Трагедія, що консолідує корінний народ: з історикинею Гульнарою Бекіровою розмовляємо про депортацію кримських татар

18 травня 1944 року — трагічна дата в історії Криму та кримських татар. Цього дня 77 років тому зі своєї землі виселили кримськотатарський народ. 200 тис. кримських татар тоді становили п'яту частину всього населення Криму. Піддавшись сталінським репресіям, велика частина корінного населення півострова була депортована до Середньої Азії та віддалених регіонів Росії.

Більшість депортованих — люди похилого віку, жінки та діти. Протягом кількох діб у дорозі, виснажені, зневоднені, вони вмирали в задушливих вагонах для худоби. Їхні тіла солдати Червоної армії скидали зі складів на ходу.

"У 1944 році мені було 5 років. Я пам'ятаю, як нас зібрали, і там всі діти, старі — плачуть. Солдати стоять із гвинтівками. Нас завантажили. Куди повезли — цього я вже не пам'ятаю. Але пам'ятаю, що ми у вагонах були. У вагонах всі плачуть... Коли зупиняють поїзд, батьки виходили, аби щось приготувати, щось зробити. Хто встигав, хто не встигав. Люди вмирали. Встигали поховати — поховають. Не встигнуть — так через вікно й викидали", — згадує Лутфіє Керімова, яка зараз проживає в Бахчисарайському районі Криму.

За повернення на батьківщину кримські татари боролися майже пів століття, лише у листопаді 1989 року Верховна Рада СРСР визнала депортацію кримських татар незаконною та злочинною. Зі здобуттям Україною незалежності щорічно 18 травня на півострові проходив жалобний мітинг з кримськотатарськими та українськими прапорами.

Однак після окупації Криму Росією кримськотатарський народ знову зазнає переслідувань, і регулярні політично мотивовані справи, обшуки у Криму — цьому підтвердження.

Про історичний контекст депортації кримських татар і ситуацію, в якій сьогодні живе корінний народ на окупованому Росією півострові, у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" говоримо з кримською історикинею Гульнарою Бекіровою.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Чи знають дослідники відповідь на питання — навіщо сталася депортація? Який був сенс цього діяння?

— Якщо говорити про історичну експертизу, то приводи до депортації були сформульовані в постанові надзвичайного органу влади "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року.

Я акцентую увагу на тому, що вона називалася "Про кримських татар" — і вже в цьому був закладений геноцидарний сенс. За суттю це була етнічна чистка в грубій, нахабній формі.

У цій постанові йшлося про те, що кримських татар виселяють у зв'язку з пособництвом німецьким окупаційним властям. По суті — звинувачують у зраді. Сьогодні ми знаємо про те, як тривали військові дії на Кримському півострові, про хід Другої світової війни, про те, що являв собою сталінський тоталітарний режим. Це був привід, щоб очистити півострів і заселити його, як ішлося вже в наступних документах, "російським населенням".

І буквально після того, як були вигнані кримські татари, через три тижні трапилися депортації греків, вірмен і болгар із Криму. І це — ще один нахабний хамський випад з боку радянської влади. І якщо стосовно кримських татар хоча б написали постанову, то стосовно ось до інших етнічних груп Кримського півострова ми навіть не знаходимо цих документів. Влада приховувала свої дії.

Сталін, звичайно, в глибині душі розумів, що йдеться про етнічну чистку. У постановах політбюро, кримського обкому йдеться про те, що "ми хочемо зробити Крим новим російським Кримом з російським укладом". Я буквально цитату вимовляю.

— Напевно, ви чули безліч історій від кримських татар, як виглядала депортація.

— Історій знаю дуже багато. Моїй мамі тоді було 10 років, вона все добре пам'ятає. І вона каже: "Я ніколи більше не хочу через це проходити, не хочу це переживати".

У неї в родині з вісьмох дітей три її сестри померли в перший рік вигнання. Ось такі історії може розповісти будь-яка кримська татарка. Це трагедія, яка сьогодні консолідує весь кримськотатарський народ. Я говорю це без будь-якої натяжки.

— Хто конкретно ухвалював рішення про депортацію, чи залишилися живі ці люди? У кого спитати?

— На жаль, це питання сьогодні, як і раніше, актуальне, тому що "спитати" — значить посадити злочинців на лаву підсудних... Усі злочинці вже померли — і це одна з причин того, чому сьогодні я можу сказати, що розслідування депортації як геноциду застопорилося — ви знаєте, що прокуратура АР Крим здійснює таке розслідування.

Ми з великими труднощами в межах діяльності нашої комісії намагаємося знайти людей, які здійснювали цей акт, щоб їх притягнути до відповідальності — ось як нацистських злочинців. На жаль, їх вже немає в живих. Ми не знаємо таких людей.

Ми могли б запитати, якщо б суд над Комуністичною партією відбувся насправді хоча б наприкінці 50-х років, після смерті Сталіна. Ми могли б запитати у Берії, який готував підготовчі документи.

Я їх читала, бачила всі ці підписи й ремарки. Вони збереглися в так званій особливій папці Сталіна, вона зберігається в державному архіві Російської Федерації в Москві. Там лежало кілька підготовчих до депортації документів. Зрозуміло, що все це — фальсифікат. Зрозуміло, що все це — документи, які були покликані підготувати ідеологічно й дискурсивно ось цей акт.

Хто здійснював депортацію? Міністри Кабулов і Сєров, наркоми внутрішніх справ і НКВД. Стосовно Сєрова — очевидці й ті люди, хто його добре знали, говорили, що це просто людожер, людина, яка не мала нічого святого. Ось такі люди виконували акт депортації.

Сьогодні нікого з цих високих чиновників, з цього генералітету немає в живих. Ми не можемо посадити нікого, притягнути до відповідальності. Хоча ми повинні були це зробити. Ми повинні були це зробити після смерті Сталіна. Ну так, Берію розстріляли, але не тому, що він депортував і займався народовбивством. Адже кримські татари — лише один з так званих покараних народів. Багато радянських народів постраждало.

У 1956 році, коли почалося повернення депортованих місць колишнього проживання, до кримських татар справа не дійшла. І милість влади кримських татар минула. Тут ми повинні говорити про "особливий" статус Криму — в розумінні влади.

— Що сьогодні для кримських татар означає тема депортації?

— Деякі експерти кажуть, що кримським татарам слід "позбутися комплексу віктимності". Але він так просто не зійде нанівець, його складно подолати.

Держава повинна зробити якийсь акт справедливості, щоб люди не відчували ось цього болю від того, що їхніми долями і долями їхніх батьків пройшовся каток державного терору, державної машини.

Але ж цього каяття з боку влади не відбулося. По суті, і в Україні теж. Звичайно, моральний клімат навколо кримських татар сьогодні абсолютно не такий, як навіть 10 років тому —18 травня майже всі телеканали, всі засоби масової інформації згадують цей день.

Але дуже важливо, щоб ось цей акт справедливості відбувся, і тому я дуже схвалюю появу законопроєкту "Про корінні народи України". Я дуже сподіваюся і як дослідниця, і як кримська татарка, і як заступниця голови спеціальної комісії Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу, що він буде ухвалений. Там закладені дійсно принципово важливі положення.

Читайте також: Зберегти спадщину: законопроєкт про корінні народи України коментує нардеп Рустем Умєров