Після складної ампутації виборов перепустку на Паралімпійські ігри в Парижі — історія ветерана   

Ветеран Євген Корінець пішов на фронт добровольцем. Воював на Бахмутському напрямку, був бойовим медиком. У запеклому бою отримав поранення, внаслідок якого він втратив ногу. Та це не зламало героя. Натомість привело його до спортивних рекордів. Як усе відбувалося, про це ветеран-паралімпієць розповів журналістам "Ранку Вдома". 

Втративши ногу під Бахмутом, він не тільки навчився ходити, а й професійно грає у волейбол. Це Євгеній Корінець. Йому 27, і він ветеран, який допоміг українській команді вибороти перепустку на Паралімпійські ігри в Парижі.  

Ветеран жартує, що зміг повернутися у професійний спорт лише після того, як йому ампутували ліву ногу. Адже саме через травму лівого коліна Євгеній покинув волейбол, яким займався з дитинства. Працював вчителем-реабілітологом інклюзивно-ресурсного центру у селищі Черняхів у Житомирській області. Там його і застала повномасштабна війна. 

Наступного дня Євгеній уже був у військкоматі. Спершу потрапив у роту охорони, будував фортифікаційні споруди, працював на блокпостах, виловлював ДРГ. Побратими дали йому позивний "Балу", бо у багатьох він асоціювався з ведмедем. 

"Це було до того періоду, поки ворог стояв під Києвом. Коли тільки їх відвели, ми шукали варіанти, як отримати направлення на бойові виїзди", — пригадує ветеран-паралімпієць Євгеній Корінець. 

Тож невдовзі Євгеній приєднався до 30-ї окремої механізованої бригади та поїхав під Бахмут як бойовий медик. 

"Я вірив в Бога, але там цю віра відчуваєш прямо. Були такі моменти, коли навколо  тебе все прилітало, але в центр не прилітало. Тобто все "лягало", але в тебе не прилітало", — пригадує ветеран.

Євгеній ділиться, боявся, бо без цього не працює інстинкт самозбереження. Та страшніше за власну смерть було втрачати друзів. 

"Всі військові, можу сказати, що їм дуже важко заводити нових друзів на фронті. Тому що цей друг може в одну секунду загинути. Це дуже важко переживати. Коли до нас нові хлопці приходили, то ми спілкувалися, але не було таких тісних відносин, як з першими своїми побратимами. Кожна новина про загибель завдає болю", — зізнається паралімпієць. 

Березень 2023 року став для Євгенія найтяжчим. Росіяни активно обстрілювали позиції його бригади. Серед ночі медика викликали на евакуацію поранених, під час якої він сам мало не попрощався з життям. 

"Ми зробили помилку, бо ми зібрали людей і пішли. Це скупчення людей вияви ворожий дрон. Я стрибнув в маленький окоп, зі мною був побратим. Туди потрапила міна. Побратим загинув на місці, а в мене поранення було вище коліна", — каже Євгеній Корінець. 

Коли Євгенія евакуйовували, він як медик розумів – ногу не врятувати, кістка була роздроблена. Та боєць не очікував, що йому зроблять дезартикуляцію. 

"У мене взагалі немає ноги. З кульшового суглоба витягнули стегнову кістку. Одні казали, що в мене пішло зараження. Інші казали, що роздробило всю кістку. Чіткої відповіді немає взагалі", — додає Євгеній Корінець. 

Пережити травму Євгенію допоміг батько, який втратив ногу ще у 1990-х роках під час аварії на залізниці.  Євгеній пройшов протезування у Сполучених Штатах Америки, але зізнається, що інколи йому простіше пересуватися на милицях.   

"Проблема тим, що цей давить. Коли ти сидиш, то білий такий, ніби зараз шкір роздереться. Тобто носити його цілий день дуже складно", — додає ветеран.

Євгеній повернувся у спорт. Однак той волейбол, яким він займався до поранення, не має нічого спільного з паралімпійським. Захиснику довелося вчитись грати сидячи. 

"Тут все по-іншому. Розміри майданчика другі, висота сітки інша, м'ячі інші. Схожі лише базові елементи волейболу, кількість гравців, деякі амплуа, Такі, як класичний волейбол, і все. Правила інші, наприклад, тут не можна відриватися від візка", — пояснює паралімпієць. 

Усього за кілька місяців Євгеній підготувався та разом зі збірною зіграв у Китаї, виборовши Україні перепустку на Паралімпійські ігри в Парижі. У Франції команда хоч і не посіла призових місць, але достойно себе показала. 

"Як сказав наш протезист Яков: "Інвалідність в голові". До нас приходили хлопці такі самі ампутанти, в одного взагалі немає чотирьох кінцівок. Він водить машину, має свій бізнес, розлучився з двома жінками. Тобто живе повноцінним життям"ʼ, — резюмував ветеран-паралімпієць Євгеній Корінець. 

Тож Євгеній продовжує жити активним життям, нещодавно одружився і будує плани. Аби майбутнє було мирним, ветеран активно донатить та допомагає військовим.

Читайте також: Бургер-паті для ветеранів як спосіб реабілітації — робота "титанового" реабілітаційного хабу