Відмінності близнючок, особисте життя та суперечності Олімпіади: розмова з олімпійськими призерками з артистичного плавання сестрами Алексіївими

Інколи їх складно відрізнити, але неможливо не помітити. Уповноважені представниці краси та сили спорту — Марина і Владислава Алексіїви — героїні нового випуску проєкту "Коло спорту" телеканалу "Дім".

Дует Марини та Владислави Алексіївих посів п'яте місце у фіналі артистичного плавання на Олімпіаді-2024. Для сестер Олімпійські ігри у Парижі стали другими у кар'єрі. Українки дебютували у Токіо-2020, де здобули "бронзу" у командному артистичному плаванні.

Ведуча — Діана Звягінцева.

Про особливості близнючок

— Чи плутають вас у житті?

Владислава Алексіїва: Дуже рідко таке буває, тому що всі наші близькі, знайомі, родичі впізнають нас навіть за голосом, зі спини.

Марина Алексіїва: Але люди, які бачать вперше, звісно, питають: дівчата, допоможіть вас розрізнити, ви такі схожі.

Владислава Алексіїва: Інколи бувало, що і тренери нас плутали, особливо, коли ми у макіяжі для виступу, бо ми дуже однаково виглядаємо.

— Чи допомагає вам у житті те, що ви близнючки?

Владислава Алексіїва: Коли навчалася в школі, то кілька разів одна за одну складали іспити. Але це було декілька разів, бо вчителі у школі нас відрізняли.

— А характер у вас теж схожий?

Владислава Алексіїва: У нас однакові смаки, ми однаково мислимо, але характери різні.

Марина Алексіїва: Влада більш емоційна, на тренуванні вона, скажімо так, агресивніша. Я більш спокійна.

— Серед ваших друзів є близнюки?

Владислава Алексіїва: Так, із багатьох країн. Найбільше ми спілкуємося з близнючками, які виступають в артистичному плаванні. Також є знайомі балерини в Києві, з ними також зустрічаємося.

— Вам подобається проводити час разом?

Марина Алексіїва: Це однозначно краще, ніж бути по одній. Якщо ти змалку завжди з людиною, яка тобі близька, підтримує, то далі по життю дуже важко бути самій. Гуляти поодинці, їсти поодинці — це майже неможливо для мене.

— А коли ви буваєте на відстані? От зараз Марина була на відпочинку. Владо, як ти переживала розлуку?

Владислава Алексіїва: Взагалі нормально. Бо я ж не сама (14 лютого 2023 року Влада Алексіїва вийшла заміж, — ред.). Тому зі мною, по-перше, мій чоловік, по-друге, батьки. Головне бути не самою і бути чимось зайнятою, тоді все нормально.

Марина Алексіїва: Звісно, під час відпочинку ти трішки відчуваєш, що немає поруч сестри. Але ми щодня чатилися, скролили фотки, зідзвонювалися. Я розказувала, де була, що бачила, і ми завжди були в контакті.

— Ще одне ваше захоплення — живопис. Чи є ідея зробити виставку?

Владислава Алексіїва: Було би прикольно. Але для своєї виставки нам треба ще створити картин десять. Наші твори висять у наших квартирах. Якщо картини — то тільки ті, які написали ми самі.

Малюємо у вільний час. Наприклад, ми знаємо, що сьогодні у нас одне тренування, то ввечері у нас художня студія. Спочатку ми займалися з майстринею, а потім вже самі.

— Чим ще захоплюєтесь?

Владислава Алексіїва: Дуже полюбляємо готувати щось цікавеньке, щось азійське. І вдома, коли є вільний час, коли є натхнення, готуємо що-небудь цікаве.

Марина Алексіїва: Якщо щось дуже просте, то це риба, запечена в духовці, — сьомга, форель. Із солодкого — чізкейки, рулети. З азійського люблю wok з морепродуктами, з локшиною.

Владислава Алексіїва: Ще ми з чоловіком спробували займатися великим тенісом: поки ще було тепло, ми сходили з ним десь 3-4 рази на тренування, мені дуже сподобалося. Прикольно, коли все вдається. А потім такі: все, ми вже три рази займалися з тренером, ходімо самі спробуємо. І туди, сюди... щось не вдається. Тому треба ще з тренером займатися.

Марина Алексіїва: Також у нас є сертифікат на кульову стрільбу. Ми вже були у тирі. Нам сказали, що досить непогано виходить. Спочатку страшно, а потім таке відчуття адреналіну.

— Влада вже заміжня, а серце Марини вільне чи зайняте?

Марина Алексіїва: Ну, більше, скажімо, зайняте. Подробиць поки не буде, подивимось.

Про артистичне плавання

— Як вам взагалі працювати в жіночому колективі? Дуже багато дівчат, конкуренція…

Марина Алексіїва: Можливо, жіночий колектив складніший за чоловічий, бо у кожної свої забаганки, різні темпераменти, й дуже складно домовитись, що ми будемо робити.

Владислава Алексіїва: Коли не можемо домовитися, то кажемо: ми найстарші — як ми скажемо, так і буде.

Марина Алексіїва: Бо дівчатка ж всі ще маленькі, вони поки що не мають такого досвіду, як ми. Деякі молодші за нас на 5-6 років. Це вже таке покоління, коли смартфони, гаджети, телефони. Нам інколи складно зрозуміти, про що саме вони думають. І тому до них вже інший підхід має бути — дуже лояльний, дуже заохочуваний, спокійний. Ось коли ми були маленькі, з нами так не панькалися.

— Щодо артистичного плавання, то досі існує думка, нібито це не вид спорту. Що ви відповіли б на це?

Марина Алексіїва: Нехай спробують. І ще можна подивитися фільм про нас, який нещодавно вийшов (французькі документалісти створили фільм "Українські сирени" про життя сестер Алексіївих під час війни, — ред.). І режисер фільму, коли побував на нашому тренуванні, сказав: "Я не думав, що це так складно. Як взагалі це робити?"

Владислава Алексіїва: Плавець з ПАР вирішив спробувати себе в артистичному плаванні (у 2022 році Айртон Свіні взяв участь у Чемпіонаті світу в дуеті з Лорою Страгнелл, — ред.). Він займався десь рік, потім виступив [на Чемпіонаті світу] і сказав, що більше цього не робитиме, тому що йому було дуже важко, хоч він нічого такого не робив.

Про Олімпіаду-2024

— У Парижі українське артистичне плавання представляв тільки ваш дует, не було командного виступу. Ви посіле п'яте місце. Я пам'ятаю ваші емоції з цього приводу. Коли минув час, чи є ще відчуття цієї несправедливості?

Марина Алексіїва: Звісно. Мені здається, це відчуття буде на все життя. За свій виступ — непогане відчуття, але за результат, який оцінили судді, — прикро.

Владислава Алексіїва: Прикро, але не так, щоб собі дорікати. Це не наша провина, і це взагалі не провина. Ми змирилися з цим. Спочатку ми засмутилися, але зараз вже все нормально.

— Якщо врахувати те, як тривала підготовка, зміна правил, то п'яте місце на Олімпіаді — це для вас успіх чи розчарування?

Владислава Алексіїва: Це успіх, це нормальний результат. Ми переглядали виступ: ми зробили все ідеально, дуже синхронно, дуже класно. Нам сподобалось, тренерам сподобалось. Тому, я вважаю, що це успіх. А те, як оцінили [судді], то вже їхні проблеми.

Наша тренерка пішла дізнаватися, чому поставили саме такі оцінки, як взагалі судді це оцінювали. І потім, коли ми їхали в автобусі з тренеркою зі Франції, я питаю в неї: "Взагалі, як оцінюється артистизм?" (бо у нас є оцінка за артистизм). А вона каже: "Я і сама не знаю".

Нам сказали, що нам забракло висоти. А ми над висотою працювали рік. І коли подивилися виступ, це була наша найвища висота. Порівняно з іншими країнами, які плавали "по коліна", ми були взагалі вау.

Марина Алексіїва: Це справді була найкраща наша спортивна форма. Ми були підготовлені до цієї Олімпіади на 100%. І виступили нормально.

— Чи були після Парижа думки про те, що ця Олімпіада може стати останньою у вашій кар'єрі?

Владислава Алексіїва: Остання чи не остання, подивимося трішки пізніше. Тому що зараз у нас також будуть змінюватися правила, наступні змагання у нас ще не скоро, тому побачимо.

Поки що у нас в планах трішки відпочити.

Марина Алексіїва: Але, попри відпустку, ми займаємось спортом, тренуємося. Знаходимо час спілкуватися з дітками — заходи спортивні, благодійні…

Про мови

— Владо, я знаю, що ти ще й вивчаєш мови. Навіть корейську.

Владислава Алексіїва: Було таке, так. Якось за пів року ми дізналися, що поїдемо до Кореї. І я захотіла вивчити корейську мову. Всі родичі шукали мені викладача корейської мови. І бабуся, це ще було в Харкові, знайшла якусь кореянку, яка жила поруч з нею. І я десь місяці три ходила до неї додому, вивчала корейську. Але щось уроки мені не дуже сподобалися, і я потім закинула цю справу.

Але дуже цікава мова. І коли ми приїхали до Кореї, я трішки спілкувалася з волонтерами-корейцями. Потім вони плутали мене з сестрою, і до неї починали звертатися корейською мовою.

— Які ще мови ти знаєш або вивчаєш?

Владислава Алексіїва: Майже все життя — англійська. Пів року ми жили в Італії і ходили на курси італійської мови. Але вона у мене зараз на рівні з корейською. Тобто у мене українська, англійська, трішки італійська, троішки корейська.

Про сімейне життя

— Владо, ти вже понад рік як одружена. Розкажи про свого чоловіка, як ви з ним познайомились?

Владислава Алексіїва: Він колишній спортсмен. Познайомилась з ним під час карантину, на дачі. Під час пандемії нам не можна було тренуватися у басейні десь два місяці, і ми були на дачі, там тренувалися просто неба. Поруч були будиночки. І ми спочатку на дачі зустрічались, потім у Харкові декілька разів. Так і почалося.

— Ти сказала, що він теж колишній спортсмен. Який вид спорту?

Владислава Алексіїва: Боксер. Я один раз була на змаганнях у Харкові, й сказала, що більше не буду дивитися. Дуже негарний вид спорту, коли хтось кого б'є. Коли по телевізору — нормально, а наживо дивитися не дуже.

Зараз чоловік підтримує спортивний спосіб життя, але він вже не займається боксом, він працює в IT-сфері.

— Він приходить на змагання тебе підтримувати?

— У нас не так багато змагань насправді в Україні. Торік він нарешті зміг прийти, але потім всіх вигнали, тому що почалася повітряна тривога. І він з батьками дивився наші змагання по телевізору.

Попередні випуски проєкту "Коло спорту":

• Життя після Олімпіади, соцмережі та спортивна психологія: інтерв'ю зі стрибункою у висоту Іриною Геращенко
• Перші кроки у вільній боротьбі, допінг-контроль, соцмережі та думки залишити великий спорт: інтерв'ю зі срібною призеркою Олімпіади-2024 Іриною Коляденко
• Відновлення після Олімпіади, розставання з дівчиною та зустріч з батьком-нацгвардійцем: велике інтерв'ю зі 18-річним стрибуном у воду Олексієм Середою
• Олімпіада-2024, Лілія Подкопаєва та розвиток легкої атлетики в Україні: розмова з Олегом Верняєвим