Чим та кого зацікавить студія навкололітературних ігор "Перефарбований лис": інтерв'ю з психологинею Марією Діденко

Українська класична література, сучасні психологічні підходи та гра. Ці речі об'єднує студія навколо літературних ігор "Перефарбований лис". Що це таке, як працює і в яких містах України можна переграти класику найближчим часом, дізнаємося у "Ранку Вдома" від авторки подкасту "Перефарбований лис", фасилітаторки, тренерки із комунікації, психологині Марії Діденко.

Ведуча — Ольга Фанагей-Баранова.

— Розкажіть, будь ласка, що таке навкололітературні ігри?

— Це такий формат дослідження української літератури. Це дослідження знань в українській літературі й культурі. Це формат, який поєднує одночасно українську літературу, психологію, ігри. Тобто це щось нове, свіже. Освітнє, розважальне і психологічне.

— На кого розрахований проєкт? Хто приходить на ці ігри?

— Загалом ігри зародилися з ідеї подкасту. В нас є подкаст "Перефарбований лис", який ми робимо разом з моєю співавторкою Валентиною Мержиєвською понад три роки. Ми хотіли саме для дорослої аудиторії зробити щось, що допомогло б осмислювати, перечитувати українську літературу, класику. Потім так сталося, що запит на це зріс.

Тоді нам прийшла ідея навкололітературних ігор. Зазвичай на ігри приходять дорослі, але буває таке, що приходять й підлітки. Ми рекомендуємо грати з 13 років. Тоді виходить дуже класний кейс спілкування між поколіннями. Це коли підлітки і дорослі, і люди пенсійного віку можуть спілкуватися поза форматом "учень-вчитель", "бабуся-онук". Це може давати якісь такі неочікувані, свіжі погляди на усталені речі.

—  За якими творами ви граєте? Як це відбувається?

— Ми коли задумували цей формат, то нам хотілося підсвічувати різні цікаві стани і досвіди, які ми бачимо в конкретних текстах з української літератури. Почалося це все з "Кайдашевої сім'ї, бо це класичний текст про сімейні конфлікти. Нам захотілося придумати такий формат, який допоміг би людям зрозуміти варіативність різних сценаріїв та спробувати на власній шкірі знайти інші виходи.

Є гра "Підземелля та дракони" — уявна словесна гра. Цю механіку ми значно спростили та наклали текст персонажів, якісь умови для гри. У нас зараз в розробці вже є шість ігор.Кожна з них по якомусь тексту з української літератури. Тобто одна гра, один текст, один певний стан, який ми досліджуємо, підсвічуємо. Є більш активні ігри, видовищні, де треба багато взаємодіяти. це "Кайдашева сім'я".

Або в нас є ще мафія за твором "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Це теж цікавий погляд на класичну механіку мафії, де є подвійні ролі, де потрібно пройти перевірку на стереотипи та довіру.  Ми досліджуємо, як взагалі будуються довірчі стосунки між різними людьми. Чи легко, чи важко цю довіру собі завоювати?

Або є ігри, які більше націлені на там індивідуальні дослідження. Наприклад, гра за новелою "Інтермеццо". Це поєднання психологічної практики на пошук ресурсу і паралельно виготовлення певної такої паперової поробки. Є ігри, в які можна грати компанією. Там вісім людей, а є ігри з необмеженою кількістю.

Тобто кожна гра вона унікальна, але в принципі завжди проходить за одним і тим самим сценарієм. Ми приходимо, знайомимося, спілкуємося, створюємо цю безпечну атмосферу для спільного досвіду. Далі пригадаємо текст, сюжет. Загалом ми кажемо, що необов'язково знати тексти, імена персонажів перед тим, як грати, але якісь основні елементи ми завжди нагадуємо. Потім пояснюємо правила, граємо. Прикінцевий етап — це рефлексія. Це така фасилітована дискусія, обговорення, яка спрямована саме на усвідомлення усіх цікавих нових досвідів.

Можливо, відкриття нових граней твору, нових граней про письменника чи письменницю, про себе, про свою взаємодію. В принципі, за таким сценарієм кожна гра відбувається, хоча всі ігри дуже різні.

— Наскільки часто ви граєте, де це відбувається? Ви виступаєте в ролі ведучих?

— Поки що ми проводимо ці ігри з Валентиною. Ми частіше грали в Києві в різних книгарнях, але завдяки підтримці Українського інституту книги ми вже вдруге отримали грант. Тож маємо змогу об'їздити різні міста України й проводити ігри там на різних локаціях. Наприклад, з 13 липня ми відправляємося в такий всеукраїнський тур сімома містами. Ми будемо в Ужгороді, в Одесі, в Кривому Розі, в Запоріжжі, Дніпрі, Рівному та Луцьку. Можна буде реєструватися на ці ігри й в себе в місті приходити й пограти.

Для тих, кому цікаво навчитися такі ігри проводити, бо це дійсно класний спосіб для такого спільного досвіду, особливо для освітян або для тих, хто працює в команді або має якісь спільноти, то ми придумали опцію амбасадорів. Це можливість отримати доступ до матеріалів та навчальних вебінарів, які дають змогу дізнатися всі тонкощі проведення гри.

Так само ми готові підтримувати та супер-візувати людину, яка це проводить, разом давати фідбек. Ми вже маємо невеличку спільноту амбасадорів, в якій вже зараз близько 20 осіб з усієї України. Переважно це освітяни, але є і люди, які ніяк не дотичні до освіти, але об'єднуються у спільноти для яких такі дослідження дуже цінні.

Звісно, плануємо в майбутньому зробити ігри доступними для ширшої аудиторії. Можливо ми будемо їх видавати. Тож можете слідкувати за нашими анонсами в соціальних мережах. Ми будемо ділитися інформацією.

— Яка гра ваша улюблена? 

— Я дуже люблю Кайдашів. Це класика, яка заходить в усіх, компанію, яка відкриває якісь ну дуже незвичні, потаємні сторони людей, яка допомагає зрозуміти більше один про одного. Наприклад, ми завжди рекомендуємо грати за тих персонажів, які бісять. Тобто, якщо ви зроду добра, покірна Мелашка, то спробуйте пограти за Кайдашиху або за Мотрю.

Вжитися в цей образ, знайти в собі й таку сторону. З одного боку, з'єднатися з тією стороною в собі, а з іншою, з іншого боку, краще зрозуміти ту ж саму Мотрю, ту ж саму Кайдашиха. У людей, які так само як і так поводяться, бо в них є, мабуть, на те причина. Цікаво для себе зрозуміти, як так та чи можна вчинити по-іншому.

— Чи вже відомо, які ігри гратимуть в містах?

— В нас на сайті вже є реєстраційні форми на всі міста Ви можете заповнити й прямо в реєстраційній формі буде опис гри, в яку ми будемо грати. Оскільки міст сім, а ігор в нас — п'ять, то в нас буде дві мафії та дві "Кайдашеві сім'ї". Шосту гру — "Чорну раду" ми ще випробовуємо.

— Наскільки часто приходять люди, які не знайомі з текстами? Чи йдуть читати українську класику після ігор?

— Відсоток людей, які приходять на читавши досить великий насправді. Їм соромно. Загалом знають текст тільки вчителі, які з року в рік читають твори з класами. Коли людина знає текст, це може додати родзинки, бо вона пам'ятає смішні цитати або важливі деталі тексту.

Втім, наших іграх важливіше фокусуватися не на, не на тексті, не на сюжеті, а на власних відчуттях. Мабуть, тому прочитання тексту не є таким важливим. Я знаю, що після ігор багато хто починає перечитувати та по-новому дивитися на сюжет та героїв. Ми якось проводили опитування з відгуками, де питали про враження та намір прочитати твір. Багато людей зізналися, що такий намір у них з'явився.

— Ви, звісно, маєте розбиратися у творі. Чи є вимога до потенційних амбасадорів досконало знати тексти?

— Тут скоріше важливіше знати, як працювати саме з групою, як створювати цю безпечну атмосферу для того, щоб люди розкривалися в процесі, щоб було безпечно пробувати нове. Бо гра це ж і про помилки, бо в грі ми можемо бути ким завгодно.

Бо в грі нема фатальності. Ця змога прожити досвід помилки без фатально — це дуже важливо. Це розкіш в реальному житті. Тому, мабуть, в саме в наших навколо літературних іграх важливіше якраз  цей момент роботи з групою, ніж знання самого тексту. Бо насправді ні я, ні Валентина ми не літературознавиці. Я психологиня. Валентина освітянка. Вона в школі викладає математику, фізику, тобто точні науки.

Сам проєкт зародився з нашого інтересу до культури та читання. Ми вважаємо, що це теж може бути способом для дослідження культури. Просто це інтерес і заохочуємо всіх на своєму ж інтересі пробувати відкривати для себе літературу.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Наслідки знищення Каховської ГЕС: юрист розповів про вплив на цивільне життя та міжнародне правосуддя
• Пройшла понад 250 км шляху Camino Podolico, аби зібрати на інклюзивну автівку для захисників: інтерв'ю з вінницькою гідесою
• Анімовані копії викрадених росіянами картин створюють в Україні: інтерв'ю з ініціаторкою проєкту "Викрадене мистцева" Яриною Сізик 
• Тенденції програми "Власна справа" розкрила заступниця міністра економіки  — інтерв'ю з Тетяною Бережною
• Проєкт СтратКому ЗСУ зацікавив іноземців та українську молодь: інтерв'ю з автором фільмів "Спротив та єдність" Олегом Шпаком
• "СвітлоБот" стежить за наявністю електроенергії на будь-якій локації: інтерв'ю з розробником застосунку
• Про залізну дипломатію, евакуацію та молоко для Бориса Джонсона: інтерв'ю з авторкою книги "Потяг прибуває за розкладом" Марічкою Паплаускайте