Комунікація без шкоди для інших: психолог пояснив, як спілкуватися під час війни

У складні часи люди стали більш чутливими, реагують на всі слова та навіть коментарі у соцмережах. Це варто враховувати під час комунікації, ретельніше добирати слова, аби не ранити іншу людину. Про те, як цьому навчитися  у "Ранку Вдома" говоримо із нашим постійним експертом, соціальним психологом Антоном Семеновим.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Соцмережі — це місце, де люди пишуть все. Що хочуть. Інколи вони навіть не замислюються, скільки болю можуть принести своїми коментарями. Чи означає це, що нам усім треба бути обережними в коментарях, в комунікаціях?

— Так. Взагалі це стосується будь-якої комунікації, а не лише соцмереж. Зараз всі стали більш чутливі, всім стає складніше. Тож, про обережність треба думати постійно. Насправді в соцмережах ця проблема дуже поширена, тому що деякі люди реально не думають, що їхні пости чи коментарі можуть прочитати військові. Тобто аудиторія — це не тільки цивільні, а й жінки та чоловіки, які служать. Автори подібних постів не замислюються над тим, як їхні слова сприйматимуть ті, хто на фронті. Часто буває й навпаки. Коли військові пишуть про певні проблеми, при цьому вони забувають про те, що їхні повідомлення читають не тільки ухилянти чи корупціонери.

— Якщо є проблема, то про неї краще говорити, чи не так? Як варто говорити чи писати про проблему, аби не травмувати когось, не образити?

— Треба докладати зусиль та пам'ятати, що навколо теж живі люди. Тут можна порадити три прості штуки.  По-перше, не треба узагальнювати. Не всі цивільні — ухилянти, не всі військові, яких ви бачите на вулиці, це представники ТЦК. Не всі працівники ТЦК корупціонери. Тобто, не треба узагальнювати, бо будь-яке узагальнення — токсичне.

По-друге, перед тим, як видавати свою думку, у соцмережах, наприклад, треба зробити додатковий крок. Коли ти щось написав на загал, то дай собі трошки часу. Буквально кілька хвилин, пройдися або випий кави і після цього ще раз прочитай те, що написав. Коли перечитаєш, подумай над тим, як це сприйме читач. Хтось із тих, кого ти поважаєш. Зараз йдеться про конкретну людину. Подумай, що відчує ця людина, коли прочитає цей пост чи повідомлення. Якщо треба, то трохи перепиши цей текст. Образливі слова — це просто зайва емоція, яка просочилася між рядками. Такі емоції треба просто прибрати.

По-третє, треба пам'ятати про особисту гігієну. Те, що люди пишуть в соцмережах, зазвичай адресовано не тобі, це не про тебе написано. Тобто не треба все приймати на свій рахунок. Звісно, коли люди в стресі, вони схильні думати тільки про себе, але насправді ми не такі значущі для всесвіту, як нам здається.

— Як карається оця вседозволеність у соцмережах, оці образи або перехід на особистості?

— Токсичні люди, які пишуть образливі пости чи коментарі, зазвичай карають самі себе. Бо вони втрачають зв'язки. Токсичних людей починають уникати. Звісно, людина, яка не має чого втрачати, може й надалі ображати інших. Вона так балансується, можна її пожаліти. Натомість те, що вона написала про вас нехай залишається деінде. Не треба приймати на свій рахунок. Людина ж не про вас написала, а про себе. Ви просто попали під гарячу руку.

— Дехто активно веде соцмережі, зокрема, публікує фото та відео з різних святкувань, показує веселі будні. Це викликає дуже багато хейту. Водночас військові часто кажуть про те, що воюють задля того, щоб українці жили повноцінним життям у тилу. Як тут балансувати?

— Тут трошки по-іншому треба дивитися. Поставте собі питання: "Те що я напишу, воно навантажить людину чи розвантажить?". Тоді ми розуміємо, що не так важливо, чи пишемо ми про свята, чи про будні. Важливе інше. Чи пишемо ми про те, як ми справляємося, чи про те, що ми не справляємося. Будь-яка цивільна людина, яка читає про те, що військовий, не справляється, хоче допомогти, але не може. У цей момент така людина переживає відчай, сором, провину. Це не допомагає.

Коли військовий читає про людей в тилу, які пишуть, що вони не справляються, то у нього інша реакція. Він думає, що в тилу простіше справлятися чим в окопі. Тим паче він воює за те, щоб люди жили повноцінним життям у тилу.

Тому дуже важливо зберігати позитивне ставлення до себе, до суспільства, до нас. Тобто краще писати про те, як ми справляємося. Тоді пост про святкування не буде таким болючим. Воно навпаки викликатиме радість. Тоді й хлопці в окопах розумітимуть, що вони не даремно стараються.

— Якщо навіть під такими дописами будуть токсичні коментарі, що робити?

— В цей момент важливо усвідомити, що не всі люди справляються, не всі можуть за вас порадіти. Бувають і такі випадки, коли на агресивні коментарі можна відповісти пропозицією. Тобто запропонувати допомогу людині, яка залишила негативний коментар. Звісно це не працює в усіх випадках, але цей варіант часто залагоджує ситуацію.

Читайте також: 

• Психотерапевт пояснив, як побороти синдром відкладеного життя
• Як знаходити сили жити далі у складні часи — поради засновника проєкту "Як ти, брате?"
• Пережити всі виклики війни допоможе здорова комунікація  — поради психотерапевта
• Що таке тактична комунікація для цивільних: говоримо з засновником проєкту "Як ти, брате?" 
• Посттравматичне зростання: психолог пояснив, як стати сильнішим після складного досвіду
• Постійний стрес і напруга: поради психотерапевта, як із цим впоратися