Якщо не дивитися телевізор, то ніхто про вторгнення і не згадає: інтерв'ю з мером Харкова

Харків — українське толерантне місто, яке не хоче війни. Тут живе багато переселенців із Донецька та Луганська, і харків'яни знають, який жах довелося пережити цим людям. І на тлі інформації, що розповсюджується західними ЗМІ про можливе подальше вторгнення РФ до України, у Харкові немає паніки, ажіотажу. У місті продовжується спокійне мирне життя. Про це в інтерв'ю телеканалу "Дом" розповів Харківський міський голова Ігор Терехов.

Інтерв'ю веде Олексій Мацука.

— Яка зараз ситуація у місті на тлі інформації деяких ЗМІ про можливе подальше вторгнення військ РФ?

— Усім пораджу: не довіряйте чуткам. Ситуація у Харкові абсолютно спокійна: люди ходять на роботу, їздять у громадському транспорті, відвідують магазини, кінотеатри, театри, ходять до зоопарку (а в нас один із найкращих зоопарків у Європі).

Абсолютно нормальний настрій, немає панічного настрою, немає жодних страхів.

Так, коли дивишся телевізор, сам починаєш думати: а що це відбувається? Тому я звернувся до мешканців Харкова, щоб вони не хвилювалися, не нервувалися, відчували себе спокійно та впевнено.

Є зона турбулентності, ми це чудово розуміємо. Це геополітична ситуація. А Харків від зони антитерористичної дії розташований за близько 200 км, від кордону з Російською Федерацією — близько 30-40 км.

Харків не хоче жодної війни. У Харкові все спокійно, упевнено і все у нас під контролем. Ми живемо нормальним, повноцінним життям. Ми маємо плани, плани будівництва, плани розвитку міста Харкова. І хочу ще раз звернутися до всіх харків'ян: живіть спокійно, нормальним повсякденним життям.

Ми не маємо дефіциту, у нас аптеки, супермаркети, школи як працювали, так і працюють. У нас нічого не змінилося. Аеропорт працює, вокзал працює, телеграф працює — все працює, абсолютно.

Їздить громадський транспорт. Я щойно приїхав до вас із зустрічі у метрополітені. Я проводив там зустріч із працівниками метрополітену, ми розглядали плани будівництва. Ми розпочинаємо будівництво двох станцій метрополітену та електродепо, триває закупівля нового рухомого складу для метрополітену. У тендері на будівництво у нас беруть участь 11 європейських компаній, і це чудово. Вони борються за те, щоб будувати метрополітен у місті Харкові. Борються компанії, які хочуть нам доставити рухомий склад європейського рівня із синхронними двигунами, для нас це дуже важливо.

Тобто місто живе цілком повноцінним нормальним життям. І якщо вимкнути телевізор, ніхто б взагалі про це [вторгнення] не згадував.

— Тобто ви відчуваєте цю різницю між реальним виміром та медійним?

— Вона колосальна. Вийдіть на вулицю, я в неділю був у зоопарку, ходив із німецьким телеканалом, я спеціально зупинив їх та запитав у людей: ви відчуваєте війну? Усі дружно сказали "ні". Кореспонденти ставили питання, були приголомшені, що ніхто не відчуває війни. Ніхто не хоче цієї війни, і ми про це навіть не думаємо. Так, 8 років різної зони турбулентності — бувають сплески, буває більш-менш стабілізація.

Але якщо про це думати постійно, ми накрутимо одне одного і будемо боятися власної тіні. Потрібно жити повноцінним життям.

— У Харкові, як і в більшості міст сходу України, проживає багато російськомовного населення. Водночас росЗМІ у своїй дезінформації постійно акцентують на, мовляв, утиску російської мови та тих, хто розмовляє нею в Україні.

— Російськомовне населення — це велика частина населення всієї країни. І ніхто сьогодні не обмежує права російськомовного населення. Ми абсолютно спокійно говоримо російською мовою. А на офіційних заходах вільно переходимо на українську.

Харків — російськомовне місто, бо близько 90% нашого населення розмовляє російською мовою. Але наші діти ходять до школи, їм там викладають українською мовою, вони цілком сприймають українську мову, приходять додому — так само спокійно розмовляють російською. Тому в нас немає жодних проблем із мовою, це вже точно.

— Конфлікт триває 8 років. Якщо порівнювати напруженість у місті у 2014 році й ситуацію зараз?

— Якщо порівняти 2014 рік і 2022-й… Звичайно, дуже багато змінилося.

Дуже багато змінилося у ментальності та розумінні людей. Якщо тоді багато людей не розуміли, що відбувається… Та майже всі. Багато було пересудів, не було чіткої системи влади на той момент. Здавалося, що все котиться кудись, а куди — не зрозуміло. То сьогодні все спокійно, нормально.

І ще одне. Сьогодні у нас перед очима люди, які приїхали з Донецька та Луганська, ми живемо разом, спілкуємося. Сьогодні у Харкові немає жодної школи, немає жодного дитячого садка, куди не ходила дитина з Донецька та Луганська. І ми знаємо, і ми чуємо, який жах їм довелося пережити. І тому сьогодні у місті Харкові стабільно, спокійно ніхто не хоче війни, ніхто не хоче жодних змін у гірший бік. І спокій Харкова залежить від нас, від харків'ян.

У нас все спокійно, мирно, ми чітко розуміємо, що Харків — це українське місто, що Харків у складі України. Так було і так буде.

— Харків часто згадують в контексті, скажімо, можливих мішеней за повномасштабного вторгнення. І 14 лютого у вашому місті відбулося виїзне засідання РНБО.

— Так, був президент Зеленський, він проводив Конгрес регіональної влади, на якому я виступав. І було засідання РНБО, я був на одному з цих питань. Вважаю, що це дуже добре, коли президент приїжджає та проводить РНБО сьогодні, припустимо, у Харкові, завтра у Дніпрі, післязавтра ще десь — у різних містах України. Це нормально, бо Зеленський — президент усієї країни. А провівши у нас РНБО, він ще раз показав, і це не лишилося непоміченим, що доля Харкова його хвилює.

— У 2014 році ми в Донецьку зіткнулися з тим, що на той момент Київ, центральна влада не зовсім могла вчасно реагувати на все, що відбувалося в наших містах. І фактично, мери тоді залишилися віч-на-віч з некерованою ситуацією. Сьогодні, в контексті російського можливого вторгнення, які взаємини місцевої влади та Києва?

— У мене немає проблем із комунікацією з офіційним Києвом. І не може бути проблем. Тому що я мер Харкова, це друге за величиною місто в Україні. І зрозуміло, що є конект. Конект заради розвитку міста, заради спокою міста. Ми можемо перебувати в різних політичних площинах, але чітко розуміємо, що територіальна цілісність держави — це наше спільне завдання, а політичні складові, зрозуміло, вони різні.