Захищали Бахмут і Кліщіївку й дістали поранень в один день — історія братів-військових

Братам Володимиру та Віталію Мінгалієвим лише трохи за 20. Вони разом стали на захист України, потрапили до штурмової бригади. Захищали Бахмут та Кліщіївку. Під час одного з бойових завдань хлопці отримали важкі поранення. Лікарям довелося ампутувати Віталію руку, а Володимиру — ногу. Зараз хлопці чекають на остеоінтеграцію і збирають кошти на протези, розповідається у  сюжеті "Ранку Вдома". 

Брати Володимир та Віталій Мінгалієви народились на Миколаївщині. Спочатку вчилися у професійному ліцеї на автослюсарів, потім працювали в супермаркеті, а згодом вступили до лав Збройних Сил України. Через два місяці їхньої служби розпочалася повномасштабна війна Росії проти України.

"Вирішили підписати контракт, бо я подумав: "Чому молоді хлопці йдуть воювати, а я сиджу в телефоні?", — каже Володимир Мінгалієв.

Хлопці потрапили до штурмової бригади, захищали Бахмут та Кліщіївку. Брати служили в одному батальйоні, однак спершу на штурм їх разом не брали. Пізніше хлопці вже воювали пліч-о-пліч. Брати добре пам'ятають той день, коли отримали поранення. 

"Я почав стріляти по них — двох задвохсотив, одного поранив. У цей момент "пташка" скидає "скид". Я відчув, що уламки пробили п'яту. Швидко стрибнув у бліндаж і сказав братові, щоб затягнув турнікет на максимум", — пригадує Володимир.

Володимир вирішив продовжувати бій, але, ступивши на ногу, зрозумів, що перебило кістки і йти він не зможе. Через прицільний вогонь один із ворожих снарядів прилетів прямо у бліндаж, і воїнів засипало деревиною та землею. Дивом вдалося зв'язатися по рації з побратимами та покликати на допомогу. 

"По нас прийшли і відкопали. Я відразу попросив турнікет на мене накинути — накинули. Поки відходили, весь час несли Вовку. Коли людина поранена, вона значно важча, тож ішли ми довго, підміняючи одне одного", — розповідає Віталій.

Віталій втратив багато крові, тому час від часу втрачав свідомість. Зрештою, захисникам вдалося дістатися стабілізаційного пункту. Бойові медики швидко обробили рани. Віталія евакуювали далі, а Володимир залишився чекати своєї черги. 

"Евакуація була довгою. Вдень забрати не могли, тому що всі дороги і стежки прострелювалися. Тож ми чекали ночі. Несли п'ять кілометрів до евакуації", — каже Володимир.

Через турнікетний синдром лікарям довелося ампутувати Віталію руку, а Володимиру — ногу. Зараз хлопці чекають на остеоінтеграцію. Новітні технології — найкращий варіант для людей з високими ампутаціями. В одному з медичних центрів Віталій спробував користуватися звичайним протезом — каже, що незручно і некомфортно. 

"Підключили датчики і виявилось, що мої біцепс і трицепс працюють разом. У зв'язку з цим рука не відкривається і не закривається, лише на одному місці працює. Сказали найкращий варіант — ходити з механікою", — пояснює Віталій. 

Щодня бійці наполегливо тренуються, щоб набратися сил та підкачати м'язи. Фізичні терапевти задоволені результатами їхніх зусиль. 

До війни Володимир займався єдиноборствами, а зараз опановує баскетбол на кріслі колісному. Має багато планів та ідей. Віталій мріє стати програмістом. Війна зламала плани воїнів, але вони не втрачають надії.

Володимиру вже провели перший етап остеоінтеграції. Чекає на операцію і Віталій. Для військових вони безоплатні. Проте, щоб отримати сучасні протези з розумними датчиками, потрібні великі кошти, тож благодійники відкрили збір. Допомогти захисникам може кожен. Для цього необхідно лише відсканувати QR-код. А поки брати Мінгалієви будують плани на майбутнє і щиро вірять, що їм все вдасться. 

Читайте також: Втратив зір, заново вчився ходити та говорити — історія 28-річного військового