Волонтерський фронт: історія ткалі у третьому поколінні

Валентина Ткач — ткаля у третьому поколінні. За старовинною методикою вона виготовляє неймовірно красиві килими. На початку війни жінка зовсім не могла ткати, а її син Валентини пішов у ЗСУ. Заради нього жінка відновила роботу і стала продавати килими, щоб зібрати гроші для військових. Більше про незламну українку та її роботу дивіться у сюжеті "Ранку Вдома".

"В мене ткацтво з самого народження. Дід Михайло навчив ткати мою маму, а мама навчила мене. Ще маленькою я бігала під станком і плутала мамі клубочки", — розповідає Валентина.

У житті жінки були виставки та ярмарки в Україні і за кордоном. У Богуславі, що на Київщині, майстриню добре знають. Жінка часто проводила екскурсії дітлахам в своїй майстерні чи майстер-класи з ткання. Проте 24 лютого російські ракети все зруйнували. На кілька місяців, пригадує жінка, життя ніби зупинилося. Ткати не могла, руки опустилися.

Син Валентини пішов у ЗСУ. Заради дитини жінка зібралася з силами, почала ткати і продавати килими, щоб допомагати синові на фронті. 

"Коли він написав, що їхню машину розбомбили так, шо вже вона не заводиться, мене схапила паніка. Написала у Facebook, що продаю килими, бо треба терміново машина", — згадує майстриня.

Авто жінці таки вдалося купити, і після цього вона не змогла зупинитися. Тепер допомога нашим військовим — особистий фронт для Валентини. 

Наразі в її асортименті є не лише килими, а й виткані рушники, підставки для горняток, верхній одяг та шпильки для волосся. Усі виткані Валентиною речі — зі стародавніми орнаментами та мають свої символи. Один із останній виробів скоро поїде в Канаду.

Скільки часу йде на один витвір — порахувати важко. Все залежить від складності орнаменту та його розміру, каже Валентина. Зараз жінка збирає кошти на новий бус для військових. 

Читайте також: Котики ЗСУ: іграшки-талісмани для військових