Як позбутися "емоційного оніміння": чому українці звикають до тривог та чим це загрожує

Майже два роки українці перебувають у стані хронічного стресу. Це виснажує як морально, так і фізично. Іноді люди не реагують на тривогу через те, що просто не мають на це ресурсу. Психологиня пояснила, як боротися із таким звиканням. Деталі — у матеріалі "Ранку Вдома".

Майже два роки українці перебувають у стані хронічного стресу. Повітряні тривоги, ракетні обстріли, відсутність повноцінного сну стали невіддільною  ознакою нашого життя. Це виснажує як морально, так і фізично. Іноді люди вже не реагують на тривогу, адже не мають енергетичного ресурсу, кажуть фахівці.

"Звичайно, організм працює в режимі такого максимального збереження енергії. До будь-яких обставин та умов людина поступово звикає. Є таке поняття, як габітуація. Тобто мозок не може тривалий час витримувати одну і ту саму емоцію на такому ж рівні, як це було на початку", — пояснює психологиня Анастасія Голота.

На початку повномасштабного вторгнення Росії переважала соматична реакція на тривогу та страх. Це коли людина не розуміє, що буде далі і як діяти в такій ситуації. Якби ми ще два роки лишалися в такому самому стані, наш організм просто не витримав би. У кожної людини різне вікно толерантності до проживання, стресу.

"Тобто ті люди, в яких це віконце дуже маленьке, вони можуть іти двома шляхами. Починається гіперреакція — надмірна чутливість до тривог, до обстрілів, до цієї невизначеності. Також є гіпоактивність. Це відбувається тоді, коли процеси пригнічуються й людина відривається від реальності й впадає в таку дисоціацію, удає, що це вже її не стосується. Людина може сповільнюватися, може багато спати, наприклад", — додає психологиня.

Багато українців переживають війну онлайн, адже щохвилини відбувається оновлення інформації про перебіг подій на фронті або ракетну небезпеку. Ми вже маємо власний план дій у разі надзвичайної ситуації. Одні люди йдуть в укриття, інші облаштували умовно безпечну кімнату у квартирі, а дехто взагалі вимикає на телефоні сигнал повітряної тривоги.

За словами психологині, ми повинні зосередитися на тому, на що ми можемо впливати. Йдеться про свій емоційний стан, стан організму та безпеку. Якщо самотужки не вдається все контролювати, варто звернутися по допомогу до фахівців.

"Війна — це такий каталізатор, який погіршує все те, що і так уже працювало не дуже добре. Звичайно, на фоні обстрілів є підвищення депресивних розладів, тривожних розладів, панічні атаки", — каже Анастасія Голота.

Існують різні види тривожності, наприклад, тривожність, яка є реакцією безпосередньо на загрозу. Коли ми чуємо сигнал повітряної тривоги, у нас активується нервова система. Судини стискаються, м'язи напружуються, прискорюється серцебиття. Організм запускає реакцію на загрозу. Є тривожність, пов'язана зі станом невизначеності та очікування небезпеки. Аби зберегти психічне здоров'я, важливо контролювати те, що нам до снаги, зауважують фахівці.

"Передусім ми можемо контролювати тіло, дихання, фізичне навантаження, харчування, сон. Тобто варто подбати про себе, про фізичний та емоційний стани, про тих, хто потребує нашого піклування", — резюмує психологиня Анастасія Голота.

Війна триває, тож треба дбати про власні сили, не нехтувати сигналами повітряної тривоги та за потреби звертатися по допомогу до фахівців. Якщо ми будемо перебувати в стані постійної напруги, нервова система рано чи пізно дає збій, а це негативно вплине на наше ментальне і фізичне здоров'я.

Також цікаво: Прийняти ситуацію, аби стати ефективним: психолог Антон Семенов пояснив, як діяти дружині та родині щойно мобілізованого