами своєю мовою.

"Різні досвіди війни вимагають різних мов розповіді від різних референтних наративів, які не об'єднуються в одну мову. Це погляд, який може дозволити собі тільки зовнішній спостерігач. Для мене розрізнення тих досвідів головніше, ніж об'єднання в якусь одну спільну мову", — резюмує ще один куратор виставки "Мови війни" Кирило Ліпатов.

Побачити твори одеських митців на власні очі можна у Київському музеї Ханенків. Виставка триватиме до 26 листопада.

Також цікаво: Світ бачить війну в Україні їхніми очима: у столиці відкрили виставку фотокореспондентів Ліберових