Клітини Беца, дослідження ковтунів у волоссі та Анатомічний театр — відкриття українців, що змінили медицину

Олександр Вальтер — батько київської школи анатомів, ініціатор будівництва та перший директор Анатомічного театру медичного факультету Київського університету, який зберігся донині і є одним із найстаріших в Європі. Його послідовник, нейробіолог і психіатр Володимир Бец зазнав світової слави ще за життя — він лікував і досліджував досі невідомі особливості людського організму, відкрив клітини, що пізніше стали відомі як "клітини Беца", хоча відкриття несправедливо приписали іншим. Про цих видатних українських медиків та результати їх досліджень у програмі "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою говорять:

• професор, директор Національного музею медицини Володимир Шипулін, 
• доктор медичних наук, професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. Богомольця Володимир Медведєв, 
• доцент кафедри описової клінічної анатомії Національного медичного університету ім. Богомольця Олександр Маліков.

Як утворюються ковтуни у волоссі

Олександр Вальтер народився у 1818 році у сучасному Таллінні, Естонія. Походив із родини збіднілих німецьких дворян. Предки працювали лікарями, однак великих статків нажити не змогли.

Із успіхом Вальтер закінчив класичну гімназію в рідному місті, переїхав до Дерпта (нині естонський Тарту) і 1836 року вступив на історико-філологічний (за іншими даними — філософський) факультет. Навчання там було нетривалим — дуже скоро Олександр перевівся на медичний факультет. Закінчив Дерптський університет він зі званням "лікаря з особливими відзнаками" і потрапив до столиці Російської імперії — Санкт-Петербурга. Там відбулася його зустріч зі славетним лікарем-хірургом Миколою Пироговим. Працюючи під керівництвом Пирогова у санкт-петербурзькому військово-сухопутному шпиталі, Вальтер перебрав його досвід і стрімко підвищив свою кваліфікацію.

У 1842 році продовжив вивчення медицини в Берліні у відомого анатома та фізіолога Йогана Мюллера і Карла Рейхтера та у Відні у Карла Рокитанського.

У 1845 році захистив першу в історії Київського університету дисертацію на медичну тему "Мікроскопічне дослідження механізму сплетення волосся в ковтуні" (De mechanismo implicationis pilorum in plica polonica disquisitiones microscopicae"). 

"У ті часи дисертації писали і захищали латиною, тож його робота теж була латиною", — зазначив директор Національного музею медицини Володимир Шипулін.

Провівши спостереження на Поліссі, Волині та в Білорусі, Олександр Вальтер довів, що поява ковтунів у волоссі є наслідком відсутності належної культури гігієни. Дисертація стала вагомим кроком до поширення та утвердження понять про санітарні норми.

У 1846 році Олександр Вальтер став професором кафедри фізіологічної анатомії та мікроскопії Київського університету Св. Володимира. У 1847-му доклав неабияких зусиль для порятунку киян під час великої епідемії холери. Більше 10 років був хірургом у Кирилівській лікарні, що тепер носить ім'я Павлова. Загалом у Києві Вальтер працював понад 30 років, очолював кафедру фізіологічної анатомії та мікроскопії та був керівником анатомічного театру університету.

Засновник київського Анатомічного театру — одного з найстаріших у Європі

У стінах Київського університету Св. Володимира Олександр Вальтер викладав хірургію, історію медицини, фізіологію, фармакологію. Але головним предметом його інтересу залишалася анатомія. Саме Вальтеру належить авторство найкращих на той час підручників із цього предмету — "Курс анатомії людського тіла" та "Курс практичної та прикладної анатомії людського тіла".

Протягом двох десятиліть Олександр Вальтер власним коштом видавав часопис "Сучасна медицина", на шпальтах якого пропагував фізіологічний напрям у медицині, критикував стан медико-санітарної справи в царській Росії, ставив питання реформування вищої освіти. Часопис мав передплатників як у Російській імперії, так і в країнах Європи.

На початку існування медичного факультету кафедра анатомії розміщувалася спершу в орендованому приватному будинку, а потім у червоному корпусі університету. На початку 1850-х зусиллями Олександра Вальтера та лікаря Миколи Козлова, який був наближеною особою до київського, подільського і волинського генерал-губернатора Дмитра Бібікова, міська влада дозволила будівництво окремого Анатомічного театру для Київського університету Святого Володимира.

Протягом 1851-1853 років по вулиці Фундуклеївській (сучасна вулиця Богдана Хмельницького, 37) звели головну споруду Анатомічного театру у стилі класицизму. Архітектором став Олександр Беретті — син Вікентія, будівничого червоного корпусу університету. Загальна вартість робіт становила 135 000 російських рублів. 

"Бец у своїй праці "Анатомічний театр" пише, що коли збудували цю будівлю, доволі складно було працювати там. Особливо на першому поверсі — під час вечірніх занять люди заглядали у вікна. Доводилося навіть ставні робити спеціальні. Цікавість доходила до того, що навіть кидали каміння у вікна", — розповідає доцент кафедри описової клінічної анатомії Національного медичного університету ім. Богомольця Олександр Маліков.

Анатомічний театр одразу став одним із найкращих в усій Європі, а Олександр Вальтер — його першим директором. При ньому заклад поповнився величезною колекцією препаратів, анатомічних моделей з пап'є-маше й воску та 120 муміями і черепами з країн Європи, Азії та Африки. У підвалі закладу відкрили перший в Києві морг. 

Зведена без фундаменту, будівля Анатомічного театру пережила царів, соціалізм, епоху дикого капіталізму і ще стоїть та приймає відвідувачів. Нині у ній розміщено Національний музей медицини України.

Клітини Беца

Видатний анатом, гістолог і психіатр Володимир Бец походить із козацького роду. Народився у 1834 році в селі Чернігівської області у дворянській родині. Навчався у Ніжинській та Київській гімназіях. По закінченні медичного факультету Київського університету (1860) займався науковою працею в галузі анатомії на кафедрі анатомії, якою в той час керував професор Олександр Вальтер. Два роки провів у Відні. Вільно володів німецькою, публікувався за кордоном.

Володимир Бец ще за життя здобув світову славу. Він лікував, досліджував і відкривав ще не відомі особливості людського організму, здобув знання, які досі рятують життя мільйонам людей в усьому світі. Бец локалізував ділянку мозку, яка керує рухами, дослідив функцію надниркових залоз, кровообіг у печінці, опублікував фундаментальне дослідження "Як ростуть кістки" і загалом створив близько 50 наукових праць. Анатомію студентам викладав більш захоплююче, ніж дехто історію — про його лекції писали часописи світу. Як знаний психіатр, 25 років лікував і консультував людей у Кирилівській лікарні.

У 1874 році 40-річний Володимир Бец опублікував своє відкриття гігантських пірамідних клітин кори великого мозку, що відповідають за свідомі рухи людини. Відтоді в усьому світі вони називаються клітинами Беца, проте те, що Бец — українець, а не німець, відомо далеко не всім.

"Ба більше, це навіть замовчували. У різних західних виданнях його принцип будови кори головного мозку і досі приписують іншим ученим. Це 1943-й і 1960-ті роки. Однак Бец випередив їх на 100 років", — каже доктор медичних наук, професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. Богомольця Володимир Медведєв.

Різні ділянки кори головного мозку відповідають за різні функції організму. В енциклопедіях зазначено, що це дослідили Мейнерт і Бец. Утім Мейнерт твердив, що будова кори — це одне, а свідомість і поведінка — зовсім інше, за них, мовляв, відповідає душа. Бец довів, що насправді все взаємопов'язане, що спричинило революцію в науці. Він знайшов 11 різних типів кори великого мозку і вивчав зв'язок між ними та білою речовиною півкуль.

"До речі, клітини Беца, будучи найбільшими клітинами нашого тіла, за загальним об'ємом цитоплазми у 200 разів перевищуючи найбільшу клітину нашого тіла — зрілу яйцеклітину, перебуваючи в дуже доступній анатомічній ділянці, залишаються практично не дослідженими. Ми до цього часу не знаємо глибоку функцію цих клітин та сутність", — додав Медведєв.

Міг за них купити 35 трикімнатних квартир, але безкоштовно подарував університету 

Щоб зробити відкриття, потрібно бути видатною людиною в різних галузях. Бец винайшов метод, як фіксувати цілий головний мозок, робити зрізи через усю півкулю і забарвлювати нервові клітини. Виготовляв барвник власноруч з кошенілі — жучка на зразок тлі. Сам їх збирав і розминав у ступці. Таким чином підготував близько 8000 препаратів мозку людини і тварин і систематизував їх за розділами. 

На виставках досягнень науки і техніки в Петербурзі й Відні професор захопив усіх своєю майстерністю й отримав медалі. Коли йому запропонували продати колекцію Німецькому товариству анатомів — відмовився. Хоча ціна була більш ніж приваблива — 7000 гульденів. Відомо, що Зігмунд Фройд у той час за гонорар у 200 гульденів придбав трикімнатну квартиру. Володимир Бец привіз препарати додому, аби безкоштовно подарувати кафедрі рідного університету в Києві та видати "Атлас головного мозку людини". Для цього досконало опанував фотосправу, у своїй квартирі створив друкарню, купив на власні гроші три верстати і навчився якісно друкувати книги.

"Чому не видали той Атлас — ніхто не знає. Дивна історія. Гроші були виділені — тисяча карбованців. Є два примірники: один зберігається на кафедрі, а другий — у бібліотеці Вернадського", — поділився директор Національного музею медицини Володимир Шипулін.

Наразі анатомічні препарати Беца зберігаються в Анатомічному музеї Національного медичного університету.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Борці за самостійність України: про постать Миколи Міхновського та роль "Братства тарасівців" — у програмі "Код ідентичності"
• Робила мистецтво і боролась за Україну: невідомі факти про першу жінку, яка отримала Шевченківську премію, — Ірину Вільде
• Видатні українські перекладачі: життя та діяльність поліглотів Агатангела Кримського та Григорія Кочура
• Геніальний композитор і скрипаль, який опинився в божевільні: невідомі факти про долю Артемія Веделя у програмі "Код ідентичності"
• Від гучномовців на харківських дахах до застосунку у смартфоні: Українському радіо — 100 років