Про залізну дипломатію, евакуацію та молоко для Бориса Джонсона: інтерв'ю з авторкою книги "Потяг прибуває за розкладом" Марічкою Паплаускайте

"Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці" — книга, яка вийшла у видавництві "Лабораторія". Про подвиг українських залізних героїв можна говорити годинами. Про найголовніше у "Ранку Вдома" розповіла авторка книги, журналістка, письменниця, шеф-редакторка журналу Reporters Марічка Паплаускайте.

Ведуча — Ольга Фанагей-Баранова.

— Про що розповідає ця книга? Кого вона може зацікавити?

— Це книга про людей української залізниці, про те, як вони впоралися з викликами повномасштабної війни. Це історії про те, як їм вдавалося вивозити людей з територій, де було небезпечно. Про те, як їм вдавалося багато інших речей, без яких Україна могла б не вистояти.

Я щиро сподіваюся на те, що ця книжка буде цікава усім, хто хоча б раз в житті користувався послугами української залізниці. Я думаю, таких людей багато. Я мала можливість побувати за лаштунками, так би мовити, і розповідаю те, про що читачі могли б навіть не підозрювати. Книга — це внутрішня кухня людей із залізниці.

— Як відбувалася робота над книгою? Про що саме там йдеться?

— Я працювала над цією книжкою сім місяців. Я взяла паузу від своєї основної роботи для того, щоб повністю в це зануритися. Їздила різними містами й спілкувалася з провідниками, машиністами, начальниками вокзалів. Звісно була робота й з топменеджментом залізниці. Це керівники, які ухвалювали доленосні рішення.

Ця книжка — це збірка історій про різні частинки залізниці. Скажімо, одна історія розповідає про провідницю Ірину Юрченко, яка працювала в окупаційних рейсах в той час, коли її син боронив Маріуполь та потрапив в полон. Інша історія розказує, власне, про те, як ухвалювалися рішення, як реагувало керівництво на ті чи інші ситуації.

Скажімо так, рішення про те, щоб поїзди вивозили пасажирів без квитків, нам здається очевидним. Для керівництва залізниці це важке рішення, тому що кожен пасажир, який їде безплатно, завдає збитків компанії. Тож я дізнавалася, яким чином ухвалювали ці та інші рішення.

Зокрема, відправляти поїзди в міста, які можуть бути окуповані або перебувають в зоні активних бойових дій. Це цікаво, адже керівництво компанії ризикувало не лише потягами, а й командою. Загалом там багато різних історій.

— Як виникла ідея створення цієї книги? Це було замовлення?

— Ідея створення книжки належить засновнику видавництва "Лабораторія" Антону Мартинову. Він хотів, щоб з'явилася історія про ті дивовижні речі, які робить залізниця в час великої війни. Він шукав автора.

Так припало, що я взялася за цю роботу, бо я цікавилася цією темою. Мої дідусь з бабусею залізничники. Загалом, як журналістка, дуже багато подорожую та бачу зміни, які стаються на залізниці під час війни. Мені було страшенно цікаво, як їм вдається не лише встояти, але й продовжувати змінюватися, ставати кращими.

— Чим ця книга унікальна, на ваш погляд?

— Головна її цінність — це люди. Поки я знайомилася з залізничниками і слухала їхні історії, то мене вразила   людяністю. Люди, які працюють за мінімальну зарплату, віддаються повністю свої професії.  Люди не мали бути на зміні, але вони розуміли, що вони зараз будуть потрібні, і вони йшли на роботу навіть у свій вихідний. Це люди, які не сплять ночами, тому що слідкують за тим, щоб потяги прибували за розкладом, щоб пасажирам було безпечно та комфортно їхати.

— Скільки ви взяли інтерв'ю? Скільки історій увійшли до книги?

— Загалом я провела понад 40 інтерв'ю, але в книжці є 15 історій. Наголошую, що історія української залізниці зараз це не ці історії, а історії усіх 200 000 залізничників, які працюють в компанії. Просто об'єми книжки не дозволяють написати про всіх, тож довелося обрати найцікавіші історії.

— Можливо інші історії ви приберегли для продовження книги чи іншого проєкту?

— Поки що я про це не думала. Річ в тім, що не про все можна говорити під час війни. Скажімо, начальник товарної станції в Сумах, який теж є одним з героїв книжки, разом з напарником голими руками взяли в полон росіян в перші дні вторгнення. Він мені казав: "Закінчиться війна, ми поплачемо, а потім зможемо говорити все". Бо насправді, є речі, які досі мають лишатися втаємниченими.

— Ми в ефірі не одноразово показували сюжети про роботу "Укрзалізниці" під час повномасштабного вторгнення. Зокрема, розповідали й про лікарні та кухні на рейках. Чи є в книзі історії про ці проєкти?

— Так, але це далеко не все. Це те, про що знає більшість. У книзі є глава присвячена медичним евакуаційним вагоном. Це дивовижна історія. Розмова між міністерством та "Укрзалізницею" відбулася вночі. Вже за дві доби після цього діалогу поїзд був готовий, при тому, що такого ніхто у світі не робив. Вагони, які переробляли під медичні, вибирали серед тих, які були не на ходу. Бо все, що було на ходу, працювало на евакуацію. Тобто за дуже короткий термін зробили ці медичні вагони.

Інша частина присвячена "залізній дипломатії". Це теж дуже важлива частина історії української залізниці зараз і загалом нашої країни. Оскільки прилетіти в Україні не неможливо, то залізниця стала найбезпечнішим шляхом для багатьох політиків, міжнародних партнерів, спортсменів, акторів.

Залізничники дуже відповідально до цього поставилися, бо залізниця — це перший контакт з Україною для багатьох гостей та міжнародних партнерів. В поїзді вони проводили набагато більше часу, ніж на офіційних зустрічах. Тому там все продумано до дрібниць.

До речі, було дуже багато комічних історій. Наприклад, Борис Джонсон одного разу попросив молока до чаю. залізничникам довелося думати над тим, як доставити на потяг молоко.  Це ніби дрібниця у порівняні з тим, що зробили для таких поїздів, але це дійсно важливо для того, щоби у людей, які приїжджають, залишилося позитивне враження від цієї подорожі.

— Один з таких високих гостей написав передмову до вашої книги. Розкажіть, хто це? Як так трапилося?

— Передмову до книжки написав Стівен Фрай. Він був одним з пасажирів української залізниці. Він приїжджав на одному з дипломатичних рейсів. Сервіс його задовольнив.  Саме тому, коли ми запропонували йому написати передмову до книжки, він радо погодився. Я дуже тішуся цим фактом.

— Чи плануєте перекладати книгу? Як гадаєте, чи вона зацікавить закордонного читача?

— Я вірю в те, що книгу перекладуть. Ми зараз над цим працюємо, шукаємо видавців за кордоном. Бо ця історія зацікавить світ. Це унікальний приклад роботи великої залізничної компанії в умовах повномасштабної війни.

Люди, які познайомилися з книжкою, в Польщі та Німеччині, наполягають на тому, що її переклали. Бо, наприклад, німецькі потяги ніколи не прибувають за розкладом. Треба, щоб німці трошки в нас повчилися. Книга вже в продажу. Ми мали презентацію на залізничному вокзалі "Центральний" в Києві. Вона вже є у книгарнях країни. Запрошую до читання.

Додам, що найчастіше отримую відгук про те, що всі плачуть над книжкою, що вона зачіпає за живе. Є люди, які відчувають полегшення, адже це, з одного боку, трагічна історія, але вона дуже світла. Вона також про єднання, яке було з нами всіма на початку вторгнення, про те, коли ніхто не думав "чому я". Люди просто брали й робили. Це нагадування про те, якими ми можемо бути сильними.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Українцям відкрили доступ до курсів, які коштують тисячі доларів: інтерв'ю зі співзасновником освітньої платформи BecomingX | Ukraine Полом Герні
• Унікальні історії для книги "Українські палаци. Відновлення історії. Золота доба": інтерв'ю з автором проєкту "Реальна історія" Акімом Галімовим
• Сімʼї полонених та зниклих безвісти отримуватимуть сповіщення від Координаційного штабу в "Дії": інтерв'ю з представницею Мінцифри 
• Наслідки знищення Каховської ГЕС: юрист розповів про вплив на цивільне життя та міжнародне правосуддя
• Пройшла понад 250 км шляху Camino Podolico, аби зібрати на інклюзивну автівку для захисників: інтерв'ю з вінницькою гідесою
• Анімовані копії викрадених росіянами картин створюють в Україні: інтерв'ю з ініціаторкою проєкту "Викрадене мистцева" Яриною Сізик 
• Тенденції програми "Власна справа" розкрила заступниця міністра економіки  — інтерв'ю з Тетяною Бережною
• Проєкт СтратКому ЗСУ зацікавив іноземців та українську молодь: інтерв'ю з автором фільмів "Спротив та єдність" Олегом Шпаком
• "СвітлоБот" стежить за наявністю електроенергії на будь-якій локації: інтерв'ю з розробником застосунку