Лікарські місії на передову — волонтерство переселенки з Луганщини

Через російських окупантів 28-річна Марина Котлобай втратила рідний дім і тікала світ за очі. Вже понад рік лікарка-волонтерка з Луганщини їздить у прифронтові та деокуповані зони, аби допомагати людям. Марина досі пам'ятає свою першу місію у Херсонській області. Нині вона стала капітаном команди й організовує місії на передову. Детальніше про це дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Через російських окупантів вона втратила рідний дім, кілька разів вимушено тікала світ за очі й жила у невідомості. Але це зробило її лише сильнішою. Лікарка-волонтерка з Луганщини їздить у прифронтові та деокуповані зони, щоб допомагати людям та зробити свій внесок у перемогу України. 

"Після волонтерських виїздів завжди відчувається така приємна втома і відчуття того, що ти зробив за ці дні щось дуже корисне", — зізналася лікарка Марина Котлобай.

28-річна Марина Котлобай народилася в Луганській області в місті Хрустальний, яке вже 10 років знаходиться під контролем загарбників. Рідний дім вона залишила за рік до російської окупації у 2013-му, коли переїхала до Харкова. Там Марина 6 років жила та навчалася в медичному університеті. 

"На інтернатуру, як дерматолог, поїхала в Луганську область, в Лисичанськ. Після закінчення інтернатури також працювала там, але не довго. Бо за кілька місяців почалося повномасштабне вторгнення", — пригадує Марина Котлобай.

Спершу родина Марини виїхала у Дніпропетровську область, а згодом довелося тікати за кордон. Кілька місяців разом з молодшою сестрою жила в Польщі. Той час Марина досі згадує з жахом. 

"Ти начебто мав все, що тобі потрібно, і тут ти просто ходиш по пунктах біженців, збираєш собі речі. Лікарем я не захотіла там працювати, бо потрібно було підтверджувати диплом. Я не мала внутрішнього ресурсу, аби починати цю історію. Я працювала три місяці прибиральницею в готелі", — додає лікарка.

Тоді Марина зрозуміла, що вдома вона буде значно кориснішою. Звісно, було страшно знову їхати в невідомість, але вона ухвалила рішення, прихопила маленьку валізу та поїхала до Києва. Там у неї не було ні друзів, ні знайомих. Тому на початку було досить важко. 

Згодом Марина знайшла роботу за фахом, орендувала квартиру і потроху налагодила життя. Через нових знайомих лікарка дізналася про українсько-ізраїльську місію медичних волонтерів "Фріда" й одразу вирішила до них приєднатися. 

"Це я вже майже рік була в Києві. Я вважаю, що волонтерити й допомагати дуже складно, коли тобі самому потрібна допомога. Коли я зрозуміла, що я більш-менш тримаюся на плаву, то вирішила допомагати іншим", — провадить Марина Котлобай.

У "Фріді" Марина знайшла близьких по духу людей, найкращих друзів, які завжди підтримають та зрозуміють. Понад рік лікарка-волонтерка їздить на фронт. Нині Марина, як досвідчена волонтерка, стала капітаном команди. Крім основної роботи, лікарка встигає організовувати місії на передову. Каже, поїздки на схід ближче до рідного дому та спілкування з людьми надихають її. Вона продовжує волонтерські місії, а ще плете маскувальні сітки й мріє про перемогу та поїздку додому в український Хрустальний.

Читайте також: Лікар обладнав гінекологію на колесах і лікує жінок на прифронтових територіях