"Військовим важливо знати, що життя не зупинилося": інтерв'ю зі співачкою LIDA LEE

До студії "Ранку Вдома" завітала українська співачка та волонтерка LIDA LEE. Вона розповіла про благодійну діяльність, концерти для військових та дітей-переселенців, нову пісню, де шукає натхнення та про плани на майбутнє. Крім того, артистка презентувала авторську композицію "З тобою".

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як змінилося ваше життя через повномасштабну війну? Ви волонтерите, але і продовжуєте займатися професійною діяльністю?

— Я прийшла до вас не з пустими руками, а з новою музикою. Цей матеріал надважливий для мене, тому що це авторська пісня. Тривалий час ми волонтерили — допомагали військовим, відшивали плитоноски, відправляли їх на передову, заснували свій маленький волонтерський штаб. В цьому я знайшла таку віддушину і місяця на три-чотири повністю випала з творчого життя. Не було ресурсу щось робити. А зараз вже накопичилося стільки всього, що хочеться сказати. Наразі саме той час, коли потрібно це все відтворювати у музиці. 

— Де та як ви зустріли 24 лютого?

— Я зустріла його в Києві. Мені зателефонували рідні з Харкова і сказали, що розпочалася війна. Та і я чула все, що в них там відбувалося. Я не повірила спочатку, як і кожен українець. Почала шукати якісь новини, але ще не було ніякої інформації о п'ятій ранку. Ми живемо поряд з аеропортом "Жуляни", тому трохи пізніше почули, як щось літає. Мама мені довго казала зібрати "тривожну валізу", але я тоді не хотіла. А 24-го почала потроху щось збирати. В першу чергу собаку, корм і всі його речі. В ніч з 24 на 25 лютого ми з родиною виїхали під Київ — нам здавалося, що там буде трохи безпечніше. Два тижні ми були там і не могли виїхати. 

— Ви опинилися в окупації? 

— Майже. Ми були біля Бородянки, між Бучею, Ірпенем і Васильковом. Літали гелікоптери, їх збивали — було досить страшно. Я пригадую, як дідусь розповідав про війну — він воював. Готували з ковбаси якісь супчики на 13 чоловік, бо в магазинах не було нічого. Але такі моменти настільки згуртовують, роблять нас витривалими, готують до всього. З таким бойовим настроєм тоді море по коліна. 

— Як ви волонтерили? Чим саме займалися? 

— Я вирізала усі предмети для створення жилетів, бо сама я не шию. Але батько швидко навчився і сів за машинку. Ми відшивали плитоноски. Це було так круто. Кожного дня ти робиш якусь добру справу, отримуєш від хлопців фотографії, подяку. Займалия підрахунками, замовляли тканину, фурнітуру, стропи. Також ми волонтеримо на культурному фронті. Зараз багато благодійних виступів для діток, військових, сімей, що приїхали з окупованих територій. 

— Перед ким найважче виступати?

— Перед дітьми. Коли я вперше вийшла на сцену перед військовими, не розуміла, що їм співати. Сумні пісні? Чи на часі все це? Але вони настільки круто зустрічають, з такою неймовірною енергетикою і кажуть: "Нам не треба сумних пісень. Ми хочемо потанцювати. Ми приїхали сюди, щоб побачити ваші палаючі очі. Щоб розуміти, що ми там робимо важливу справу, а ви тут маєте можливість продовжувати свою справу. Життя не зупинилося". 

Діти — це окрема тема. В нас були виступи для дітей з Маріуполя і Херсона. Коли Херсон ще не звільнили, я запитала в п'ятирічного хлопчика, про що він мріє. Він взяв мікрофон і сказав: "Я хочу повернутися додому і щоб визволили Херсон". В такі моменти розумієш, що ці діти — вже не діти. Всередині них така велика віра, що ми не можемо опускати руки, як би не було важко.

— Де ви під час війни берете сили на творчість? Чим надихаєтеся?

— Мене надихають наші герої, люди, які продовжують свою справу, діти, які продовжують мріяти. Весь світ поряд з Україною. Усі згуртувалися. 

— Про що ваша нова пісня "З тобою"? 

— Вона дуже особлива, про кохання. Воно, навіть в темні в усіх сенсах часи, надихає і допомагає переживати війну.

Читайте також: "Наша нація — непереможна": інтерв'ю з Павлом Зібровим