Нова доповідь про виклики російської гібридної війни демонструє відкритість України

Автор: Браян Меффорд

1 лютого 2021 року

Служби безпеки та розвідки України борються з проблемами репутації з моменту здобуття незалежності. У ранній пострадянський період Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України діяли приблизно так само, як і КДБ під час холодної війни, коли Захід вважався головним противником. Однак цього вже давно немає.

За роки після революції Євромайдану 2014 року в спецслужбах країни стався процес українізації. Ця трансформація була продемонстрована нещодавно, коли Служба зовнішньої розвідки України представила 74-сторінкову "Білу книгу-2021", в якій аналізуються поточні міжнародні загрози безпеці України.

Ця нова публікація — важливий момент в історії української спільноти безпеки. Служба зовнішньої розвідки країни вперше таким чином оприлюднила подробиці про загрози, з якими стикається Україна.

У минулому спецслужби України культивували секретність і вважали за краще залишатися в тіні. Нинішні зрушення в бік більшої відкритості можна тільки вітати. Воно демонструє, що сьогоднішня Служба зовнішньої розвідки зайнята боротьбою з зовнішніми ворогами, а не шпигує за західними туристами.

Тоді як відкритість українських спецслужб — це добре, зміст нещодавно опублікованої книги ще більш важливий. Що особливо важливо, він визначає Росію як головну загрозу безпеці України. Це також знак того, що спецслужби більше не русифіковані. Для країни із заявленою метою майбутнього членства в НАТО така ясність необхідна.

У звіті представлено огляд різноманітних інструментів, які використовуються Росією протягом гібридної війні проти України. До них відносяться спроби Москви, починаючи з 2014 року, дестабілізувати Україну, просуваючи сепаратистські рухи в таких українських регіонах, як Одеса та Закарпатті.

Інформаційна війна Росії проти України становить ключовий елемент "Білої книги", як і все більш широке використання Кремлем кібератак. Через соціальні мережі та використовуючи анонімність інтернету, Росія проєктує свої наративи в український інформаційний простір. Ключовий посил Москви — зображення України як нестабільної країни, схильної до ультраправого екстремізму. Єдине рішення, згідно наративів Кремля, — це повернути Україну в сферу впливу Росії.

Це послання залишалося незмінним протягом останніх семи років неоголошеної війни між двома країнами. РФ також просуває ті ж наративи на міжнародному рівні, прагнучи вбити клин між Україною та західними партнерами країни. Тим часом помітно зросло використання білоруського вектора для передачі кремлівської пропаганди українській аудиторії після спірних президентських виборів в Білорусі в серпні 2020 року.

У звіті наголошується, що в окупованому Криму Росія зібрала понад 32 000 військовослужбовців і "активно нарощує ударну міць Збройних сил Російської Федерації, збільшує чисельність військ і оснащує їх новими видами озброєння та військової техніки, одночасно створюючи умови для посилення свого ядерного потенціалу на цій території". Там сказано, що Кремль розглядає Крим з суто військової точки зору і не виявляє особливого інтересу до підвищення рівня життя місцевих жителів.

Також акцентується на енергетичному шантажі України Росією і на планах щодо розширення економічних санкцій. Досліджується низка сценаріїв, в яких Кремль намагається витіснити український бізнес і замінити його бізнесом, контрольованим Росією. В звіті наголошується, що "визначальним зовнішнім фактором, що стримує реалізацію подібних сценаріїв, є всебічна підтримка нашої держави з боку Заходу".

Інші згадані аспекти російської гібридної війни включають зусилля Москви щодо легітимації окупованих регіонів Східної України на міжнародній арені. Нарешті, в звіті, який, ймовірно, зацікавить аудиторію Європейського Союзу, орієнтовану на питання екології, наголошується на екологічних проблемах, викликаних в Азовському морі російською окупацією.

"Біла книга-2021" Служби зовнішньої розвідки України — це саме та робота, яку можна очікувати від країни, що прагне до членства в НАТО. Звіт включає докладну інформацію про кроки СЗР України до того, щоб стати повноправною учасницею проєктів НАТО і розвідувальних служб Альянсу.

Однак НАТО — це не благодійна організація і не лицар у сяючих обладунках, який рятує країни, що зазнають лиха. Країни, яким вдалося приєднатися до Альянсу, роблять це тому, що вони витратили час і гроші на модернізацію, щоб заробити своє членство.

Це призвело до збільшення асигнувань з державного бюджету України на 2021 рік до 4 млрд грн (приблизно 140 млн дол. США) на операції зовнішньої розвідки. Це демонструє, що Україна готова інвестувати у власну безпеку. Навпаки, за останні п'ять років бюджет СЗР України був недофінансований приблизно на 6,8 млрд грн (240 млн дол. США).

Заглядаючи в майбутнє, можна сказати, що довгострокова траєкторія України до європейської інтеграції очевидна. З урахуванням того, що гібридна війна Росії триває, а кінця конфлікту не передбачається, короткострокові перспективи залишаються менш визначеними. Однак немає сумнівів в тому, що відкритість, інвестиції в безпеку і наполегливість — все це допоможе прискорити рух України до її геополітичного призначення. У цьому контексті "Біла книга-2021" є кроком у правильному напрямку.

За матеріалами Atlantic Council