"Мрія 2.0": інтерв'ю з командиром екіпажу легендарного транспортника "Мрія"

Ан-225 "Мрія" — найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ ім. Антонова. "Мрія" була відома на весь світ. Але 26 лютого цього року під час повітряної атаки російських військ на аеропорт ім. Антонова у Гостомелі літак, який знаходився в одному з ангарів, було знищено.

Дмитро Антонов — командир екіпажу Ан-225 "Мрія". Про значення лайнера та почуття втрати він розповів в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA.

— Ваші перші відчуття, коли дізналися про початок повномасштабного вторгнення Росії?

— Війни у світі відбувалися й раніше. Але завжди це десь далеко, це не з нами. Коли 24 лютого після 4-ї ранку почалися в мережі повідомлення про напад, то спочатку здавалося, що це теж десь далеко. Більш-менш стало зрозуміло, коли о 12 годині купа [російських] вертольотів прилетіла до Гостомелю, де я працюю. Дуже багато вертольотів прилетіло, і почалося захоплення [аеропорту]. І вже десь о 14:30 мені зателефонував керівник, сказав, що аеродром захоплений, і тоді ж він повідомив, що Ан-74 згорів — це у нас був літачок з двома двигунами зверху, ми його називали "Чебурашка". Ось тоді я зрозумів, що це прийшло до нашого дому.

— Що ви відчули, коли дізналися, що "Мрія" знищена?

— До останнього не вірив. Спочатку багато різних чуток ходило. Згодом почали з'являтися фотографії, потім якісь репортажі росіяни зняли. Але теж не вірилося... Але коли я наживо побачив "Мрію"... Чесно, я думав, що вона хоч трохи в кращому стані...

Адже я буквально два місяці тому на цьому літаку літав….

Я зі свого погляду літак оглянув. Тепер буде ретельний огляд фахівців, ухвалення рішення та вирішення процедурних питань.

— Чи можна якісь частини, елементи колишньої "Мрії" використовувати для створення нової?

— Я гадаю, що, мабуть, можливо. Але таке рішення ухвалюють фахівці.

Але тут ще питання етичності та певних забобонів. Я чув від старих пілотів, що від літака, який уже побував у якійсь колотнечі, нічого не можна брати.

З іншого боку, у нашому випадку це екстраординарна ситуація, такого в нас ніколи не було. Тому, звісно, підхід буде індивідуальним. Але рішення це колективне — конструктора, спеціалістів із різних напрямків, які винесуть свій вердикт. Я гадаю, що можна щось взяти.

— Як сильно постраждав авіапарк конструкторського бюро ім. Антонова?

— Парк постраждав. Адже в нас дуже затребувані літаки, хоч вони й маленькі. Ан-26, Ан-74 ми використали по 2-3 рази на тиждень, це наша так звана швидка допомога. Ми возили заміну екіпажу, возили запчастини. Загалом усе, що потрібно було для великих літаків.

У нас збереглося 5 вантажних суден Ан-124-100 "Руслан", які на той момент перебували за межами України, займалися виконанням комерційних рейсів. Це досить добрий парк літаків. Будемо поки що базуватися за кордоном, працюватимемо.

— Чи відомо вам про якісь плани компанії, що відбуватиметься далі?

— Плани будуються з огляду на те, що авіація України має жити. Просто зараз відбувається черговий етап зміни — не те що вектор розвитку, а навіть зміни вікової групи, хто керуватиме і компанією, і всім конструкторським бюро. Поки що не оголошено генеральний курс, як ми розвиватимемося, куди ми йтимемо. Сподіваюся, це незабаром озвучать.

Поки що зрозуміло, що докладатимуть усіх зусиль, щоб авіаційна промисловість України розвивалася, щоб авіакомпанія жила та приносила прибуток, конструкторське бюро, зокрема. І щоб зрештою ми могли збудувати нову "Мрію".

Відразу можу сказати, що економічного ефекту, швидше за все, не буде від її побудови. Тобто вона не принесе такого прибутку, щоб окупити своє відновлення. Але це є символ України. Це наша гордість. Це наше восьме чудо світу, і як світоч несе у світ добро та процвітання.

— Наскільки такий літак як "Мрія" затребуваний у світі?

— Це унікальні перевезення — перевезення важких генераторів, довгомірів та таки вантажі, які ніхто більше не зможе перевезти.

Коли виробник починає робити щось таке важке, він відразу замислюється — а як я доставлятиму це споживачеві. Ось у нас був випадок. Японська фірма виробляла генератор у Європі, та його треба було потім доставити до Японії. Вони вийшли на нас, заздалегідь домовилися про наш літак на період через півтора року. І через півтора року ми виконали це замовлення.

Але ми дуже багато налітали у 2020 році, коли почалася пандемія коронавірусу. Ми тоді на "Мрії" перевозили вантажі з Китаю і до Києва, і до Польщі, по всій Європі та до Канади возили.

І минулого, і цього року чимало літали. Наразі я особисто весь грудень, увесь січень виконував польоти на "Мрії". Останній рейс виконав вже на початку лютого.

— Які особисті плани на майбутнє?

— Продовжувати працювати, керувати льотною службою. Мені якраз днями повернули посаду та поновили на роботі. Тому що колишнє керівництво мене, виявляється, ще й звільнити встигло, швиденько, під шумок. Відновили. Ось 4 березня наказ вийшов. Тож зараз відновлю документи.

Річ в тому, що всі мої документи залишились у Гостомелі. А у Гостомелі все "під нуль" пішло. Що забрали, що спалили… На жаль, таке.

Відновлю документи, гадаю, досить швидко. Їх не багато. І працюватиму. Поїду до Німеччини, якийсь час там місяць-два політаю на наших "Русланах".