Прем'єра фільму Олега Сенцова "Носоріг" — що варто знати перед переглядом: інтерв'ю з акторами стрічки

У Києві відбулася прем'єра фільму "Носоріг" українського режисера Олега Сенцова. Це його перша кінострічка після визволення з російського ув'язнення. Фільм вийшов у прокат у 130 кінотеатрах України. Про що картина та чому її важливо подивитися, як проводили кастинг акторів та як на одному майданчику уживалися професіонали та аматори — розповіли актори стрічки Аліна Зєвакова та Євген Черніков в ефірі програми "Ранок Вдома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Над фільмом "Носоріг" Олег Сенцов працював 10 років. Нещодавно платформа Netflix придбала права на прокат фільму. Отже, можете розповісти двома словами, про що фільм? Кого ви грали?

Євген Черніков: Тоді нехай Аліна почне, бо мою роль видавати не можна. Вона така...

— Як завжди. У тебе завжди такі ролі.

Євген Черніков: Ну, вона як сюрприз. Потрібно, щоб глядач, коли дивився, безпосередньо сам для себе робив висновки, кого ж я грав там.

— Але про що ж фільм? Двома словами.

Євген Черніков: Двома словами — через тему бандитського часу в нашій країні, у 90-х, через тему бандитів ми намагаємося розкрити спробу людини зрозуміти, для чого вона живе нині, для чого вона жила в ті часи та як із цим бути.

— Аліно, що про твого персонажа можеш сказати?

Аліна Зєвакова: Я доповню Женю, що це абсолютна рефлексія на наші 90-ті, рефлексія в особі однієї людини: показано, як вона думає, згадує взагалі, чи правильно вона жила, що вона робила зі своїм життям та з людьми навколо неї.

Щодо мого персонажа. Я граю кохану Носорога, кохання всього його життя. Без спойлерів, але ви зрозумієте у процесі фільму, чому це така важлива тема для головного героя. А так, мені здається, нам із Женею трохи пощастило більше, ніж нашим колегам, бо фільм дуже жорсткий. Там багато насильства. Багато сцен із бійками, кров'ю.

— У тебе немає сцен з бійками?

Євген Черніков: Я обожнюю таке, але мій персонаж не належить до того активного періоду 90-х. Дія фільму взагалі розгортається у машині. Сидять двоє людей і розмовляють між собою, і один розповідає іншому про своє життя. І все це ретроспективою подається. Весь екшн — не в моїх сценах.

— Розкажіть, будь ласка, як проходив кастинг? Я чув, що Олег проводив відкриті проби. Це як?

Євген Черніков: Складне насправді питання, що таке "відкриті проби".

— От і ми не зрозуміли.

Євген Черніков: Була загалом стандартна процедура кастингів, проб, як скрізь. Тобто є кастинг-директор. Вона добирає багато людей на кожну конкретну роль, і потім вони всі приходять. Спочатку пробуються кожен окремо, потім у парах, потім набирається 3-4 особи на одну роль і, нічого не приховуючи, Олег між ними просто обирав. І кожен знає, бачить ту людину, яка на цю ж роль приходить, та її конкурент безпосередній.

Але обирає Олег найкращого завжди. І навіть ось щодо мене. Ми з Олегом дружимо з 2008 року, і я абсолютно не був упевнений, що я гратиму цю роль. Хоча я дуже хотів і багато років знаю сценарій. Але були спроби, і я міг не потрапити туди. Але в результаті я виявився найкращим, тому...

— Я чула, що Олег цікаво проводить проби, що немає якихось чітко прописаних діалогів. Це правда? І як це взагалі відбувається?

Євген Черніков: На пробах? Є сценарій, саме він прописаний. І на пробах конкретний текст є, але йому важливіша реакція. Не текст, а як людина може реагувати на ситуацію, як людина може з партнером спілкуватися. Але, на мою думку, це для всіх режисерів так.

— А пропонували якісь імпровізації? Тому що навіть у кадрах видно, що є така документальність буття, дуже органічно все, дуже життєво.

Євген Черніков: Олег дає багато можливостей робити як відчуваєш, але є конкретний сценарій. Він автор, і кожне слово, власне, Олегом вистраждане, і всі діалоги він багато років перетравлював.

Я просто читав початковий варіант сценарію у 2011 році та те, що вийшло у фільмі. Він майже не змінився, але в діалогах він став менш романтичним, жорсткішим, менш пафосним.

Аліна Зєвакова: Ну, знаєш, тут я доповню. Ти маєш просто таку роль, де діалоги дуже важливі. Там багато дуже важливих думок для сценарію. А в мене, наприклад, багато таких живих масових сцен, де нам узагалі давали повну свободу. Тобто, зрозуміло, є якийсь кістяк.

Олег любить жартувати, що він дає м'ячик, а ми вже ним граємо. Тому так, було з цього погляду дуже класно. Тому що ми відчували свободу, і таким чином багато живого народжувалося тут і зараз.

— У фільмі залучені як непрофесійні актори, так і професійні. Розкажіть, як вам працювалося?

Аліна Зєвакова: Мені здається, у нас з тобою це спільна штучка, бо що в мене, що в тебе здебільшого взаємодія лише з головним героєм — із Носорогом. Є кілька масових сцен, де ми із Сашком Рудинським та з Женею Григор'євим — вони професійні актори — взаємодіяли. Але саме з Сергієм було дуже круто та комфортно, бо насправді, мені здається, справа не у професіоналізмі як такому в цьому разі, а в умінні чути та адаптуватися, шукати разом.

Ми дуже багато часу провели саме у репетиційному процесі з Олегом, із Сергієм та втрьох разом знаходили щось таке.

— Так, зачекайте. Я правильно зрозумів, що головний герой, Носоріг, — це непрофесійний актор?

Євген Черніков: Так. Це актор, який уперше знімається у кіно. Але я можу сказати, що Сергій Філімонов мене взагалі вразив. Я взагалі до цього працював з акторами, які не мають освіти. Це завжди суперцікаво. Тому що у кіно ми бачимо результат. Ми не бачимо процесу.

Професіонал відрізняється тим, що в нього може бути більший спектр можливостей і плюс — менше часу на підготовку він може витратити. А з непрофесіоналами потрібно просто довше працювати, і зрештою все одно вийде, якщо хороший режисер.

Тут все те саме. Але Сергій Філімонов... Він ось у цьому дуже схожий на Олега. Олег — людина, яка стрімко розвивається, як ракета. Він якщо чогось не вміє, він цьому навчиться дуже швидко, набагато швидше, ніж я, наприклад. І Сергій Філімонов так само. Він ось з перших проб, коли в нас були, і до фінальної сцени, коли ми знімали, виріс неймовірно. Зараз сказати... Ну, соромно навіть говорити, що він непрофесійний актор.

— Ви йому диплом дали наприкінці?

Євген Черніков: Я б дав. Тому що ця людина реально розуміється навіть на корекції кольору вже. Він подивився купу фільмів. Він розвивається та навчається дуже швидко. Він дуже великий молодець і з емоційного погляду, і щодо партнерства. З ним дуже цікаво було працювати.

— У мене питання щодо епохи, яку показано у фільмі. Як вам загалом сама атмосфера? Аліно, може, ти взагалі вперше саме завдяки сценарію зіткнулася і сказала "воу, що це було"?

Аліна Зєвакова: Знову ж таки нагадаю, що мені пощастило, бо в мене ця атмосфера у всій її красі та соку була. Тобто це дискотеки, це весь драйв.

Євген Черніков: Аліна із Запоріжжя. Вона трохи згодом народилася, але ці часи застала.

Аліна Зєвакова: Ми знімали у Кривому Розі, й тому й обрали місто, бо локації дуже схожі. Ось Запоріжжя недалеко пішло. Тому, звичайно, я робила research і надихалася музикою, у мами питала все на світі.

Теж дізналася багато всього цікавого, жорсткого. Але, мені здається, ось для актора дуже важливо, особливо коли ми говоримо про якусь епоху... Ось я, коли вже приходжу на майданчик у костюмі, у гримі, мені це дає це відчуття. Я почуваюся фізично іншою людиною і мені, здається, дуже важливо бути адаптивним, гнучким, тут і зараз, з партнером. І саме це і дає такий живий результат. І щоб зіграти наркомана, необов'язково пробувати наркотики.

— Женю, а ти коли, можливо, згадав цю епоху під час зйомок, що можеш сказати про неї?

Євген Черніков: Я, коли вперше подивився ще на монтажі просто окремі сцени та коли мені показали сцену ринку, де хлопці утискають одного хлопця, який приїхав скупитися, мене просто накрило. Тому що в мене таке відчуття, що я опинився зараз у Джанкої (я в Криму виріс і на ринок їздив до Джанкоя). Я ніби там опинився. Таке відчуття, що ніби зняли у Джанкої. І все настільки точно, настільки деталізовано. Мені це дуже сподобалося. І так з усіма сценами. Але я можу захистити фільм стосовно жорстокості тощо.

На жаль, фільм багато хто вважає дуже жорстким. І багато там є відвертих сцен, і еротичного такого плану, і вони не викликають нічого, крім огиди. Весь фільм викликає, у мене принаймні, бажання, щоб цього більше ніколи не повторилося, цих часів.

І незважаючи на всю цю жорсткість, яку ми використовували у фільмі, вона дуже м'яка порівняно з реальністю. Тому що я знаю з десяток історій зі свого життя. На моїх очах у дитинстві, коли мені було 13 років, убили людину на вулиці, застрелили бандити у перестрілці. Це сталося за 50 м від мене. Це жорсткіше, ніж у фільмі. Я вже не говорю там про сцени рекету й таке інше. Часи були страшнішими навіть, ніж фільм насправді.

— Чому варто і важливо дивитися цей фільм?

Євген Черніков: Ми маємо продовжувати жити далі, але нас не відпускають деякі речі. Наприклад, наша історія, наш пострадянський період, період 90-х, бандитизм тощо. Ми повинні подивитися нарешті це, відрефлексувати, зрозуміти, відпустити це.

Цей фільм загалом про прийняття дуже багато чого. Особливо, що стосується мого персонажа та Носорога. Ми про це й говоримо — прийняття себе. Про те, щоб навчитися бути чесним із самим собою. І після цього відпустити це і розвиватися, жити далі й намагатися не робити помилок надалі.

— Аліно, можеш доповнити?

Аліна Зєвакова: Я абсолютно погоджуся з усім переліченим вище і я глибоко вірю, що це єдиний шлях іти вперед не озираючись. Просто повністю. Отак ось... Страшно, так, але треба подивитися, треба прийняти, й тому, мені здається, і варто подивитися це кіно, щоб ми всі разом спокійно йшли далі.