Від США до Азербайджану — все про виставку переможців фестивалю Малюй.UA: інтерв'ю з Тетяною Колесніченко

17 лютого у Київському музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відкривається виставка переможців четвертого фестивалю Малюй.UA — унікального проєкту, за допомогою якого Україна об'єднала понад 500 учасників із 11 країн.

Як з'явилася ідея створення заходу, яка географія конкурсу, хто оцінював учасників і що чекає на переможців — розповіла директорка фестивалю Тетяна Колесніченко в ефірі програми "Ранок вдома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Як виникла ідея цього фестивалю? З чого все почалося?

— Асоціація, яку я очолюю, "Адрум", співпрацює із 24 країнами. Зараз ми робимо різні проєкти з різними країнами, промоутуючи в Україні та зав'язуючи культурні зв'язки.

Особливий акцент робимо на дитячі проєкти. Ми маємо музичний фестиваль, вокальний і з'явилася ідея зробити художній. Тому, що бачимо зацікавленість у цьому ключі, дуже хочемо розвивати дитячі таланти, здібності саме у цій галузі.

— Ми правильно розуміємо, що це фестиваль саме дитячої творчості?

— Дитячо-юнацької. Від 5 до 25 років.

— Ось, я тільки хотіли запитати, якого віку. Від 5 до…?

— До 25.

— Чому саме підлітки?

— Тому що, в принципі, ми даємо змогу проявити себе саме дітям, юнацтву та молоді. Даємо шанс самореалізуватися. У цьому наша, в принципі, унікальність. Момент, якого немає ні в кого. Ми не маємо вікових категорій. Тобто, у нас кожна дитина змагається лише зі своїм віком. Якщо вам 5 років, то ви змагаєтесь лише з п'ятирічним. Якщо шість... і так далі.

У нас не один переможець, як звичайно, або 2-3. У нас їх 55-60. Від 55 до 70. Бо, якщо чесно, я ненавиджу цю систему спортивну, особливо в мистецтві. Моє глибоке переконання в тому, що кожна людина безмежно талановита. І ми хочемо дати можливість багатьом дітям показати себе. Що це означає? Дати аудиторію. Тому що у нас призи — це виставки, участь у виставці в музеї, або участь у експозиції за кордоном, яку ми організовуємо.

— Якою є географія учасників цього року?

— 11 країн — від США до Азербайджану. Розліт великий. Вісім країн-переможців. Тобто, у нас великий іде відбір. Усього — понад 500 учасників із 11 країн — це США, Канада, Чорногорія, Сербія, Молдова, Білорусь, Україна, Вірменія, Азербайджан, Польща, Швейцарія.

Із цих 500 учасників було обрано 250 фіналістів, і з них — 57 переможців із 8 країн. Виключаючи Швейцарію, Польщу та Білорусь. Тобто із 8 країн, з решти, які я перерахувала, у нас є переможці. Їхні роботи будуть представлені на виставці, що розпочне роботу 17 лютого. Запрошуємо всіх! До 3 березня експозиція проходитиме у Музеї Кавалерідзе на Андріївському узвозі.

— Скажіть, будь ласка, які вимоги висуваються до робіт? Матеріали, техніка? Чи є якісь обмеження?

— Для того, щоб дати максимальну свободу творчості, ми не висуваємо жодних вимог. Окрім однієї: щоб це були оригінальні роботи, а не копії відомих творів. Решта — матеріали, техніка, ідея — які завгодно. У нас беруть участь із усім, що можливо в образотворчому мистецтві. Є картини і скульптури. Це графіка, олія, акварель, колаж — найрізноманітніші техніки.

Але цього року ми обмежили формат до А2. Тому що А1 дуже великий. І для того, щоб максимально показати роботи, максимальну кількість, ми таки обмежили цю форму.

— А розкажіть, будь ласка, про міжнародне журі. Хто оцінює цього року учасників?

— Хочу сказати, що момент складних часів коронавірусу зіграв позитивну роль в об'єднанні народів, тому що всі навчилися користуватися онлайн-ресурсами. І це дозволяє залучити велику кількість людей в один проєкт, у такий спосіб об'єднати не лише країни, а й покоління. У нас бере участь 30 людей із 14 країн.

 Географія величезна, з п'яти континентів — США, Канада, Уругвай. Південна Америка, Австралія та Європа — Іспанія, Італія, Чорногорія, Азербайджан, Вірменія, звісно, Україна, та Бельгія.

Тобто 14 країн абсолютно різних. Ви розумієте, також дуже класно, що різна ментальність у людей. У Азії якісь моменти, нюанси, основи культури. Західні країни мають своє. У фестивалі беруть участь дуже відомі художники, скульптори, різні митці.

Наприклад, Рінальді — це італійський скульптор. Його статуя Івана Павла ІІ стоїть у Римі.

Ось такого рівня люди оцінюють дітей. І ось це поєднання покоління та країн, воно і виявляє тенденції майбутнього мистецтва, визначає наш розвиток у мистецтві у майбутньому. Це дуже здорово, мені здається.

— Що учасники отримують у якості призів? Що їм дає участь у цьому конкурсі?

— Найголовніше — ми даємо змогу висловити та показати своє мистецтво для аудиторії. Я вважаю, що це найважливіше для будь-якої людини та художника. Насамперед, переможці беруть участь у виставці. У нас завжди у фестивалях є момент експозиції у класних місцях.

 Як я сказала, цього разу у музеї Кавалерідзе — історичний культурний центр Києва, це дуже здорово.

Усі отримують подарунки якісь. У нас у кожному фестивалі свої призи. Колись, наприклад, ми дарували авіаквитки, бо партнером був авіаперевізник.

Цього року ми проводимо виставку під патронатом Міністерства культури та інформаційної політики. Вони презентують переможцям та фіналістам, навіть у різні країни світу надсилають, подарунковий сет, який складається з книги про Україну різними мовами згідно з країною, приголомшливе видання, та брендований Ukraine now сет, де є футболка, рюкзачок. Словом, багато дрібниць дуже приємних та класних для дітей. І браслет, і санітайзер. Класні штучки. Трьом тим, хто набрав найбільше за всіх балів, ми подаруємо худі. Все — від Міністерства культури. Я так розумію, що їм подобається ця ідея. І ми завжди джуе стараємося.

Минулого року попросили всіх членів журі подарувати свої каталоги. І ось, наприклад, із Бельгії скульптор. Він не мав каталогів. Він надіслав п'ять своїх робіт на металі власним коштом. Дякую йому. І дякую кожному члену журі, тому що це — приголомшливо.

Як правило, іноземцям більше намагаємося дарувати українські подарунки, каталоги українських художників передаємо за кордон. І в такий спосіб відбувається культурний обмін. Тому подарунків одержують усі багато, і всі задоволені.

У нас, до речі, також беруть участь діти з проблемами здоров'я, діти-сироти, діти з прифронтових територій та дітки учасників АТО/ООС.

І коли беруть участь мої знайомі, наприклад, я запрошую всіх, кажучи "На загальних підставах". Ось у нас є кастинг. Пройде дитина — добре. Не пройде — соррі. І в цьому суть. Тому, що важливий підхід.

Звичайно, у нас є й якісь заготовки, але вони теж, так би мовити, зроблені із душею. В якому плані? Якщо людина не пройшла певний етап, ми надсилаємо їй повідомлення, її батькам, де намагаємося дуже коректно сказати, що ви талановиті, розвивайте ваші скіли далі, і ми чекаємо на вас наступного разу. Це дуже важливо, а для дітей — особливо.