Викладала у Сорбонні, виставлялася у Луврі, творила для Chanel — історія українки Соні Делоне

Українка Соня Делоне підкорила французів своїм багатогранним талантом у галузі прикладного мистецтва. Вона створювала моделі жіночих суконь і шарфів, ескізи декоративних панно, театральних костюмів, силуети автомобілів, ілюструвала книжки. Художниця викладала в Сорбонні та за життя виставлялася у Луврі. Це була перша виставка жінки-художниці у відомому музеї. Історію українки дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

Українська ікона стилю, яку досі наслідують відомі модельєри. Художниця, яка мала власну виставку в Луврі. Дизайнерка яскравих автомобілів. Мова про Соню Делоне — українку, яка підкорила серця паризького бомонду. Справжнє ім'я Соні Делоне — Сара Іллівна Штерн. Народилася вона в Одесі у сім'ї євреїв Елі Штерна та Хани Терк, але немовлям вона переїхала з батьками своїми до міста Градизьк. За кілька років після переїзду родині сталося горе — помер батько. Матір не могла самостійно забезпечувати дітей. Крім Соні, у родині було ще три хлопчики.

"Матір відправляє її до свого брата, який був відомим юристом у Санкт-Петербурзі. Він був заможною людиною, мав багато можливостей. В нього не було дітей. Дядько з дружиною прийняли Соню як свою доньку. Дуже і полюбили, і Соня їх полюбила", —  розповідає історикиня, засновниця проєкту Diaspora.ua Ольга Сухобокова.

Соня була талановитою дитиною. Вона навчалася у місцевій гімназії, мала хист до математики та образотворчого мистецтва.

"Вона не любила прописані, трафаретні зображення. Вона завжди бунтувала, як учениця, як студентка. Їй хотілося чогось нового, нових кольорів, нових форм. Робити не так, як всі. Вчителі художній школі помітили її талант і порадили її дядьку віддати її на навчання до Європи", — додає дослідниця.

Соня спершу навчалась в Академії витончених мистецтв у німецькому Карлсруе, а пізніше в Парижі. У 20 років вона переїздить до столиці Франції та опиняється у своїй стихії. 

У 23 роки виходить заміж за німецького критика та колекціонера Вільгельма Уде. Разом вони відвідували майже всі мистецькі виставки.

"Перший шлюб був з розрахунку. Будемо говорити прямо. Він мав нетрадиційну орієнтацію, йому більше подобалися чоловіки, але суспільство, хоча воно було вже досить прогресивним на той час, не завжди це добре сприймав. Бо для нього, як і для багатьох чоловіків, які опинилися в подібній ситуації, було цілком нормальним мати дружину, з якою їх пов'язували якісь дружні стосунки, професійні інтереси. Це було вигідно йому. Соні це давало дуже гарний трамплін у її кар'єрі", — каже історикиня.  

Саме на одній з мистецьких виставок Соня і зустрічає кохання всього свого життя — Робера Делоне. Це був молодий талановитий художник. Їх поєднало не лише кохання на довгі роки життя, а й спільне бачення в мистецтві.

Соня виходить заміж за Делоне — коханого чоловіка. Цей союз був дуже сильним. Разом вони не тільки виховували сина Шарля, а й займалися мистецтвом. Почали експериментувати з кольором та формою. Так створили новий напрямок симультанізм, або орфізм.

"Це напрям артдеко, який заснували Соня та Робер Делоне. Вони вважаються засновниками цього напряму. Це коли малюнок наповнюється безліччю різних форм розписів, декоративних елементів, аплікацій, які доповнюють один одного, які переходять або накладаються одне на одне. Таким чином створюється ефект руху в їхні картини. Вони мають певну таку ритміку. Здається, що зображення не статичне, хоча насправді це просто фарби на полотні", — провадить засновниця проєкту Diaspora.ua Ольга Сухобокова.

Подружжя багато часу проводило разом, часто гуляли Парижем. Саме під час однієї з таких прогулянок з'явилася ідея поєднати непоєднуване.

"На вулицях з'явилися ліхтарі, які освітлювали дорогу. Вони гуляли й побачили, як світло утворює барви на тротуарі. Це виглядало незвично для того часу, адже не так давно всі використовували гасові лампи. Вони почали думати над тим, як можна це переосмислити у своїй творчості. Так з'являються ці концентричні кола, яким вони дуже відомі, різних кольорів", — зауважує науковиця.

Якщо Робер Делоне був художником та малював переважно картини, то Соня проявляла свою творчість всюди. Так, одного разу її друг, поет Блез Сандрар попросив Соню проілюструвати його поему.

"Це була поема про транссибірський експрес і маленьку Жанну Французьку. Соня погодилася і з великим ентузіазмом взялася за роботу. Вона створила двометрову семультаністичну книжку. Це була така книжка розкладачка, як от дитячі книжечки. Зараз деякі роблять, вона її оздоблена орнаментами, так що текст накладався на зображення. Це було абсолютно новим на той час і сприймалося новаторським навіть для авангардистів. Невеличкий наклад цієї книжки — 150 примірників, продавалися за передоплатою. Це викликало фурор", — додає Ольга Сухобокова.

Соня завжди була готова працювати й всюди використовувала свій неперевершений та яскравий стиль.

Її творчість проявилася в кераміці, і в оформленні інтер'єру, і в створенні принтів для тканин. Художниця навіть створювала тканини для будинків моди Chanel та Yves Saint Laurent.

"Її мистецтво стало настільки прикладним, що його використовували скрізь. Всі хотіли мати щось, пов'язане із Сонею", — додає історикиня.

Також Соня оформлювала гральні карти та рекламні вивіски, а якось навіть розробляла дизайн автомобіля. У 1920-х роках минулого століття Соня була на піку популярності й стала законодавцем моди. На той час у неї вже було кілька бутиків у Франції та Іспанії. Там Соня виставляла моделі ділових, вечірніх та навіть спортивних суконь.

"Серія одягу з'явилася в результаті експерименту з різними текстурами, тканинами, кольорами, формами. Якщо до цього одяг більше підкреслював соціальний статус людини, то тепер завдяки Соні, це був зручний та легкий одяг. Він підкреслював жіночі форми. Дуже популярними стали в'язані жилети, які вона пропонувала також жінкам. Цього в моді не було. Яскраві принти вона поширювалась не лише на сукні, але й на капелюшки, парасольки, купальники, взуття", — каже засновниця проєкту Diaspora.ua Ольга Сухобокова.

У 1941 році щасливе життя українки у Парижі затьмарила трагедія. Від важкої хвороби помер її Робер. Це означало втрату принаймні половини її життя. Втім, жінка усвідомила, що повинна зберегти пам'ять про чоловіка. Соня Делоне почала впорядкувати його архіви та популяризувати його картини. Наступні 10 років Соня займалась архівами та показувала роботи чоловіка. На виставках у різних країнах Європи вона презентувала свої картини поряд з картинами чоловіка. У 1963 році понад 100 робіт Соня подарувала Франції.

"Саме на основі цієї колекції у Луврі відбулася персональна виставка Соні та Робера Делоне. Ця виставка відбулася у 1964 році. Соня стала першою жінкою у Франції, роботи якої були виставлені в Луврі ще за її життя", — резюмувала розповідає історикиня, засновниця проєкту Diaspora.ua Ольга Сухобокова.

Соня Делоне померла у віці 94 років у Парижі. Вона нагороджена найвищою нагородою Франції — Орденом Почесного Легіону. Крім того, була кавалеркою мистецтв та літератури, проте її творчість завжди пов'язана з батьківщиною. У книзі спогадів Делоне писала: "Яскраві фарби я люблю. Це фарби мого дитинства, фарби України". Саме їх Соня малювала на усіх своїх картинах, сукнях, автомобілях чи вивісках. Яскраві, незвичайні та красиві. Саме такі пейзажі України закарбувалися Соні з дитинства.

Читайте також: Королева шоколаду та перша бізнеследі Галичини — історія  кондитерки Климентини Авдикович