Темне фентезі в українській літературі: інтерв'ю з автором "Аномалії" та "Останнього спадку"

Андрій Новік. Скриншот: kanaldim.tv

Темне фентезі — це романи, де є домінантною сіра мораль, де немає добрих чи поганих персонажів. Герої намагаються жити на межі добра й зла, каже письменник Андрій Новік. У "Ранку Вдома" говоримо про дві його книжки — "Аномалія" та "Останній спадок", які вийшли друком у видавництві КСД та вже здобули неабияку популярність.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський. 

— Що так темне фентезі?  

— Насправді коли я почав писати книжки, вирішив не дотримуватися якогось одного жанру. Тому це перші мої роботи. "Останній спадок" — це детектив трилер. "Аномалія" — це детективний трилер з домішками наукової фантастики. Останні мої дві роботи – "Медальйон трьох змій" та "Закон третьої крові", це вже таке пригодницьке темне фентезі. Там вже я дотримуюсь темної сторони жанру, тому що це те, що мені зараз більше імпонує.   

Тож, темне фентезі означає, що все погано і герої намагаються зробити так, щоб не стало ще гірше. Це романи, де домінує сіра мораль, де немає персонажів, які уособлюють або суцільне добро, або суцільне зло. Це герої, які намагаються жити на межі, які можуть вчинити погано, пояснюючи це гарними мотивами та навпаки. 

— Ви сказали, що це "сіра мораль". Це як? 

— Це коли немає чисто білої моралі. Тобто персонаж не мусить робити тільки добро, або тільки зло. Це люди, які розуміють, що в конкретній ситуації мусять вчинити або погано, або добре. Це сіра мораль. Втім, суть у тому, щоб читачі не засуджували персонажа, а погоджувалися з тим, що іншого виходу в персонажа не було.   

В останніх своїх романах я використовую таку трошки перероблену фразу з "Фауста". Я зараз трохи перефразую: "Я хороша людина, яка робить зло, бажаючи добра". Або навпаки, я роблю добро, бажаючи зла. Це є та сама сіра мораль. 

— Як ви стали письменником?    

— Я книголюб. У таких як я рано чи пізно зароджується ідея написати власну книгу. Коли читаєш багато книг, у твоїй голові зароджується дуже багато цікавих нових історій, і тобі хочеться її вилити в текст. У мене це почалося у підлітковому віці. Книга, яка змінила життя, це "Хроніки капітана Блада" Рафеля Сабатіні. Це історія про піратів. Дуже цікава. Тоді я вирішив, що маю написати свою пригодницьку книгу.  

Хоча мені дуже подобалося фентезі. У час коли я зростав якраз виходив "Гаррі "Поттер", "Володар перснів", "Арагон". Я гадав, що буду писати фентезі, бо не хотів знати реального світу. Насправді вийшло так, що перша робота моя була трилером. Якраз у той час я підсів на Дена Брауна та зрозумів, що можна розповідати про сучасний світ, про таємну історію й артефакти. Це буде дуже цікаво.      

— Ви можете коротко розповісти про сюжет обох книжок?   

— "Останній спадок" — це про нашу історію. Більше, про історію заходу України. Недалеко від Львова, село Стільсько, там колись була столиця білих хорватів, величезне місто. У IX столітті це було в 4 рази більше місто, ніж тогочасний Київ. Тоді це місто просто знищили за одну ніч. Досі ніхто не може зрозуміти, як так сталося. Є просто теорія, що був набіг ворогів, його спалили, але це нереально. Ця теорія не знаходила підтвердження.

Був археолог Орест Корчинський, я досліджував його роботи, він займався саме археологічними розкопками в цьому Стільську. Я вирішив, що про це повинні знати люди. До цієї історії я додав певний такий художній елемент про один артефакт, завдяки якому зрештою місто й зникло з історії. Цей артефакт іноді з'являється в нашій історії, а потім зникає на довгий час. Коли він з'являється, у нас стаються величезні звершення, або величезні катастрофи. Це насправді так є. Цей артефакт міфологічний, але в моїй історії він оживає.

Друга книжка "Аномалія". Це цікава історія, яка народилася після відвідин Марокко. Я їздив туди з друзями відпочивати. Коли був в місті Ес-Суейра, то зрозумів, що тут будуть відбуватися події мого другого роману. Тут вже починається трилер про українських студентів, які вирішили поїхати подорожувати по Марокко. Під час подорожі стається аномалія. На певний проміжок часу мозкова діяльність людей зупиняється. Це все пов'язано з певним експериментом, який проводили в Марокко та в Європі. 

Експеримент базований на дослідження, які проводили німецькі вчені. Я точно не згадаю імен цих вчених, але вони зуміли відтворити в кристалах температурні умови, близькі до тих, які є біля чорних дір. Вони дали можливість цим кристалам генерувати нескінченну кількість енергії, попри фізичні закони. 

Тобто я беру за основу реальні факти, які обігрую у своїх книгах. Це те, що мені подобається в літературі. Я можу вигадати дещо, але зробити це так, щоб читач у це повірив.     

— "Останній спадок" — дебют. "Аномалія" — другий роман. Вони мали неабиякий успіх. Над чим ви працюєте зараз? 

— Днями я поставив крапку у п'ятому романі. Я працюю над тетралогією, це серія темного ретро-фентезі. Зараз я завершив третю частину з цієї трилогії. Надалі я планую працювати над четвертою, фінальною історією. Паралельно я працюю над невеликим гумористично-драматичним фентезі.  

— Що ви зараз читаєте? Хто вас надихає? 

— Я зараз намагаюсь дуже багато читати. Здебільшого — це те, що мені потрібно для написання власних книг. Зараз це фантастика Брендона Сандерсона. "Шлях королів" — це книга на 1200 сторінок. 

Натхнення я черпаю в книгах Джо Аберкромбі. Це також доволі відомий британський фантаст. Те, що він робить з персонажами, це неймовірно. Мені пощастило поставити йому одне запитання під час інтерв'ю. 

— Яке це було запитання? 

— Я розпитав його про створення жіночих персонажів в останній його книзі. Ці персонажі контроверсійні, дуже круті. Я поцікавився тим, як він зміг це зробити. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Медіа-партнери
Прямий ефір