"Хартійна кухня": готуємо локшину з домашнім сиром і шкварками разом з офіцером бригади "Хартія" Михайлом "Озеро"

На телеканалі "Дім" — прем'єра військово-кулінарного проєкту "Хартійна кухня". Ведучі Ірина Хоменко та Чаба Бакош вирушили на схід України, щоб поспілкуватися з бійцями 13-ї бригади оперативного призначення "Хартія", дізнатися про їхнє життя та побут на передовій, а також приготувати смачні страви та пригостити ними військових.

Гість першого випуску — Михайло Озеров (позивний "Озеро"), офіцер бригади "Хартія", а в мирному житті — актор театру і кіно. Разом із ведучими Михайло готував для своїх побратимів локшину з домашнім сиром і шкварками.

Історія "Хартії"

Сьогодні "Хартія" — це бойовий підрозділ у складі Національної гвардії України. Спочатку "Хартія" була добровольчим формуванням територіальної громади (ДФТГ), який на початку повномасштабного вторгнення організував український бізнесмен Всеволод Кожемяко.

"Коли почалася повномасштабна війна, Всеволод вивіз свою сім'ю з Харкова. Він повернувся в місто, щоб забрати фотографії, інші сімейні речі. Але коли приїхав, то подумав: чому я маю тікати зі свого дому, зі своєї землі? І виникла ідея створити добровольчий підрозділ. Всеволод поділився своєю ідеєю з Сергієм Жаданом — потрібно було придумати назву. Сергій запропонував "Хартія" — тут є і "хар" — Харків, і "арт" — творчість, мистецтво. Харків же взагалі музичне, театральне місто. Було зібрано багато однодумців, так з'явилося ДФТГ "Хартія". А спочатку слово "хартія" — це назва документів, наприклад, депеші, грамоти", — розповів Михайло Озеров.

Спочатку підрозділ виконував бойові завдання в селах Козача Лопань, Руська Лозова, брав участь у контрнаступі ЗСУ на Харківщині. Після звільнення Харківської області бійці "Хартії" з грудня 2022 року брали участь в обороні Бахмута на Донеччині. Сам Михайло провів у боях за Бахмут 3 місяці.

Після Бахмута в березні 2023 року бригада увійшла до складу Нацгвардії України.

Михайло Озеров зазначив, що "Хартія" — дуже крутий підрозділ, тут застосовується натовська система підготовки бійців, а найголовніше — тут є бізнес-відношення, тобто розподіл за талантом.

"Якщо ти прекрасний кухар — тебе не відправлять рити окопи та не посадять за кермо екскаватора, а знайдуть місце на кухні. Якщо приходить айтішник — його теж використовують за фахом. Але навіть підготовлені хлопці мають пройти навчання. Як правило, воно триває мінімум 60 днів. Це спочатку загальні знання — і сапери, й топографія, медицина взагалі обов'язково. А потім, якщо боєць сильний у якійсь спеціалізації, то його відправляють на додаткове навчання за кордон — до Великої Британії, до Німеччини", — деталізував офіцер.

Історія Михайла Озерова

У мирному житті Михайло Озеров був актором, режисером, працював у Харківському державному академічному театрі ляльок ім. В. Афанасьєва, знімався у фільмах.

24 лютого 2022 року, як і всі українці, родина Михайла прокинулася від вибухів.

"За два-три тижні до цього ми сиділи в театрі, і хтось запитав: а якщо справді буде наступ, що будемо робити? Я тоді сказав: найбезпечніше місце, яке я знаю в Харкові, — наш Театр ляльок. Бо це будівля колишнього банку — там [підземні] сейфи ще дореволюційні, стіни товщиною десь 2 метри. І коли полетіли снаряди, ми всі зібралися в театрі", — згадує Михайло.

У перший день у театрі зібралося близько 80 осіб, а загалом на початку повномасштабної війни там рятувалися понад 170 людей.

"Хтось спав на сцені, хтось — у коридорі, в інших приміщеннях. Дітей ми одразу розмістили в [підземному] сейфі", — продовжує актор.

Усі сподівалися, що за кілька днів усе це закінчиться. Але обстріли лише посилювалися. І тоді почали думати, як облаштовувати життя в підвалі на більш тривалий період.

"З нами жив і Сергій Жадан. Він ночував під лялькою Єшуа з "Майстра і Маргарити", у нього там був свій куточок", — додає Михайло.

А згодом на базі театру вже створили волонтерський центр "Лялькова оборона".

У березні 2022 року Михайло почув про створення добровольчого формування "Хартія", він разом із деякими своїми колегами по театру вступили до його складу. Зараз у "Хартії" служать 12 співробітників Харківського театру ляльок.

Син Михайла 24-річний Яків також воює з батьком у цій бригаді.

Після закінчення війни та перемоги України Михайло Озеров планує повернутися до творчості, до свого рідного театру.

"Кожен має все-таки займатися тим, що йому до душі, й як у нас у “Хартії” — за талантом. Я, звісно, повернуся на сцену і в кіно, бо це моє життя. За першою освітою я автослюсар, і якби я продовжив працювати за цим напрямом, то і на війні я б більше помічав автослюсарів. Оскільки я актор і режисер, то я бачу дуже багато людей мистецтва — художники, музиканти, актори, режисери, які захищають нашу землю. Я знаю одне: людям мистецтва буде, що потім сказати у своїх творах, фільмах, на сцені", — наголосив він.

Читайте також: Вистави в метро: про Харківський театр ляльок і рух "Лялькова оборона" розповів актор Михайло Озеров

Приготування локшини

Чаба Бакош запропонував приготувати локшину з домашнім сиром і шкварками за рецептом його бабусі.

Поки локшина вариться в підсоленій воді, можна приготувати соус. Для цього копчену підчеревину нарізають кубиками та обсмажують до стану шкварок.

До шкварок додається сметана. У процесі приготування соус потрібно постійно помішувати, та зняти з вогню, коли сметана тільки-тільки почне закипати.

Потім локшину потрібно з'єднати з соусом, перемішати. Зверху посипати сиром. Усе — страва готова.

Тепер приготовану страву упакують і передадуть бійцям підрозділу "Хартія".

Кулінарні історії

Герой програми Михайло Озеров поділився, що він м'ясоїд, а його улюблена страва — пельмені.

У дитинстві він любив деруни, які готувала мама. Але хлопчик не міг запам'ятати їхню назву.

"Мені було 3-4 роки, і для мене було свято, коли мама готувала деруни. Але я не міг запам'ятати їхню назву, для мене це були оладки з картоплі. І ось мама питає: "Що тобі приготувати?". Кажу: "Твої оладки". Вона готувала звичайні оладки, я засмучувався, мовляв, мама мене не розуміє. І коли вона готувала саме деруни, я брав один і ховав собі під подушку, щоб наступного разу на її запитання "Що тобі приготувати?" дістати його і показати. Але вночі я не міг утриматися, і з'їдав цей дерун. Але вранці мама вже розуміла, що мені приготувати, бо вона підіймала подушку, а там усе було в жирі. Я отримував триндюлей, але потім вона все одно мені готувала деруни. Але зате вона після цього розуміла, що "оладки" — це деруни", — розповів Михайло.

Офіцер підрозділу "Хартія" любить і сам готувати, тож коли є вільна хвилина під час служби — користується моментом.

"Наприклад, коли ми виходили на позиції в Бахмуті, то кухаря з нами не було, і ми самі собі готували. Ми навіть борщ готували. Тобто якщо є на чому, з чого і є час, то, звісно, куховаримо", — зазначив Михайло.

Він наголосив, що польові кухарі в підрозділі готують дуже смачно. Балують бійців навіть такими делікатесами з мирного життя, як оселедець під шубою, фаршировані яйця.

"У нас є дядя Петя, який займається забезпеченням. І якось привезли масло. Я йому: "Дядя Петя, дякую, яке смачне масло!" — "Та це ж не я, це люди". Я дякую всім людям, які підтримують нас, допомагають нам. Це дуже круто", — акцентував Михайло Озеров.

Дивіться проєкт “Хартійна кухня” щосуботи о 11:00 на телеканалі “Дім”, а також на YouTube-майданчику каналу.