Книга "Жмур" від військового: розмова із захисником Олександром Ябчанкою

Олександр Ябчанка. Скриншот: kanaldim.tv

"Жмур" — це бліндаж, який став укриттям для військових, які захищали дорогу на Бахмут під час боїв за це місто. Бліндаж "бачив" хоробрість і підтримку, дружбу і страх, радість та розчарування. Когось він врятував, а хтось навіки залишився поруч із ним. Автор книги, попри жахливі умови, поранення та біль від втрат побратимів, зміг розповісти свої історії живою мовою, по-справжньому, нічого не приховуючи й не прикрашаючи. Унікальність книги "Жмур" полягає у тому, що учасник описаних подій — сам автор, оприлюднив ще й відео реальних боїв з позиції. У "Ранку Вдома" капітан ЗСУ, командир роти "Гонор" батальйону "Вовки Да Вінчі" імені Дмитра Коцюбайла, експерт з реформи системи охорони здоровʼя Олександр Ябчанка поділився спогадами та думками про книгу.

Ведуча — Ольга Фанагей-Баранова.

— Розкажіть про сюжет книги "Жмур"?

— Центральне оповідання цієї книги — це мої спогади з бойових тій, які відбувалися біля Бахмуту, на дорозі до міста Часів Яр. Це так звана "дорога життя". Це був основний логістичний шлях в той час для бійців, які тримали оборону в Бахмуті. Нашому батальйону "Вовки Да Вінчі" випало завдання тримати частину дороги, де ворог був найближче.

Якби ми не тримали ту ділянку, то довелося б усю логістику здійснювати по полях, а це була рання весна 2023 року. Там були посадки, і в тих посадках знаходилися бліндажі. Один з бліндажів нам довелося звільняти від ворога. Той бліндаж ми назвали "жмур". У нас є побратим, Олексій, який на той момент був моїм командиром взводу. Він гаразд на такі саркастичні назви.

Тим паче в бліндажі було четверо знищених окупантів. Ми не могли їх винести, бо тривали інтенсивні бойові дії. Тож ми тримали оборону в тому бліндажі у такій неприємній компанії. Коло того бліндажа точилися дуже драматичні події, які я описав у книзі. Крім того, у цю книгу увійшли мої роздуми, як громадянина та як людина, яка цікавиться філософією. За час моєї служби є багато подій, які варто фіксувати та вписувати в історію.

— Розкажіть, як ви працювали над цими оповіданнями?

— Після другого поранення, я мав трошки вільного часу. Перебуваючи в лікарні, почав записувати перші оповідання. Думки про книгу виникли на війні, під час одного з чергувань у спостережному пункті. Це яма в землі, в якій викопана нора. Перебування у цьому місці дає шанси на виживання під постійними мінометними обстрілами ворога.

Сиджу я в тій норі й читаю античну філософію. Платон описує діалог Сократа з учнями у якому йдеться про те, що смерть для філософа — це можливість позбутися нудного тіла. Бо тоді твоя душа може сконцентруватися тільки на роздумах. Я читаю це і думаю, щоб готовий сперечатися з Платоном. Тож мої думки з цього приводу я теж вилив в текст.

Я не вважаю себе письменником, але маю натхнення поділитися своєю філософією. Ця філософія допомагає мені не з'їхати з котушок та усвідомити, що я тут роблю. Філософія дає шанс допомагати іншим. Також я відчуваю обов'язок розповісти ці неймовірні історії, які далеко не кожен голлівудський бойовик може описати. Я це бачив. Ті сюжети, які там були, ті люди, які воювали, і те, як вони воювали, заслуговує на увагу. Бо, це правда героїчні люди. Тому важливо, щоб ці історії були зафіксовані. Ми багато сперечаємося про нашу історію. Втім забуваємо, що герої живуть серед нас. Зараз твориться нова історія, яку просто треба зафіксувати.

— В чому цінність цього твору?

— Тут описано все так, як воно було. Правдивість нашої історії зафіксована, в тому числі й на камеру. Тобто сюжети з книги можна побачити навіть на YouTube.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір