Борці за самостійність України: про постать Миколи Міхновського та роль "Братства тарасівців" — у програмі "Код ідентичності"

За назвами вулиць можна вивчати свою історію. Приміром, вулиці Декабристів на Лівому березі Києва тепер називається на честь Братства тарасівців — таємної політичної організації, яка окрім культурно-просвітницької діяльності, виступала за визволення української нації з-під московського ярма. Один із найвідоміших бульварів на Печерську, Дружби народів, переіменували на честь Миколи Міхновського — першого представника українського націоналізму і діяча, що відіграв не останню роль у Визвольних змаганнях 1917-1921 років. Про те, хто такі "тарасівці", яку клятву вони давали на могилі Кобзаря та яке відношення до тарасівців мав успішний адвокат Міхновський, у програмі "Код ідентичності" разом із ведучою Світланою Леонтьєвою говорять:

• координатор громадського проєкту "Лікбез. Історичний фронт" Кирило Галушко, 
• молодша наукова співробітниця Музею Бориса Грінченка Ірина Яковлева, 
• історик, письменник, викладач Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка Ігор Стамбол.

Автор маніфесту української незалежності

Микола Міхновський передусім відомий як автор праці "Самостійна Україна", що побачила світ у Львові навесні 1900 року. В основі її тексту була покладена промова, яку Міхновський виголосив у Полтаві й Харкові під час Шевченківських свят того ж року. "Самостійна Україна" стала своєрідною програмою для Революційної української партії (РУП), одним із засновників якої був Міхновський.

На початку праці йшлося про те, що кінець ХІХ — початок ХХ століття є часом визволення націй, а свобода, духовний розвиток людини, її матеріальне благополуччя, на думку Міхновського, можливі лише в національній державі.

"Це книга, яку читали ті юнаки, які потім боролися за самостійну Україну в часи революції. Це була настільна книга для дуже багатьох. У ній дуже просто пояснювалось, чому Україна була у ярмі і чому вона заслуговує бути самостійною. Чітко проголошувалась одна єдина соборна Україна від Кавказу і до Карпат. Того часу влучніше за нього ніхто не сказав це", — розповів історик і письменник Ігор Стамбол.

Автор "Самостійної України" подав історію української державності принципово відмінно від концепції історії України Михайла Грушевського, що мала народницький характер.

"Самостійна Україна" трішки вирівняла ідеологічний баланс між західними українцями і з тими, що з Наддніпрянщини. У Львові був аналогічний приклад "Україна irredenta" ("Україна уярмлена") Юліана Бачинського", — додав координатор громадського проєкту "Лікбез. Історичний фронт" Кирило Галушко.

Фундатор українського націоналізму ХХ століття

"Десять заповідей УНП" (Української народної партії) на рівні з "Самостійною Україною" стали найвидатнішим твором і спадком Миколи Міхновського, що спричинив потужний вплив на становлення, розвиток та формування українського націоналізму. Розроблені вони були особисто Міхновським у 1903 році як своєрідний партійний "кодекс честі" для членів УНП та охочих вступити у партію.

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.
2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися ренегатом-відступником.
8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.

Участь у гетьманському русі

Наприкінці 1917-го та на початку 1918 року Микола Міхновський працював мировим суддею в Лубенському суді. На Полтавщині тоді саме набирала сили Українська демократично-хліборобська партія (УХДП) — єдина несоціалістична партія в Україні. Її засновниками були давні друзі Міхновського — брати Володимир та Сергій Шемети та відомий історик і політичний діяч В'ячеслав Липинський. Партія обстоювала державну самостійність України, республіканський державний устрій на чолі з президентом та представницькою владою; виступала за приватну власність на землю, орієнтуючись на міцні фермерські господарства. Микола Міхновський тоді поринув у діяльність УДХП, прагнучи поширити її вплив по всій Україні.

Гетьман Павло Скоропадський серйозно розглядав Міхновського як кандидатуру на посаду прем'єр-міністра Української держави. Йому імпонували його антисоціалістичні погляди і визнання ним приватної власності на землю. Не забув Павло Скоропадський і того, що Українська демократично-хліборобська партія зіграла велику роль у скиненні Української Центральної Ради. 

Врешті, Гетьмана переконали не призначати Міхновського прем'єр-міністром, і він запропонував йому посаду "бунчужного товариша" — особистого радника. Від цього амбітний Микола Міхновський відмовився. Разом із УДХП він став в опозицію до гетьманського режиму, але, при цьому, партія відмовилася вступати до Українського національного союзу, який готував заколот проти Гетьмана.

Хто, коли і як створив "Братство тарасівців"

"Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу", — йдеться у маніфесті Братства.

На початку 90-х років ХІХ століття Микола Міхновський став одним із активних членів "Братства тарасівців" — таємної і переважно студентської політичної організації.

"Ця організація виникла, можливо, випадково, а можливо, за поштовхом старших українофілів, яких молодь не надто поважала за їхню поміркованість. Тим, хто підштовхнув до появи цієї організації, був Олександр Русов — відомий статистик, який описував майно по губерніях. Коли ходиш по селам, то треба ж спілкуватися з селянами. Селяни мають багату історичну і культурну пам'ять, з них можна записувати етнографічний матеріал. Сам Олександр Русов не встигав це робити, тож залучав молодь. Четверо із цих студентів у якийсь момент вирішили поїхати на могилу Шевченка", — розповів історик Ігор Стамбол.

Цими чотирма засновниками організації спротиву українців тогочасній колоніальній політиці царату стали Віталій Боровик та студенти Михайло Базькевич, Микола Байздренко, Іван Липа. Відвідали могилу Тараса Григоровича у Каневі вони влітку 1891 року. Там вони присягалися всіма способами поширювати серед українців основні ідеї Кобзаря.

Очолював братство Іван Липа. Серед активних діячів також були відомі письменники, громадські діячі та науковці: Валеріан Боржковський, Микола Вороний, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Мусій Кононенко, Володимир Самійленко, Микола Міхновський, Володимир Шемет та інші.

Таємна організація розбивалася на "п'ятірки", які на середину 90-х років XIX століття діяли в Харкові, Одесі, Катеринославі (Дніпрі), Полтаві, Чернігові та деяких інших містах. За оцінками деяких дослідників, братство налічувало близько 100 учасників. Основним центром організації вважався Харків.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Робила мистецтво і боролась за Україну: невідомі факти про першу жінку, яка отримала Шевченківську премію, — Ірину Вільде
• Видатні українські перекладачі: життя та діяльність поліглотів Агатангела Кримського та Григорія Кочура
• Геніальний композитор і скрипаль, який опинився в божевільні: невідомі факти про долю Артемія Веделя у програмі "Код ідентичності"
• Від гучномовців на харківських дахах до застосунку у смартфоні: Українському радіо — 100 років
• Одна з перших європейських і перша українська — історія Конституції Пилипа Орлика