Про зламаний палець, гуцульські традиції та "кров москаля": гурт KAZKA у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"

Олександра Зарицька, Дмитро Мазуряк та Олена Кравець. Фото: kanaldom.tv

Гурт KAZKA — гості новорічного випуску шоу "Тихий вечір з Оленою Кравець" телеканалу "Дом".

В інтерв'ю Олені Кравець Олександра Зарицька та Дмитро Мазуряк поділилися, як харківській дівчині працюється разом з гуцульським хлопцем. А Дмитро познайомив з гуцульськими традиціями — навів приклади діалектних слів, розповів, що таке співанки, та виконав декілька. Також музиканти пригадали особливості своїх поїздок до військових.

— Ми з гуртом KAZKA і багатьма іншими артистами їздили з благодійним туром "Доброго вечора, ми з України", і ось ці двоє — найсмішніші та найнеочікуваніші люди, яких я зустрічала взагалі. Сашо, ти зараз дуже багато часу проводиш із Дімою, і мені здається, що його сопілки переналаштовують тебе трохи. І, можливо, привносять якісь закарпатські традиції у твою харківську душу?

Олександра: Так, коли, наприклад, Діма каже гуцульським діалектом, і я така: що це означає? Наприклад, "набувайтеся", "за тих, що ми у них".

Дмитро: "Аби дужі", "панувати"… "Аби дужі" — тобто "аби дужі здорові". "За тих, що ми у них" — це такий тост.

Олександра: І такого дуже багато. Наприклад, ми сидимо в ресторані за кордоном (ну, це раніше було), і він такий: "О, це ж будз". Це такий сир. Зараз я, звичайно, все це розумію, і мені подобається бачити обличчя людей, які перший раз це чують, це дуже прикольно.

— Класно, це теж наша мова.

Олександра: Так само, як я раніше казала — "шо" чи "тремпель". А Діма цього не знав.

Дмитро: Я коли приїхав до Києва, топ два слова, які я ніколи не чув — це "тремпель" і "ополовник". Я поняття не мав, що це таке. А виявилось — вішалка і кофля.

— Я розумію, що Саша теж для тебе стала певним провідником у її світ. Чого поганого вона тебе навчила?

Дмитро: От тільки доброго.

Олександра: На початку нашої кар'єри ми дуже сварилися. Доходило до того, що я одного разу зламала йому великий палець. І наступного дня він дуже смішно грав на сопілці — в нього палець був догори.

Дмитро: Щоб я нормально міг грати далі концерт, я заклеїв у сопілці один отвір скотчем просто, бо я не міг пальцем рухати. Я закрив скотчем і так грав концерт.

— Дімо, ти співаєш та граєш багато співанок. Я їх дуже полюбляю. Але розкажи людям, що таке співанки?

Дмитро: Співанки — то ціла наука. На Гуцульщині незалежно з якого ти села чи району, є якийсь певний репертуар співанок, базовий. Їх співають всі. Їх співають постійно, коли ми десь за столом набуваємося. Мені дуже подобається гуцульське слово "набуватися" — це "бути тут і зараз", "бути у моменті" — їсти, пити, набуватися. І коли ми зустрічаємось, ми цінуємо оцей момент контакту, і ми співаємо. Бо що ще українцям разом за столом робити? Тільки співати. І ми співаємо різних співанок, на різну тематику. Є порядні співанки, а є й не дуже.

— Сашо, ти вивчила хоча б одну?

Олександра: Так, декілька вивчила. Але ті, що я знаю, не можна співати тут точно.

— Сьогодні у "Тихому вечорі" ми намагаємось створити нові традиції. Кожен гість пропонує якусь нову традицію, яку ми хочемо залишити у всіх новорічних святкуваннях відтепер, з цього року. От як ви вважаєте, який напій українці мають вживати на Новий рік? 

Дмитро: Улюблений. Мій улюблений — домашня айвова наливка. У гуцулів є своєрідна культура споживання алкоголю. Ми п'ємо з однієї чарки. В контексті останніх років щодо ковіду це не дуже прикольно, але ми п'ємо з однієї чарки. Це така відсилка на люльку миру або щось подібне. Тобто ми всі п'ємо з одної посудини і кажемо "П'ю до тебе", тим самим бажаючи всього найкращого.

Олександра: В нас є пісня, яку ми зробили з Монатіком, він надихнувся нашим Дімою, і там є фраза "П'ю до тебе", і всі кажуть — "Пий здоров".

Дмитро: Так, власне от коли ми п'ємо, ми сидимо в колі, я кажу "П'ю до тебе", і наступний, до кого я кажу, відповідає: "Пий здоров". І я п'ю, передаю йому далі, і так по колу.

— Ви ж їздите до військових із концертами. Що там з особливого вам запам'яталось?

Олександра: Кожен концерт у військових назавжди в душі. Я пам'ятаю, що нам якось давали наливку, яка називалась "Кров москаля" і ще були "Мізки москаля". І я пам'ятаю, що просто випила і "пішла"…

Дмитро: Найбільше мені запам'яталося з тих концертів, що ти виходиш на сцену такий заряджений, щоб зарядити позитивом військових. Ти співаєш, граєш і розумієш, що це сприймається, вони всі аплодують. Стоїть чоловік з автоматом, він прийшов тільки з чергування, він з автоматом тобі плескає. І в кінці концерту завжди було таке, що допомога більше була потрібна нам, ніж їм. Ми більше надихалися ними, ніж вони нами.

Також Олександра Зарицька та Дмитро Мазуряк імпровізовано виконали з Дмитром Шуровим Highway to Hell легендарних AC/DC.

У межах шоу гурт KAZKA заспівав одну зі своїх композицій.

"Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі й події, що дадуть змогу трішечки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Щосуботи в гості до Олени Кравець та її співведучого Юрія Карагодіна приходять знакові співрозмовники, щоби своїми історіями життя, оптимізмом та силою підтримати й підбадьорити глядачів.

У новорічному випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" — теплі побажання від наших воїнів, волонтерів, зірок, зворушливі музичні номери і знакові гості. До Олени Кравець завітали військовий скрипаль Мойсей Бондаренко, гурт KAZKA, Дмитро Шуров, MONATIK, театр-студія "Ґердан", боєць Олександр "Alex" Ляшук та його "котячий КПП", ZLATA OGNEVICH і OTOY, Василь Байдак, гурт Tvorchi, Wellboy і дивовижний хлопчина Леон, чиє виконання "Ой, у лузі червона калина" у квітні вразило всіх українців, а також спеціальний гість — Святий Миколай.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Медіа-партнери
Прямий ефір