Репарації та інші виплати: згадуємо історичні приклади воєнних відшкодувань

Росія має виплатити Україні репарації за шкоду, заподіяну війною. Про це каже резолюція Генасамблеї ООН від 14 листопада 2022 року. Однак уже навесні російські опозиціонери обговорювали виплату компенсацій українцям як жертвам агресії. Чи це одне й те саме? Не зовсім! Деталі — у "Ранку Вдома".

Як виникла контрибуція

390 року до н.е сталося нечуване. Вождь кельтського племені Брен разом зі своїм військом захопив увесь Рим, крім Капітолійського пагорба, і відмовився залишати місто, доки не отримає викуп. Зрештою, він погодився на 327 кілограмів золота.

Це найдавніша форма матеріального відшкодування за підсумки війни. Латиною її стали називати контрибуція, тобто примусовий внесок на користь переможця.

Приміром, самі римляни 85 року до н.е.  наклали контрибуції на Понтійське царство в Криму. Та його цар Мітрідат IV мав послати морем 80 кораблів із щонайменше 70 тоннами чистого срібла.

Деякі історики також розглядають данину, яку татаро-монгольські хани стягували зі слов'янських князів, різновидом контрибуцій.

"Горе переможеним"

Головним принципом післявоєнних виплат протягом всієї історії людства було "горе переможеним". Тобто не важливо, хто розпочав війну, хто на кого напав. Ті, хто програв, були винні переможцям.

На початку XIX століття Наполеон Бонапарт, підписуючи мирні угоди з різними країнами, яким він завдав поразки, завжди вимагав контрибуції й майже щоразу отримував їх. Однак після остаточного розгрому самого Наполеона в битві при Ватерлоо 1815 року союзники вже на Францію наклали контрибуції, які склали 700 мільйонів франків, що перевищувало річний бюджет країни.

За півстоліття у Наполеона III був шанс відігратися. 1870 року він пішов війною на Прусії. Однак цього разу на агресора відразу чекала ганебна поразка. Цим французький імператор потрапив у полон, а Париж окупували німецькі війська.

Згодом канцлер Нової об'єднаної Німеччини Отто фон Бісмарк у Франкфуртському мирному договорі не лише закріпив стягнення з Франції п'яти мільярдів франків контрибуції протягом п'яти років, а ще й зазначив, що від своєчасності виплат залежатиме, як швидко німецькі війська покинуть окуповані території.

Тобто за принципами тодішнього міжнародного права, у разі неспроможності держави виплачувати контрибуції, війська іншої країни мали повне право грабувати її.

Лише Перша світова війна змусила голів держав і дипломатів переглянути багатовіковий принцип контрибуцій.

Принципи контрибуції та Перша світова війна

Після поразки Німеччини та її союзників лідери Антанти вирішили зафіксувати у Версальського мирному договорі, що саме їхні супротивники, які програли, були відповідальними за розв'язування війни. Так це чи ні можна сперечатися. Однак факт залишається фактом.

Саме 1918 року на Німеччину наклали перший в історії репарації — своєрідний штраф за військову агресію та її руйнівні наслідки у сумі 269 мільярдів марок. Це відповідало майже 100 000 тонн чистого золота. Однак союзники зажадали брати репарації не лише грошима.

Так, Франція отримала кілька дирижаблів. Втім, дуже скоро стало зрозуміло, що зруйнована економіка Німеччини неспроможна швидко розрахуватися будь-чим.

В 1930-х роках Адольф Гітлер, прийшовши до влади, взагалі відмовився платити відшкодування за Першу світову. Це відповідало настроям більшості німецького населення, яка сприймала репарації як несправедливе покарання.

Звичайно, після поразки в Другій світовій війні союзники наклали на Німеччину новий пакет репарацій. Як результат, за Першу світову країна розрахувалася лише 2010 року.

"Найдорожчою" була Друга світова війна

Щодо Другої світової війни є різні думки. Так, Польща сьогодні вимагає від Німеччини 1 мільярд 300 мільйонів євро репарацій. Оскільки Радянський Союз наприкінці 1940-х років виключив поляків зі списку на відшкодування. Німеччина ж вважає питання закритим. Це не єдиний приклад суперечностей щодо репарацій.

Так, Південна Корея з 1965 року вимагала від Японії відшкодувань за воєнні злочини Другої світової, особливо за знущання японських солдатів над корейськими жінками. Токіо прагнув відбутися інвестиціями в економіку ображених сусідів, але не вийшло.

Кореянки зажадали персональних компенсацій. Тобто додатково, крім загальних репарації, саме адресного відшкодування від японського уряду. Ці компенсації зрештою почали виплачувати, але приватним коштом, замість державного, що знову призвело до скандалу.

Через ці розбіжності стосунки між Японією та Південною Кореєю досі напружені.

Змішаний формат відшкодувань

Для Іраку, який виступив агресором у війні із Кувейтом 1991 року, ООН обрала змішаний формат відшкодувань. Після примусового закінчення бойових дій силами США почала працювати компенсаційна комісія, яка приймала взагалі будь-які заявки про компенсації і від приватних осіб, і від нафтогазових компаній, чиє майно зазнало руйнувань і навіть від урядів інших країн та міжнародних організацій.

Загалом фахівці ООН постановили задовольнити півтора мільйона таких претензій і призначили Іраку репарації на 52 мільярди доларів. Держава виплатила всю суму лише 2021 року, тобто через тридцять років після завершення війни в Перській затоці.

Якою саме буде практика відшкодувань після російсько-української війни, ще не зрозуміло.

Однак слід пам'ятати, що саме державні репарації від агресора жертві вважаються обов'язковими, а от компенсації окремим громадянам можуть призначатися додатково.

При цьому такі компенсації не заміняють основні відшкодування.

Також цікаво: Російсько-японська війна: помилки країни-агресорки, які РФ повторює сьогодні