"Беззуба ООН": як змусити Організацію Об'єднаних Націй вплинути на РФ — говоримо з політологом Фесенком

5 квітня президент України Володимир Зеленський виступив у форматі відеоконференції на засіданні Ради безпеки ООН, скликаному через звірства російських військових в Україні. Глава держави говорив про Бучу і наслідки російської окупації в інших передмістях Києва, показав жахливі кадри того, що відбувається, і окремо звернув увагу на те, що ООН не може не реагувати на таку нелюдяність і жорстокість РФ.

А у вересні минулого року Володимир Зеленський виступав на 76-й сесії Генеральної асамблеї ООН. Тоді він виступав за трибуною у залі засідань і акцентував увагу в своїй промові на тому, що треба пожвавити ООН. Тоді він коментував Донбас та говорив про Крим. Але, судячи з того, що 24 лютого Росія розпочала повномасштабну війну, ООН з осені минулого року висновків так і не зробила.

Про реформування ООН, про те, як міжнародні організації можуть допомогти притягнути Росію до відповідальності та інші теми в ефірі телемарафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA говоримо з політологом, керівником Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимиром Фесенком.

Ведуча — Анна Нитченко.

— Зараз, коли вже є повномасштабна війна в Україні, чи можна оживити ООН, чи може щось зробити Організація Об'єднаних Націй?

— Думаю, що зараз ООН та її головний інститут — Рада безпеки, в якій Росія є постійним членом і має право вето — переживають найсерйознішу кризу за весь час свого існування.

Кризи були і раніше. Наприклад, під час Корейської війни (1950-1953 роки, — ред.). Але зараз, коли одна із країн-засновниць ООН, яка має особливі повноваження, стала країною-агресором, розв'язала цю жорстоку війну проти свого сусіда, і це призводить до гуманітарних трагедій, до воєнних злочинів, злочинів проти людяності — на це, звичайно, треба реагувати.

Тому, на мій погляд, президент Зеленський дуже правильно, жорстко та принципово поставив питання про кризу ООН та Радбезу саме на засіданні Ради безпеки, яке було присвячене трагедії у Бучі. Тому що треба реагувати на російську агресію, або Організація Об'єднаних Націй втратить сенс свого існування.

Я нагадаю, що ця організація створювалася у 1945 році, щоб запобігти війнам, новій світовій війні. Але що ми бачимо зараз? Країною, яка розв'язала війну і яка підштовхує весь світ до нової світової війни, є Росія — один із творців ООН та країна з особливими повноваженнями. І в цьому сенсі, звичайно, ООН зараз переживає найсерйознішу кризу та ризикує повторити долю своєї попередниці, була така організація — Ліга націй, яку створили після Першої світової війни. Але Ліга націй не змогла запобігти цілій серії агресивних війн, не змогла запобігти Другій світовій війні й у підсумку сама припинила своє існування.

І ось ООН стоїть перед таким вибором. Тож треба визначатися — реформувати цю організацію, видалити Росію з постійних членів Ради безпеки, покарати Росію за її агресію та звірства в Україні, або ця організація просто втратить сенс свого існування.

— Володимир Зеленський під час виступу показав відео, що відбувалося у Бучі, відео тих звірств, які скоїли окупанти. Що ще треба показати світові, аби були більш дієві кроки?

— Розумієте, ще до російського вторгнення в Україну з'явився такий вислів "світ постправди". Широке поширення соціальних мереж, різноманітних нових інформаційних технологій, на жаль, девальвувало саме поняття факту.

І мало показати відео, фото ось цих звірств, що сталися у Бучі. Тому що Росія це спростовує, називає це постановкою, пропагандою тощо.

Але, по-перше, це бачили на власні очі закордонні спостерігачі, зокрема іноземні журналісти, які перебували в Києві та які приїхали до Бучі одразу після звільнення. По-друге, є дані супутникової розвідки, які підтверджують факт убивств мирних жителів, які відбувалися ще з середини березня, коли Буча була окупована. Але оскільки хтось заперечує, як Росія, хтось займає умовно нейтральну позицію, не хоче вірити своїм очам, не хоче вірити інформації, яку надає Україна.

Тому необхідне повноцінне міжнародне розслідування. Таке, яке проводилося щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності в Югославії. Необхідне створення Міжнародного трибуналу щодо злочинів Росії в Україні. Така робота вже ведеться. Українська прокуратура, правоохоронні органи злочини, зі свого боку, зафіксували. Наразі очікується прибуття закордонних слідчих до України, щоб тепер і вони задокументували дані, які потім як юридичний факт будуть використані у роботі Міжнародного кримінального суду в процесі розслідування злочинів Росії.

Це процес складний, тривалий, тут не варто чекати на швидкий результат, бо кожен такий факт має бути підтверджений не лише Україною, але й закордонними спостерігачами.

— Виступаючи на Генасамблеї восени, Зеленський казав, що ООН — це як супергерой на пенсії. Чи має ООН зараз реальний вплив?

— На жаль, тут дуже багато проблем. Про проблеми ефективності ООН, її слабку дієвість щодо запобігання міжнародним кризам, слабкий вплив на кризові ситуації говорять вже дуже давно. Вже років 59, не менше, такі розмови ведуться.

І особливо багато критики на адресу Ради безпеки ООН, де є 5 країн постійних членів Ради безпеки, які мають право вето — це Росія, США, Китай, Велика Британія, Франція — країни з ядерною зброєю. І, звичайно ж, коли йдеться про конфлікти, де стикаються інтереси великих держав, які мають ядерну зброю, виникає патова ситуація — одна з країн накладає вето.

З таким ми постійно стикаємося з 2014 року, з моменту захоплення Криму, коли Росія — країна-агресор — блокувала будь-які дії ООН, спрямовані на покарання цієї агресії. І серйозних інструментів ООН для того, щоб покарати агресора, немає.

Ось я згадував Лігу націй, яка існувала між Першою та Другою світовими війнами. Так там хоча б намагалися використати інструменти економічних санкцій, у статуті навіть було записано про можливість воєнних дій проти країни-агресора. Щоправда, жодного разу це не було використано. І економічні санкції блокувалися проти країни-агресора. Згодом це й призвело до того, що пожежа війни поступово переросла у Другу світову війну.

А ООН у цьому сенсі ще беззубіша — це проблема, реальна проблема.

Щоб змінити цю ситуацію, треба змінювати статут ООН, треба робити якісь дії проти Росії. А тут постає проблема, бо Росія — країна з ядерною зброєю. І, як ми бачимо, навіть країни, які засуджують російську агресію проти України, не хочуть йти на прямий конфлікт із Росією.

— Тоді Росію як агресора, як джерело війни, необхідно терміново усунути від блокування цих рішень. Чи вистачить у "беззубої", як ви сказали, Організації Об'єднаних Націй сил виключити Росію зі складу постійних членів Ради безпеки ООН?

— На жаль, ситуація патова, навіть у Раді безпеки ООН. По-перше, будь-які рішення блокуватиме Росія.

По-друге, проти ліквідації ООН може виступати дуже багато держав. Але… Так, ООН слабка, але для багатьох країн це своєрідний міжнародний клуб лідерів країн, це єдина організація у світі, яка об'єднує абсолютну більшість сучасних держав. І майданчик ООН сьогодні — це трибуна для представлення власних інтересів та спроб якось з'єднати ці інтереси з іншими державами.

Багато держав буде проти ліквідації ООН, бо якусь мінімальну роль у плані координації, міжнародного спілкування ця організація виконує. Але головну свою функцію — запобігання міжнародним кризам — на жаль, ця організація не виконує.

Тому так чи інакше питання про те, що з цією організацією робити далі, чи потрібна вона в такому вигляді — це питання зараз залишається актуальним. І на мій погляд, дуже правильно, що Зеленський його поставив дуже жорстко, принципово, без жодної дипломатичності. Тому що ситуація надто трагічна.

Думаю, що в перспективі дуже багато залежатиме від держав, які так чи інакше засудили дії Росії, і які допомагають нам і виступають за протидію російській агресії. Це США, Британія, європейські країни. Потрібно змінювати статут ООН. Зараз ситуація патова, механізмами, що діють в ООН, ситуацію не змінити.

Або треба створювати якусь нову організацію, або спробувати всередині ООН змінити статут та ліквідувати старий лад.

— Якщо брати історію України та ООН, чим вона закінчиться? Чи буде якесь ухвалене рішення, чи так і триватиме млява реакція, коли просто поговорили, обговорили і розійшлися?

— У тому й проблема, що ООН давно вже перетворилася на балаканину. Це організація, яка обговорює проблеми, але не вирішує їх. Не може чи не хоче їх вирішити.

Справді, треба буде робити якісь дії щодо зміни цієї організації. Але поки що на це немає політичної волі ключових країн.

З іншого боку, є інтереси та позиція Китаю. Китай, умовно, займає нейтральну позицію у цій війні, але тісно співпрацює з Росією, перебуває у певній конфронтації із Заходом.

І Китай не хоче ліквідації ООН, звісно. До речі, і західні країни також, я думаю, поки що не готові до ліквідації ООН. Тому що немає альтернативи.

Але те, що сказав наш президент, це вже привід для серйозної дискусії, дискусії серед експертів та політиків. Тему поставлено дуже жорстко: що робити далі з ООН? Зараз війна, можливо, відволікає увагу, але після закінчення війни, гадаю, потрібна дуже серйозна дискусія. Якщо в майбутньому відбудеться якась міжнародна конференція про гарантії безпеки, про нові стандарти безпеки, то на цій конференції, зокрема, треба розглядати питання про реформування ООН. Тому що у своєму нинішньому вигляді ця організація мало на що здатна. Вона не вартує тих грошей, які на неї витрачаються. Це також проблема.

— Кажуть: видимість миру робить війну ще більш небезпечною. Ось зараз як мінімум ООН точно робить таку видимість. А чи не постраждає сама організація після цього й ті країни, які входять до ООН, від подальших кроків Путіна?

— Зараз саме Україна, український опір зупиняє розширення агресії Росії проти інших країн. Якби не Україна, Путін би пішов, напевно, далі. Загрози іншим країнам: країнам Балтії, Східної Європи, зокрема Польщі, та й на адресу західних країн — вони вже лунають.

Я нагадаю, що ще наприкінці минулого року Путін висунув ультиматум на адресу НАТО та Сполучених Штатів і вимагав, щоб НАТО відійшла на межі 1997 року. Тоді це багато хто всерйоз не сприйняв, як і загрози на адресу України. Але ж ми побачили, що сталося. Вкотре він розпочав війну проти України, змінюючи міжнародний порядок війною. Те саме він може зробити і проти Європи, проти європейських країн, проти країн НАТО. Тому такий ризик справді існує.

Але в цьому плані ООН, на жаль, виявилася набагато менш дієвою. І ось за всієї критики на адресу НАТО, але НАТО хоча б ухвалює якісь рішення, зокрема зміцнюючи свої східні рубежі, частково допомагаючи Україні. Звісно, ​​більше допомагають окремі країни Альянсу. Але треба буде думати про те, щоб змінювати ситуацію із діяльністю ООН. Необхідно продумати, як ООН може впливати на країну-агресора. Щоб не працював механізм, коли країна-агресор, маючи право вето в Раді безпеки ООН, може заблокувати будь-яке рішення. Ось це треба виправляти.

Тому спочатку дискусія — це неминуче. Пошук альтернативних варіантів, вироблення конкретних пропозицій, конкретних правових ініціатив щодо реформування ООН. А наступний крок — ухвалення рішень. Я думаю, рано чи пізно це станеться. Іншого виходу просто нема.

Але зараз в умовах війни я думаю, що поки що зберігатиметься інерція діяльності ООН і впливати на Росію доведеться поза ООН, іншими інструментами.