Головна
Публікації
Україна
Суспільство
"Тревел нашого часу" на півдні України: Одеса, Миколаївщина та школа пілотів дронів

"Тревел нашого часу" на півдні України: Одеса, Миколаївщина та школа пілотів дронів

03 Вересня / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

У новому епізоді проєкту "Тревел нашого часу" телеканалу "Дім" ведучий і волонтер Денис Христов вирушив на південь України — відвідав Одесу, села Лимани та Лупареве на Миколаївщині. На Одещині волонтер зустрівся з інженерами та директоркою школи пілотів дронів "Вільне повітря", щоб з'ясувати, як працює РЕБ, та більше дізнатися про роботу безпілотників.

Випробування РЕБів

Перша зупинка — полігон в Одеській області, де місцеві фахівці займаються випробуванням РЕБів (системи радіоелектронної боротьби).

"Клята [російська] імперська машина — гігантська, в неї дуже великий ресурс. Наша перевага — оперативність реакції та менше бюрократії. Завдяки цьому ми оперативніше реагуємо на ситуацію. Коли вони роблять якісь держзамовлення і тягнуть на позиції однакові РЕБ 950, розраховані на стандартні частоти [850-940 МГц],то ми оперативно реагуємо появою РЕБ 530 (працює в смузі частот 470-530 МГц , 700-1050 МГц, має три окремі смуги перешкод по частотах, — ред.)", — розповів інженер В'ячеслав.

Серед пересічних громадян є думка, що піхотні РЕБи, які бійці носять в рюкзаках, негативно впливають на організм. Частково це так.

"Це ВЧ — високі частоти. Не хочу проводити банальні аналогії з мікрохвильовками, але не дуже добре, якби в мікрохвильові дверцята не зачинялися б. Що вища частота, то більші наслідки тривалого перебування поряд з ними при великій потужності випромінювання. Існує баланс між тим, що в тебе прилетить дрон, чи ти погано почуватимешся через якийсь час. Це дуже тонкий баланс. Просто у нас дуже часто конструкція забезпечення має ось такий вигляд: "Вовчику, ти тепер в нас носиш РЕБ". Це не дуже корисно. Але це не так критично порівняно з тим, що може трапитися", — пояснив В'ячеслав.

На цьому полігоні на Одещині разом працюють пілоти безпілотників DJI Mavic ("Мавік"), FPV-дронів та команда РЕбів .

Безпілотниками будуть керувати курсанти школи пілотів дронів "Вільне повітря", яка безкоштовно готує кваліфіковані кадри для Сил оборони України.

"Ми навчаємо користуватися дронами тільки військових, не цивільних. Бо наші хлопці потім виконують саме бойові завдання. Навчаємо різні підрозділи, бо розвідка дронами корисна всім. Ми ведемо відбір курсантів, тому що людина має мати хист до цього. Якщо людина не вміє користуватися сучасним мобільним телефоном або ноутбуком, то дрон ми їй не дамо. Хлопці проходять екзаменаційні опитування, якщо не набирають достатньо балів — ми їх відраховуємо. Тому що ми навчаємо еліту. Всі наші хлопці — це кваліфіковані пілоти", — розповіла директорка школи пілотів дронів "Вільне повітря" Мішель.

Всі інструктори школи мають бойовий досвід.

"У нас є й теоретичні інструктори, які розповідають якісь моменти, але здебільшого у нас навчання ведуть інструктори, які самі виконували бойові завдання", — уточнила Мішель.

Тренування на полігоні виглядає таким чином. За декілька кілометрів від пілотів дронів розташовується команда РЕБів. У зону РЕбів будуть заходити "Мавікі" та FPV-дрони.

"Будемо фіксувати висоту і дистанцію. Будемо дивитися, на яких антенах яка ефективність РЕбів", — розповів В'ячеслав.

Команда РЕБів вмикає різні частоти, намагаючись розірвати зв'язок дрона з пілотом. І якщо вдалося — значить, РЕБ працює. Ефективність роботи РЕБ залежить від багатьох факторів.

"Залежить від дистанції між дроном та пілотом, від типу антен РЕБ, від потужності придушення, від радіогорізонту (тобто які між нами є пагорби) тощо. Звісно, в найскладніших умовах ми прагнемо давити мінімум на 30 метрів, але це дуже складні умови. В пекельних умовах 30 метрів — це нормально. Плюс саме рухливість цілі створює додаткову складність. Також треба враховувати, що коли дрон летить рівно по спрямованій антені ретрика, — це ідеальна ситуація. Якщо ціль знаходиться праворуч або ліворуч, то РЕБ розвертає антену, і цей зв'язок погіршується", — деталізував В'ячеслав.

Далі Денис Христов заїхав на виробництво захисних систем, де придбав РЕБ для українських бійців.

Одяг для військових

Попри те, що Одеса перебуває під постійними обстрілами з боку російських терористів, в контексті війни місто більш-менш віддалене від лінії бойових дій. Проте в Одесі багато чого робиться для перемоги України.

Денис Христов завітав до одеського виробника тактичного одягу — компанії Comatec, яка працює з 2013 року. До повномасштабного вторгнення компанія спеціалізувалася на одязі та приладах для полювання та риболовлі, активного відпочинку. А після лютого 2022 року основний акцент вже на одязі для військових.

Життя у Лиманах

Денис Христов залишив сонячну Одесу і вирушив у бік Херсона. Через півтори години проїхав Миколаїв, а ще за 30 хвилин прибув до села Лимани.

Лимани два роки тому, влітку 2022-го, пережили справжнє пекло. Тоді Денис під обстрілами завозив сюди гуманітарку та познайомився зі старостою села Наталією Панашій. І був дуже радий побачитися з нею знов.

Коли Денис приїжджав до села в останній раз, тут було 202 людини та 144 тварини. Зараз у Лиманах вже 1836 мешканців, до 845 домогосподарств повернулися люди.

Два роки тому село стояли фактично в сірій зоні. Росіяни сюди не дійшли буквально півтора кілометра, але, звичайно ж, обстрілювали нещадно. Зараз до території, яку контролює ворог, — кілометрів 20, що теж далеко не найбільш безпечна відстань.

У квітні 2022 року російські окупанти обстрілами зруйнували будівлю сільської ради.

"Громада нам допомогла відновити. Волонтери привезли каміння. Тепер у нас гарна сільрада. Там, де зараз жовта стіна — взагалі нічого не було, все лежало на землі зруйноване", — розповідає Наталія Федорівна.

Відновленням громади займалися всі — від місцевої влади та звичайних небайдужих мешканців до іноземців. Наприклад, чимало будинків допомогли відбудувати голландці, з питною водою допомогли японці. І зараз в селі вже можна нормально жити. Але періодично сюди долітає й досі.

Окупанти не залишили місцевих у спокої — захопити Лимани не змогли, але робити підлості — це ж їхня фірмова риса на державному рівні.

"Буквально декілька тижнів тому почали ходити сторонні люди під виглядом безхатьків. І почалися у нас пожежі — поля горять. Ми за один день наловили таких 9 людей. Вони наче як гриби з-під землі лізли. Я телефонувала в поліцію, в різні служби. Ми одразу запідозрили, що не випадково ці люди з'явилися на Херсонщині, у нас. Всі без документів, усі під виглядом безхатьків. Трьох все-таки забрали [спецслужбовці]. У одного аж 15 сімок було, два телефони — і він типу безхатько. От ми їх разом з людьми ловили", — розповіла Наталія Федорівна.

Нещодавно у пані Наталі несподівано з'явилося нове хобі — вона почала збирати іграшкових слонів. Тепер кімната у сільраді — вся в слоненятах.

"Бачите, навколо слони. Все завалено слонами. Тому що ми отримуємо іграшки з різних територій, з різних куточків. І виходить так, що слонів ніхто не хоче брати. Чому вони дітям не подобаються, не розумію. Перші слоненята у мене стояли на тумбочці, їх було чотири. І у цьому квітні я їх вирішила виставити. Наступного дня на мене посипалися слони — всі несуть своїх слонів, всі почали присилати. Наразі в мене вже колекція під 200 слонів — це тільки за оцих чотири місяці", — розповіла Наталія Федорівна.

А місцеві майстрині розмальовують зібрані гільзи від снарядів, а ще роблять обереги для військових.

Наталія Федорівна розповідає, що якби не було цієї війни, в Лиманах вже була б велика туристична стежка, бо тут знаходяться сім степових маяків і один плавучий на воді.

"Степових маяків дуже-дуже мало по території України. З 2022 року припинено рух кораблів по нашому лиману, тому наразі всі наші маяки вимкнути, але охороняються", — зазначила вона.

Маяки стоять посеред полів. Річ в тому, що напрямок руху для кораблів показують декілька маяків, які розташовані на відстані один від одного. І для моряків вогні цих маяків мають зійтися в одну лінію. Це і буде означати, що корабель рухається вірно. Тому для руху по лиману маяки розташовані в тому числі у полях.

Ще місцеві в Лиманах висадили особливі баштани. Особливі вони тим, що кожен волонтер та воїн ЗСУ може приїхати та абсолютно безкоштовно взяти кавунів — скільки захоче.

Лупареве

Сусіднє з Лиманами село — Лупареве. Тут лиманчани та лупарівці облаштували свої Балі. Зробити тут місце відпочинку — це була мрія селян ще 2020 року, але здійснилася вона зараз, під час війни.

"Даємо людям можливість відпочити, тому що дуже багато жителів повернулося. А можливості відпочивати на морях у нас зараз зовсім немає. Це перевірена берегова зона, встановлені загородження, щоб не підпливали міни", — зазначила староста села Лимани Наталія Федорівна.

Тут і дитячий майданчик, і волейбольна зона, і альтанки для відпочинку, і фотозона.

***

"Чесно кажучи, я думав заскочити в Лимани на якихось п'ять хвилин та далі рушити на Херсон, а провів тут майже весь день. Тож РЕБ, який ми придбали в Одесі, довеземо до херсонців вже в наступному випуску програми "Тревел нашого часу". А сьогоднішня історія нехай буде про людей, які залишаються в тилу, але роблять все для перемоги. Про людей, які саджають кавуни на полях, де досі стирчать залишки снарядів. Які відпочивають на пляжах, загородившись сіткою від російських мін. Та які мріють зробити місцеві пам'ятки привабливими та відомими, а не нівечити їх снарядами, як це робить Росія", — підсумував Денис Христов.