"Тревел нашого часу": евакуація з прифронтового Гуляйполя Запорізької області

У новому епізоді проєкту "Тревел нашого часу" телеканалу "Дім" ведучий і волонтер Денис Христов вирушив на прифронтову частину Запорізької області. У планах було доїхати до міста Оріхів, але під час відвідин Гуляйполя організувалася несподівана евакуація. Також волонтер показав, як сьогодні живе село Добропілля.

Покровське

Традиційно Денис Христов виїхав з Дніпра. За дві години зупинився поснідати в селищі Покровське, звідси починається траса на Гуляйполе. Гуляйполе — батьківщина Нестора Махна, й антураж кафе відповідний.

Покровське — це ще Дніпропетровська область, проте село розташовано за 40 км від лінії фронту Запорізької області.

"Покровське — це останній населений пункт нашої подорожі, де є відносно нормальне життя — зі світлом, водою та працюючими кафе. Але буквально через пів години нас вже зустрічає Гуляйпільський район Запорізької області", — розповів Денис.

Добропілля

Дорогою до Гуляйполя волонтер заїхав в село Добропілля, що у 21,5 км від лінії зіткнення.

Раніше Денис вже бував тут — привозив місцевим гуманітарну допомогу та залишав дітям планшети для навчання. Передав гуманітарку й цього разу.

Місцеві жителі розповіли, що у селі вже третій рік немає світла, водо- та газопостачання, мобільний зв'язок працює лише на пагорбі.

Добропілля — це затишне та мальовниче українське село, де переважно займалися сільським господарством. До повномасштабного вторгнення тут жило трохи менше ніж 500 людей.

"Скільки зараз — не скажу, бо хтось звідси поїхав, а хтось, навпаки, приїхав з більш небезпечного Гуляйполя", — уточнив Денис.

Тут була і школа, і бібліотека, і місцевий клуб. Є навіть одна історична пам'ятка — будинок німецького типу, збудований наприкінці XIX століття. Та і його дах російські окупанти примудрилися пошкодити своїм "високоточним оружієм".

Гуляйполе

Від Добропілля до Гуляйполя їхати якихось 20 хвилин. Проте тут сліди війни на кожному кроці.

"Будинків практично немає. Розбито буквально все. Просто немає живого місця. Дороги, дерева, площі та навіть монументи, які мали б символізувати мир та любов, мають відмітини війни, до якої тут близько 6 км", — прокоментував Денис Христов.

Гуляйполе — батьківщина Нестора Махна. Це місто виникло у кінці XVIII століття. А от як виникла його історична назва, точної інформації немає. Скоріш за все, це просто відображення характеру місцевості, тобто — вільне поле. Окрім того, місця тут були козацькі, а вони полюбляли подібні назви.

Мабуть, найвідомішим історичним етапом Гуляйполя були часи саме батька Махна.

"Нестор Махно був доволі одіозним товаришем. Воював проти всіх і періодично укладав угоди приблизно з усіма. Його політичні погляди були анархістські, й Гуляйполе за його часів було світовою столицею анархії. Завдяки цьому воно і відоме досі. Але, не дивлячись на погляди, Нестор насамперед воював саме за Гуляйполе, за народ, бо його розуміння анархії було не безвладдя, а держава без центральної влади. Тому місцеві його тут шанували тоді та шанують досі", — зазначив Денис Христов.

Коли у ці краї прийшла радянська влада, то влаштувала дуже жорстокі репресії. Зараз цей терор продовжує нести Росія. У Гуляйполі знищено майже все, зокрема і музей Нестора Махна. Проте пам'ятник батьку — тримається.

Майже третій рік росіяни намагаються захопити Гуляйполе. Проте в них нічого не виходить, й не вийде.

До повномасштабного вторгнення це було гарне та квітуче місто, з великою кількістю історичних пам'яток, місць для відпочинку. Також тут проводився музичний фестиваль з гучною назвою "Махно-фест".

Зараз же серцем життя міста є Пункт незламності, куди Денис Христов розвантажив гуманітарку — засоби гігієни, засоби для прання, консерви, корм для тварин тощо.

Зробила цей пункт команда Михайла Пуришева. Михайло сам з Маріуполя, на початку вторгнення він активно евакуював людей з рідного міста своїм легендарним червоним бусом. Наразі одним з напрямків діяльності його команди є облаштування Пунктів незламності у прифронтових районах.

У команди Михайла Пуришева свої стандарти якості таких пунктів. На старті це звичайний підвал, який прибирають і фарбують. У самому підвалі пробивається свердловина, облаштовуються душові, пральні, вбиральні, робиться простора гостьова кімната з інтернетом — з україномовним контентом і новинами. Їжа тут, до речі, також безкоштовна. Є у Пункті навіть перукарня. Загалом, тут є все для тимчасового перебування та навіть життя. Це буквально місто під містом.

У гуляйпільському Пункті незламності Денис Христов познайомився з місцевим жителем Василем Дмитровичем. Чоловік прожив у Гуляйполі 65 років, працював заступником начальника пошти. У нього було все, зараз — нічого.

"Дуже погані справи. Було три хати — моя, дітей та матері. Ні однієї вже немає, все розбите. Шість прильотів в одну хату, ну, як так можна? У мене не залишилося нічого, в чому я стою — це всі мої речі", — говорить чоловік.

Денис запропонував Василю Дмитровичу евакуюватися у Дніпро, де діє шелтер для переселенців. Несподівано чоловік погодився, але спочатку заїхали додому за документами.

"Отак "освободітєлі" "звільняють" наших людей від власних домівок. Було у чоловіка три хати. І що він зараз може з собою забрати? Кухонний рушник, паспорт та пакет з речами, половину якого займає півторалітрова пляшка води", — описав волонтер.

Денис Христов довіз Василя Дмитровича до шелтера у Дніпрі — це прихисток, що відкрили на базі молитовного дому.

Перед виходом цього випуску "Тревелу нашого часу" Денис зателефонував Василю Дмитровичу, він й наразі мешкає у шелтері та дуже вдячний, що його вивезли з Гуляйполя.

"До нього приїжджали рідні, й це щастя. Єдине, що бентежить, — дає взнаки травма плеча, що не загоюється. Дмитровичу потрібне лікування. Тому, якщо хтось живе в Дніпрі та має вільний час, щоб допомогти по цьому питанню, то пишіть мені у соцмережі, я дам контакти пана Василя. А ще він мріє з'їздити до Гуляйполя, щоб взяти ще деякі речі", — підсумував Денис Христов.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• "Тревел нашого часу": будні прифронтових Покровська та Селидового та трагічна евакуація з Новоолександрівки
• "Тревел нашого часу": як сьогодні живе прифронтова Донеччина — Курахове, Велика Новосілка, Времівка та Водяне
• "Тревел нашого часу": як сьогодні живуть прифронтові Нікополь, Марганець та сусідні села