Безбар'єрність та інклюзивність — що важливо знати дітям: інтерв'ю з авторкою книги "Світ без меж"

У грудні 2021 року в Києві відбулася презентація книги "Світ без меж" авторки Анастасії Степули, яка доступно та легкою мовою розповідає про різноманіття, рівність, толерантне спілкування — як правильно звертатися до різних людей. Книга спрямована на дітей молодшого віку. Її примірники поширено серед 20 тис. українських шкіл.

Про які межі йдеться в книзі та як виникла ідея її написати — розповіла акторка Анастасія Степула в ефірі програми "Ранок Вдома".

Ведучі — Анна Кузіна та Юрій Критенко.

— Що означає "Світ без меж"? Про які межі йдеться? 

— Це історія про кордони, які є в нас у головах, про межі нашого світосприйняття і ставлення до інших людей, до себе. До взагалі нашого співіснування. Такі межі світоглядні. Про них.

— Чому виникла ідея написати саме таку — дитячу і недитячу книгу одночасно? 

— Тема сьогодні є на часі. Тому що в Україні активно розвивається рух щодо безбар'єрності. Розвивається інклюзивна освіта. А діти — це найкраще тісто для ліплення цінностей цивілізаційних, цінностей першого світу. Тож саме з дітьми, як на мене, потрібно працювати щодо формування цінностей. 

— Наскільки тема толерантності зараз зрозуміла для сучасних українців? 

— Мені здається, інтуїтивно українці з нею споріднені. Але в нас був дуже довгий період, фактично 70 років, коли Україна була у складі СРСР, коли толерантності не існувало загалом як гуманного підходу до людей. Тому ми в цьому плані є не зовсім вправними, але ми до цього прагнемо. Тому, як на мене, ми розвертаємося до толерантності, вчимося толерантності, вчимося співіснувати один із одним з повагою. Це відбувається не супершвидко, але відбувається. Тому ми можемо собою пишатися. 

— Як ви готували книгу? У нас був якийсь список нетолерантних речей, характерних для українців? 

— Ні. Навпаки, у нас був список топречей, які ми б хотіли, щоб були у кожного українця у вигляді бази. От кожен про це знає, розуміє і не виникає жодних питань.

— Я знаю, що книгу окремо презентувала перша леді України Олена Зеленська і пообіцяла, що її обов'язково розповсюджуватимуть в українських школах. Який шлях у книги? Вона буде лише у друкованому вигляді? Чи можна на онлайнресурсах її почитати?

— Книга була презентована й пані Оленою Зеленською, й міністром культури України, й представниками видавництва. Ця книга була замовлена Міністерством культури, Українським інститутом книги і є частиною програми безбар'єрності. 

Щодо розповсюдження — книга вже є у всіх школах. У неї шалений тираж — 20 тис. штук, і всі ці 20 тис. штук є у всіх школах по всій Україні, у всіх областях і регіонах. Сьогодні немає книжки у продажі. 

Навіть я не маю примірника. Вони всі розповсюджені. Ми зробили електронну версію, яка є у вільному доступі, й цю версію може кожен собі завантажити вдома, роздрукувати або завантажити на планшет, на комп'ютер і почитати зі своїми дітьми.

— На який вік розрахована ця книга? 

— Психологічно це десь 6-10 років. Це такий період, коли діти вже хочуть, щоб їх сприймали всерйоз. Ми будували всю історію, як серйозну розмову віч-на-віч, з повагою, на рівних про те, що час нам поговорити про важливе. 

— Які наступні плани? Як розвиватиметься ваша ідея?

— Ми дивитимемося, коли вже всі школи отримають і почнуть її брати в уроки. Ми намагатимемося промотувати її таким чином, щоби заохочувати вчителів проводити ці уроки. 

Я дуже сподіваюсь, що книга буде початком. Наприклад, на уроці вони з дітьми це прочитали, вивчили. А потім запросили когось, якусь людину з інвалідністю або людину, яка чимось відрізняється від інших, щоби поговорити з нею, сходити в якийсь інклюзивний простір. Потрохи розвиватимуть ці підходи до безбар'єрності.