Терор як "подарунок" від колишнього: як уберегтися від сталкінгу

Якщо вам надходять десятки повідомлень та телефонних дзвінків, за вами стежать, контролюють ваші дії вдома або на роботі, створюють некомфортні ситуації, — це типова картина сталкінгу. Така "увага" розцінюється як форма залякування та домагання. Страждають люди різного віку та соціальних груп, але найчастіше — жінки. Окремої статті за такі правопорушення в Україні немає. Як дати відсіч переслідувачу, й чи можливо це розбираються журналісти програми "Право на Право" телеканалу "Дом".

"Підтримка"

"Я стежу за тобою щодня", "Чорні машини — твій вирок. Ходи й озирайся — тобі ніхто не допоможе", "Готова лягти в землю поряд зі своєю кішкою?", "Скоро тебе не стане, дуже скоро. Ти підеш із життя несподівано", — такі повідомлення 22-річна Софія отримує практично щодня, вони приходять у соцмережах із різних акаунтів.

Її переслідувач завжди десь поруч, він знає, коли і в якій кімнаті в неї світиться світло, як були одягнені батьки. Із хлопцем, який тепер не дає їй спокою, Софія почала зустрічатись у 2019 році. Познайомились у медуніверситеті, де обоє навчалися.

"Спочатку він з'явився у дуже важкий для мене період, тобто це був кінець третього курсу, складання важких складних рубежних іспитів. На той момент мені справді потрібна була якась підтримка. Хоча би добре слово. Мої друзі не медики, вони не зовсім розуміли, що це. А він і медик, і чудово розумів, і вже пройшов це все", — розповідає студентка 6-го курсу медичного університету Софія.

Після листування у соцмережах дівчина відчула підтримку та прив'язалася до Олександра. Він був старший за неї на 3 роки, поруч із ним вона почувалася захищеною. Сашко гарно залицявся, виявляв увагу та турботу. Але коли почався карантин, і Софія упродовж тривалого часу залишалася з батьками, щоби не наражати сім'ю на небезпеку зараження, — почалися дивні речі.

"Він не розумів цього, почалися істерики. "Якщо ми не побачимося, я тебе розлюблю". Ми не бачилися тижнів зо два. Ми з ним все-таки побачилися. Але тоді в мене вже якесь зерно сумніву з'явилося, що якщо людина так поводиться…", — продовжує Софія.

Хлопець став примхливим як дитина, та ще й надмірно наполегливим. Слідкував через додатки, де перебуває Софія, і влаштовував істерики щоразу, коли йому здавалося, що вона затрималася. Всіляко давав дівчині зрозуміти, що хоче жити разом із усією родиною Софії в їхній квартирі.

"Я особливо не хотіла. Я йому говорила, що в мене в житті мета — спочатку кар'єра. Закінчити університет, якось стати на ноги. А потім уже — сімейне життя", — каже Софія.

Потім у дівчини захворіла кішка, Софія це тяжко переживала та віддалилася від свого хлопця. Тоді ж на телефон почали надходити анонімні повідомлення про те, що цей хлопець їй нібито зраджує.

"Якось відразу це в мене клацнуло. Кажу — це ж ти сам і пишеш. "Ні, це не я". Поскакав того ж дня, 2 січня, зранку до сервісного центру Vodafone, йому сказали, звідки приходили СМС. Я 20 разів зверталася, і мені сказали, що не можуть розкрити цю інформацію, а йому сказали: "Все, я розібрався, поговорив з цією людиною...", — продовжує дівчина.

Коли кішка померла, Софія вирішила не відзначати Новий рік. Дізнавшись, що дівчина не запросить його в гості в новорічну ніч, Олександр влаштував скандал.

"Ти мене кинеш, ми знову не побачимось"... Я кажу: "Мені треба відпочити, перемкнутися, у мене дуже важкі 4 місяці". Він: "Добре, я зрозумів". Це було 3 січня. Два дні тиша була. І потім з'явилася його сестра", — згадує Софія.

З рідними хлопця Софія не знайома, але його сестра у соцмережах писала їй щодня. Повідомлення були про брата, про те, який він добрий, як йому важко без Софії, і як він усвідомив свої помилки та змінився. Щоправда, особисто поговорити, хоча би по телефону, вона не погоджувалася.

Коли ж Софія, втомившись від подібних нав'язливих стосунків, оголосила про остаточне рішення розійтися, сімейство почало тиснути на жалість: нібито через розрив Саша "потрапив до реанімації" та "перебуває у стані клінічної смерті". А вже за два дні його "виписали". Пізніше він сам почав писати, що у нього "виявили рак легені".

"Я стежу за тобою"

За порадою мами Софія змінила номер телефону, але колишній його швидко дізнався. І стало лише гірше. Він дзвонив ночами, надсилав листи, де писав, що стосунки зруйнувала його мати, яка "навела на нього порчу та бажає йому смерті", відправляв повідомлення з незнайомих акаунтів.

"Це, звичайно, просто треш. На дошці оголошень в під'їзді були розклеєні записки: "Повернися, я все зрозумію і пробачу. Я ніяк не реагувала. Я його блокувала, не відповідала, та він писав мені. Я його заблокувала у всіх месенджерах", — каже Софія.

Останнє повідомлення було 8 березня, а потім характер терору змінився. З'явився ще один обліковий запис з ім'ям "Люцифер", з якого писали, що цілодобово стежать за Софією та її родиною та мститимуться. Майже відразу після цього стався перший вибух у під'їзді дівчини.

"Людина з МНС сказала, що, якби там був якийсь пристрій, цвяхи чи ще щось, тобто — людини не було би, якби вона потрапила під цей вибух. Он, скло потріскалося, штукатурка обсипалася, ми пригнулися. Думали, на будівництві кран упав", — згадує Ірина, мама Софії.

Пізніше на сходовій клітці мати знайшла залишки страйкбольних петард. Біля сміттєпроводу — ще одну петарду, що не вибухнула, із вручну віддаленим ґнотом. На поверхах вище також виявили петарди.

"З поліцією піднялася та побачила ось це "мистецтво". Були шматки м'яса — реберця, напевно, не знаю... Потім з'явилася моя фотографія з виколотими очима, вирізаними губами, 666, хрест перевернутий — все в такій тематиці", — розповідає Софія.

Потім стався ще один вибух уже біля будинку бабусі Софії: чергова петарда вибухнула просто біля газової труби. Колишній почав писати про померлу кішку, про те, що піде її відкопувати. Окрім батьків дівчини, він був єдиною людиною, хто знав, де кішка похована. Але Софія та її мати навіть не могли уявити, що він і справді зважиться на подібні дії. І хлопець таки викопав мертву тварину, і надіслав дівчині моторошний знімок… А потім він почав розсилати інтимні фото Софії всім її знайомим.

"Він каже: "Ну, як на такі фотографії відреагують твої батьки". Я ж одразу розповіла батькам. І в суботу-неділю він почав їх розсилати — батькам, однокурсникам, одногрупникам. Мені люди почали писати, що отримують мої фотографії", — каже Софія.

Життя дівчини перетворилося на пекло. Про свободу пересування довелося забути. Софія може кудись піти лише у супроводі когось із рідних, сама вдома також намагається не залишатися.

"Ми дуже боїмося. І, звісно, коли о 2 чи 3 годині ночі нам доводилося патрулювати… А тут район не найблагополучніший, а перцевий балон — не найстрашніша зброя. Нам доводилося брати сокиру про всяк випадок. Так сокира й прижилася тут, мало там що — ми сокиру на плече. Ось тут, при вході, якщо що — у мене балончик, сокирка... Це не смішно, звісно", — продовжує Ірина, мама Софії.

Постійний страх зустрітися зі своїм переслідувачем та побоювання за своє життя у Софії викликали тривожний розлад, через який довелося звернутися до психотерапевта. Друзі дівчини також бояться неадекватного хлопця та уникають зустрічей з нею. Навіть сусіди виїхали серед ночі у невідомому напрямі.

"Нічого не робив"

За весь цей час Софія написала 16 заяв до поліції.

"Мені дали ухвалу суду, що зобов'язують райвідділ внести, вони внесли, 16 квітня відкрили справу за ст. 182 КК — порушення недоторканності приватного життя. Після того як нас опитали всіх, цього ж дня допитали Олександра", — розповідає Софія.

За словами хлопця — нічого подібного до Софії він "не робив", це зіпсувало би його репутацію як медика, а він нібито дуже зацікавлений у своєму майбутньому та хорошій репутації.

"Річ у тому, що в лютому цього року, коли почалися переслідування у бік Софії, він також звернувся до поліції, що йому приходять СМС загрозливого характеру. За його заявою не було відкрито кримінального провадження, воно було розглянуте відповідно до закону України про звернення громадян. Але слідство враховує такий момент", — каже старша інспекторка з комунікацій Харківського районного управління поліції №2 Евеліна Сорокіна.

Як захиститися

У квітні сектором дізнання Харківського районного управління поліції №2 відкрито кримінальне провадження за заявою Софії відповідно до ч. 1 ст. 182 ККУ — порушення недоторканності приватного життя. Санкція статті передбачає обмеження волі до 3 років. Наразі проводяться слідчі дії. Запити направлені до Кіберполіції, триває перевірка облікового запису, з якого публікувалися повідомлення та погрози.

"Постраждалі жінки (переважно не можуть отримати належної підтримки від держави саме вони) можуть звертатися до поліції, але отримати якийсь захист вони не можуть через те, що є така прогалина в законодавчій базі. У разі, якщо є погрози життя, якщо є якась фізична шкода, або є розголошення інформації, то притягти до відповідальності людину, яка переслідує, можна. Але лише в цьому разі", — наголошує спікер Amnesty International Україна Катерина Мітєва.

За словами експертів, термін "переслідування" в українському законодавстві поки що ніяк не закріплений, і людина, яка переслідує, по суті не несе жодної відповідальності. Самі постраждалі також не завжди шукають допомоги. Хтось намагається впоратися самостійно, хтось вважає це нормальним або просто не зважає. Історії бувають різні, але найчастіше чоловіки переслідують жінок після розриву стосунків чи шлюбу. Починають писати повідомлення, загрожувати, чинити тиск на сім'ю та близьких.

"Якщо його розглядати в межах домашнього насильства або насильства за ознакою статі, у нас є у Кодексі про адміністративні правопорушення ст. 173 п. 2, яка покриває саме домашнє насильство, насильство за ознакою статі. Це дуже тривалий процес, потрібні певні докази, що відбувається переслідування як форма психологічного насильства, що людина страждає. У нас є така стаття як загроза вбивством. У нас є ще таке поняття як кібербулінг, коли людина переслідується, та поширюється персональна інформація. Можна звернутися, щоби припинили цей кіберсталкінг", — каже правозахисниця, адвокатка Анна Саєнко.

Національна поліція створила гарячу лінію "15-47", фахівці якої займаються випадками насильства та торгівлі людьми, й постраждалі жінки можуть звернутися туди для консультації та за допомогою. Ще є служби підтримки постраждалих від насильства — соціальні центри, центри соціально-психологічної реабілітації. Є мобільні бригади — як державні, так і грантові. Наприклад, у Донецькій, Луганській областях діють 12 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги для постраждалих від насильства — як дорослих, так і дітей.