Чим живуть вуличні музиканти в Україні: "Утро Дома" з дуетом Frumin&Galaydyuk

Вулична музика користується популярністю як в Україні, так і за кордоном. Яскравим представником цього напряму є дует Frumin&Galaydyuk, які грали на вулицях Києва і багатьох європейських міст, а зараз записали новий альбом.

Чим живуть вуличні музиканти і де люди дають їм більше грошей — розповіли учасники дуету Frumin&Galaydyuk Павло Фрумін і Стас Галайдюк в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Юлія Крапівіна і Костянтин Войтенко.

— Як поводяться люди на ваших концертах?

Стас Галайдюк: Дуже часто люди соромляться. Але індикатор того, що ми захопили увагу публіки — коли ноги йдуть в хід. Коли люди постукують ногою. В Україні люди часто не можуть висловлювати свої емоції, вони не можуть потанцювати або пострибати, посвистіти. Люди у нас досить скуті, і проявляти свої емоції вони не хочуть. Але жест постукування ногою завжди видає.

Павло Фрумін: Якщо нога рухається, значить, все робиш правильно.

— Як ви працювали над альбомом?

Павло Фрумін: Робота над альбомом тривала довго, і слава богу, що процес затягнувся. Це дало нам додатковий час для того, щоби послухати, подумати, переосмислити щось, переписати.

Стас Галайдюк: Ми його переписували три рази. Зазвичай ми все пишемо практично одним дублем, але ми переслухали запис вдома та були незадоволені звуком, деякими моментами. Тобто виконанням задоволені, дуже емоційно, пристрасно записали. Потім прийшли переробляти звук, переробили, знову не зовсім те. У підсумку, прослуховуючи десятий раз, я розумію, що в багатьох місцях я б хотів зіграти по-іншому. У підсумку ми його переписували два рази, і це добре.

Це як коли письменник пише свою розповідь. Спочатку на 10 ст., потім вісім, потім три — але соковито, без води. Ми прибрали зайве з альбому, полегшили його.

— Ви виступали в багатьох містах Західної Європи. Як враження? Чи можна там грати без ліцензії?

Павло Фрумін: Нам щастило. Нас не чіпали. Тільки в Кракові нам зробили зауваження, що в центрі міста не потрібно грати.

Стас Галайдюк: Але нам зробили зауваження, коли ми збиралися закінчувати.

— Без ліцензії грати не можна?

Павло Фрумін: У деяких частинах міст або в деяких містах Європи потрібно спеціальний дозвіл. Або не можна грати з підсилювачем.

— Де найбільше грошей дають вуличним музикантам?

Павло Фрумін: В Україні, Київ. Причому гроші дають не мільйонери.

Стас Галайдюк: Наші дають більше. Іноземці, наприклад, люблять давати один дол. Що з ним робити?

Павло Фрумін: Його навіть в обмінниках не особливо беруть.

Стас Галайдюк: Насправді, наші люди дійсно максимально щедрі. Максимальна купюра, яку нам давали — 100 дол. Це було в Києві. На Ярославовому Валі у нас є наша шанувальниця — вона практично кожен раз 100-200 грн дає.

Була ситуація, коли вона стоїть з нами, розмовляє. Підходить дама і каже, що у неї день народження. Пропонує пограти за 500 грн або близько того. Наша прихильниця їй відразу відповіла, щоб вона йшла і не пропонувала таку мізерну суму. Я навіть не встиг отямитися. Та дама обурена, йде. А дівчина каже: "Ви на таке ніколи не погоджуйтеся, якщо будуть пропонувати. Відмовляйтеся, дзвоніть мені, я компенсую". І дістає 100 дол. і дає нам.

Павло Фрумін: Просто щоб ми не грали там. Це було приємно.