Лікар, фотограф, музикант і столяр — історія життя 71-річного лучанина та його допомога ЗСУ

У свої 71 лучанин Олександр Прохорчук створює унікальний дерев'яний посуд у власній майстерні. З початком повномасштабного вторгнення чоловік почав працювати активніше, аби донатити на Збройні сили України. Лікар за фахом був і музикантом і фотографом, втім улюбленим хобі залишилося столярство. Історію життя майстра — у матеріалі "Ранку Вдома".

Лучанин Олександр Прохорчук веде здоровий спосіб життя та створює у власній майстерні унікальний дерев'яний посуд.

Зараз більшість родичів майстра проживає в Чехії, адже в 1946 році радянська влада змусила усіх чехів покинути село. Втім, матір майстра залишилася в Україні.

"Спочатку я навчався в Дубенській технічній школі. Ходив у художню школу, сім років вчився у музичній школі по класу скрипки. Потім чотири роки в інституті грав першу скрипку в камерному ансамблі. Працював на меблевій фабриці", — розповідає майстер Олександр Прохорчук.

Також чоловік займався спортивною стрільбою. Хоч життя Олександра Володимировича було насичене спортом та творчістю, він все ж став лікарем. 25 років присвятив допомозі людям.

"На чисту психіатрію я витратив три роки. Решту своєї медичної кар'єри я витратив на наркологію", — провадить Олександр Прохорчук.

Попри зайнятість на роботі, Олександр Володимирович завжди знаходив час для ще одного хобі — фотографії.

"Колись мій сусід купив собі "Смену" — перший радянський фотоапарат. Простий та дешевий. Він навчив мене фотографувати. Мене зачарувала та чорно кімната, червоне світло, і ванночки", — каже майстер.

Найчастіше в об'єктив потрапляли птахи, комахи та краса природи в різні пори року. Роботи майстра займали призові місця на різноманітних конкурсах, і з часом він надрукував дві книги зі своїми світлинами. 

Справою усього життя виявилась столярка, якою захоплювались усі чоловіки в родині. Коли Олександр Володимирович вийшов на пенсію, діти допомогли облаштувати власну майстерню. Чоловік придбав необхідний інструмент і почав творити.

"Я люблю з деревом розмовляти. Я з людьми менше розмовляю. Дерево завжди підказує, що з нього краще зробити", — зізнається Олександр Прохорчук.

Свої роботи Олександр Володимирович не фарбує, тільки іноді обпалює, тож фактура та візерунок залишаються природними. Кожна робота майстра унікальна і неповторна, бо дерево він не замовляє, а знаходить потрібне на вулиці чи в лісі.

Коли Росія розпочала повномасштабну війну. Майстер залишився в рідному Луцьку. Він не покинув своєї майстерні та творчості. Навпаки, почав виготовляти більше і донатити Збройним силам України.

Читайте також: Глинотерапія для військових — історія волонтера з Волині