Центри контролю та профілактики захворювань запрацювали в Україні — для чого вони потрібні: інтерв'ю з Романом Родиною

У всіх регіонах України з 1 липня запрацювали новостворені Центри контролю і профілактики захворювань. Ці центри будуть повністю відповідальні за контроль над хворобами в регіоні — від моніторингу показників до прогнозування, виявлення надзвичайних ситуацій, спалахів і реагування на них.

Як працюватимуть ці центри, і яка основна мета їх створення — розповів генеральний директор Центру громадського здоров’я України Роман Родина в інтерв'ю телеканалу "Дом".

— Розкажіть про ці центри. Чому їх вирішили створити і як вони будуть працювати?

— Ми зараз будуємо систему громадського здоров’я, і ​​зараз у нас стратегія побудови системи громадського здоров’я централізована. Є МОЗ і є мережа закладів, а саме — Центрів контролю та профілактики захворювань, які підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я і ​​координуються Центром громадського здоров’я МОЗ України. Ці Центри контролю та профілактики захворювань створені на базі вже наявних лабораторних центрів. Нещодавно їх перейменували з лабораторних центрів на Центри контролю та профілактики захворювань. Зараз відбувається процедура затвердження структури цих центрів і штатного розкладу.

Ці центри будуть виконувати основні оперативні функції громадського здоров’я саме в областях. Фахівці регіонального Центру громадського здоров’я, який існував до цього, переходять до центрів контролю та профілактики захворювань. Відповідно, функції регіональних центрів контролю та профілактики переходять до центрів контролю та профілактики захворювань.

Які саме функції? По-перше, це функція імунопрофілактики. Координація імунопрофілактики в регіонах зараз буде за Центрами контролю та профілактики хвороб. По-друге, функція комунікативна. Функція контролю за неінфекційними хворобами також переходить до Центрів контролю та профілактики захворювань.

Відтак Центри контролю та профілактики захворювань будуть складовою частиною системи громадського здоров’я України. А саме представляти цю систему на обласному рівні. Ще раз повторюся, вони підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я, а Центр громадського здоров’я МОЗ України координуватиме їхню програмну діяльність.

— Досвід яких країн ви брали за основу для створення цієї системи?

— Дивіться, кожна країна має свою систему громадського здоров’я. У нас є приклади країн, які мають децентралізовану систему громадського здоров’я. Тобто, коли заклади громадського здоров’я створюються місцевими адміністраціями, фінансуються місцевими адміністраціями, і, можливо, вони можуть координуватися однією установою. І є приклади, де є чітко вертикальна система, яка, наприклад, створюється Міністерством охорони здоров’я. Установи, які функціонують на місцях, тобто в регіонах, створюються цим міністерством, фінансуються міністерством і координуються. Це дві схеми, які діють у різних країнах, зокрема в Європі.

Є ще змішані схеми, коли є і вертикальна складова, і є децентралізована. У нас зараз вертикальна, але з елементами децентралізації.

Тому що в деяких регіонах є регіональні Центри громадського здоров’я. Вони розробили місцеві програми суспільного здоров’я, і ​​місцеві адміністрації повинні продовжувати їх фінансувати. Тобто країна йде зараз шляхом централізації основних функцій.

Основні функції — це епідеміологічний нагляд за інфекційними та неінфекційними хворобами та реагування на загрозу в сфері громадського здоров’я. Зокрема, на епідемії, пандемії, спалахи інфекційних хвороб та інші випадки, які можуть бути у сфері громадського здоров’я.

Пандемія коронавірусу та її поширення в нашій країні показали, що нам необхідна така чітка вертикаль, яка б координувала всі процеси реагування. Тобто реагування повинно відбуватися з чіткою координацією зверху для того, щоб процеси реагування відбувалися однаково, за одним алгоритмом, який буде єдиним для всієї країни.

— Як будуть працювати ці центри? Люди будуть туди звертатися, чи вони будуть проводити якийсь моніторинг?

— Ці центри як юридичні особи будуть базуватися в областях і місті Києві. Вони будуть здійснювати функцію моніторингу хвороб, функцію епідеміологічного нагляду на відповідних територіях. Тобто обласний центр відповідає за всю область, за акумуляцію всієї інформації в області. Районні центри — відповідно, за свої райони. Також вони можуть надавати й надаватимуть послуги населенню, і населення може звертатися до відповідних підрозділів для того, щоб отримати ту чи іншу послугу. Наприклад, виконати якесь лабораторне дослідження.

Лабораторні дослідження будуть здійснювати як в порядку моніторингу, так і в порядку надання послуг. Моніторинг — це стосується насамперед навколишнього середовища. Це питна вода, атмосферне повітря, ґрунт, вода у водоймах.

Також можуть здійснювати моніторинг циркуляції збудників інфекційних хвороб. Наприклад, моніторинг циркуляції кліщів, які хвороби вони переносять. Ці центри можуть надавати платні послуги — дослідження продуктів харчування, діагностичні дослідження.

— Де знайти інформацію про ці центри?

— Кожен Центр контролю та профілактики захворювань в областях і в місті Києві має свій сайт. Зараз їх переробляють, тому що процес перейменування тільки відбувся. Деякі сайти ще залишилися старі, деякі вже я бачив, уже нові. Інформація також є на сайті Міністерства охорони здоров’я.