Вивчаємо "Соціальну історію татуювань" — огляд книги Алессандри Кастеллані

Оглядач "Ранку Вдома" Дмитро Слівний пропонує до читання книгу "Соціальна історія татуювань" авторки Алессандри Кастеллані. Авторка книги є антропологинею, експерткою з питань молодіжних субкультур, викладачкою академії мистецтв у Неаполі. Вона дослідила історію тату та сприйняття "осудного знаку" на Заході.

У 1970-х тату було формою протесту у панків, а починаючи з 1990-х, татуювання стало частиною попкультури. В наш час татуювання — частина моди, суб'єктивний прояв власного стилю.

"Алессандра пише, що колись татуювання не було ані популярним, ані прийнятним, як форма модифікації тіла. Воно сприймалося осудним знаком, що асоціювався зі світом злочинців, повій та маргіналів. Заходу була незнайома широка практика малюнків на шкірі. Знання про неї привіз до Європи дослідник Джеймс Кук. У своїх щоденниках саме він вперше використав слово тату після свого  повернення з першою подорожі до Південних морів", — розповідає Дмитро Слівний.

Саме з дивовижних звітів мандрівників виникає екзотичне уявлення про далекі етноси та інші незнайомі народи.

На початку XX століття з'являється акробатка, жінка-змія Мод Вагнер, яку татуює власний чоловік Гус Вагнер. Він своєю чергою вчився мистецтва татуювання в Альфреда Чарльза Сауса. Ця Вагнер переймає техніку татуювань у чоловіка і набуває популярності як перша тату-майстриня у Західному світі.

"У татуйованих жінках, які демонструють своє тіло є щось порнографічне, щось на межі бажання й огиди, хоча вони зовсім не відповідають канонам жіночої краси тієї епохи, і попри це такі жінки сприймаються водночас як об'єкти, як еротичні об'єкти, і як суб'єкти, суб'єкти власних татуювань. Їхня плоть утілює спокусу, підступність і вже відбуту кару. Оголені татуйовані тіла уособлюють жах перед вульгарністю пристойних салонів. Водночас виставлене напоказ татуювання жіночих тіл викликає бажання зазирнути в іншу реальність із серії "трохи занадто, яку в наступному столітті назвуть кемп. Еротизм, спантеличення й огида в одному флаконі. Ось що викликає вкрите незмивними знаками  жіноче тіло", — зачитує уривок з книги Дмитро Слівний.

До речі, слово кемп, поширене в ЛГБТ середовищі, означає театральність, карнавально-гумористичне ставлення до життя.

В "Соціальній історії татуювань", авторка аналізує історичний контекст, розповідаючи про історію татуювань у різних культурах, починаючи від стародавніх цивілізацій до сьогодення. Розбирає соціальні ролі татуювань, як от індикатори соціального статусу, символи релігійної приналежності або засоби особистої ідентифікації.

Цікаво читати персональні історії, каже Дмитро Слівний. Це розповіді людей з різними татуюваннями, які діляться своїми мотивами та історіями. Це додає тексту особливого колориту та емоційної глибини, отже ця книга буде цікава як для фахівців, так і для широкої аудиторії, що цікавиться культурною антропологією та соціологією. Звісно, для тих, хто задумав нарешті зробити собі тату.

Читайте також: Втрачене покоління та примари війни: читаємо антивоєнну прозу Ремарка "На Заході без змін"