Співпраця та спільна оборона проти РФ: відносини України та Польщі обговорюємо зі Станіславом Желіховським

Серед друзів України Польща посідає особливе місце. Вона однією з перших прийняла величезний потік біженців після вторгнення Росії та продовжує підтримувати Українську державу і озброєнням, і в аспекті гуманітарних питань. Одночасно поляки збільшують свій оборонний бюджет, ведуть переговори щодо закупівлі сучасної військової техніки — з Німеччиною, США, Південною Кореєю.

Про посилення Польщею розвитку збройних сил, про подальшу співпрацю двох країн, працевлаштування українців, а також про енергетичну незалежність Європи в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA говоримо із провідним спеціалістом Дипломатичної академії України ім. Г. Удовенка при Міністерстві закордонних справ Станіславом Желіховським.

— Скажіть, будь ласка, нещодавню заяву міністра оборони Польщі про найпотужніші сухопутні війська в Європі можна розцінювати як сигнал того, що вже відомі наміри РФ атакувати? Або це реакція Польщі, щоб показати Російській Федерації — сюди краще не потикатися?

— Справді, віцепрем'єр-міністр та міністр національної оборони Республіки Польща Маріуш Блащак в одному з останніх інтерв'ю заявив, що серед європейських країн НАТО у Польщі будуть найсильніші сухопутні війська. На його думку, польське військо має бути настільки численним і сильним, щоб саме його існування відлякувало агресора, і що кремлівські правителі не можуть бити сильних, оскільки вони нападають тільки тоді, коли бачать слабкість.

Варто зазначити, що заява Блащака була зроблена не просто так. Приміром, ще у квітні, за підсумками зустрічі у Вашингтоні міністрів оборони Польщі та США Маріуша Блащака та Ллойда Остіна, наголошувалося, що глави оборонних відомств обох країн домовилися працювати разом, щоби зробити польське військо одним із найкращих у Європі.

Під час тодішніх перемовин розглядалася, серед іншого, можливість прискорення подальших поставок американської військової техніки, яку замовила Варшава, а це, зокрема, системи Patriot, ракети HIMАRS, F-35, танки Abrams. Для досягнення цієї мети Міністерство національної оборони Польщі погодило з Мінфіном план Фонду підтримки збройних сил Польщі на 2022 та 2023 роки. Цього року він має становити близько 20 млрд злотих, а це приблизно 4 млрд дол., а наступного року — близько 49 млрд злотих, тобто приблизно 10 млрд дол.

Очевидно, це великі суми, але, як наголосив Блащак, сучасна зброя коштує грошей, оскільки це інвестиції у безпеку, з відсутністю якої Польща не могла б розвиватися. І з ним, звичайно, важко не погодитися. Таким чином, офіційна Варшава суворо дотримується давньоримського принципу, закладеного в латинському крилатому виразі: хочеш миру — готуйся до війни.

— Така позиція Польщі у питаннях безпеки пов'язана з тим, що вона боїться нападу РФ чи для неї зараз відкрився новий шанс, щоб заявити про себе як про ключову державу не лише Східної Європи, але й загалом Європейського Союзу?

— Я гадаю, у цьому контексті є кілька факторів. Польща розглядає себе як регіонального лідера, це ще було задовго до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Ця концепція та ідеологія, скажімо так, нинішньої Польської держави продовжує існувати та набирає обертів.

А те, що трапилася агресія щодо України, ще раз переконує, що її обороноздатність, а також економічну та політичну міць варто збільшувати. Позаяк вони розуміють, що тільки сильна держава у всіх сенсах, не тільки в плані силового блоку, може втриматися на світовій арені.

І, звичайно, ось усі ці проєкти, які ми бачимо, які створюються останнім часом, наприклад, той самий Люблінський трикутник чи "Ініціатива трьох морів" — це все також пов'язано з тим, що Польща хоче стати лідером у регіоні, вона розуміє, що без сильної позиції не зможе існувати як повноцінна незалежна держава.

Тому Польща продовжує нарощувати оберти, залучає різних союзників, зокрема, це Сполучені Штати Америки, Велика Британія.

Але також вона орієнтується і на східний фланг, а це Україна, Литва, які історично дуже тісно пов'язані з Польщею. Вона хоче розвивати з ними тіснішу співпрацю, ніж було раніше.

І ось днями, 25-26 липня, відбулися консультації керівників Польщі та Литви, зокрема щодо ситуації в Україні, під час яких президенти Анджей Дуда та Гітанас Науседа заявили, що не скорочуватимуть свою участь у допомозі Україні й не піддадуться на шантаж із боку Росії.

Польський лідер заявив, що Литва та Польща далі нарощуватимуть військову співпрацю. Тобто можна констатувати, що провідна роль Варшави посилюється, і вона, звичайно, спрямована як на підвищення своєї обороноздатності для того, щоб така країна як Російська Федерація не змогла вторгнутися на її територію. І також вона хоче збільшити свій діапазон впливу, що також відповідатиме її концепціям, щоб зміцнитися у східноєвропейському просторі.

— Російська Федерація показала, що ближні бої вже не такі ефективні для неї, і всі готуються захищати тепер не тільки землю, але й небо?

— Справді, останнім часом Польща робить дуже багато для того, щоби посилити свій оборонний комплекс, зокрема розвиває різні можливості, як внутрішні, так і за допомогою покупок на міжнародній арені.

Так, наприклад, поляки домовилися про гарну угоду, щоби купити 250 танків Abrams у найсучаснішій версії, а також підписали контракт на купівлю ще 116, які вже були у вжитку, але залишаються дуже ефективними. Вони будуть придбані на дуже пільгових умовах.

І хотів би додати, що бойова цінність Abrams як мінімум удвічі, а то й утричі вища, ніж, наприклад, у танків Т-72.

Крім того, дуже цікавий був підписаний контракт про південнокорейську зброю: 48 винищувачів FА-50, це і "чорні пантери", так звані танки К-2, і самохідні гаубиці К-9, і вже цього року будуть поставлені перші екземпляри цієї сучасної бронетанкової зброї. Приблизно 180 машин у першій партії.

Це справді колосальні витрати, але Польща до цього готова. Вона також залучає до цього різноманітні інвестиції, аби придбати найсучаснішу техніку. Адже на прикладі України вона розуміє, що без сучасних видів озброєння не зможе стримати таку силу, як Російська Федерація. Бо навіть попри те, що РФ має застаріле озброєння, але у своїй кількості вона може значно переважати на полі бою. Ми бачимо це за першим етапом війни в Україні. А зараз, коли в Україну надійшли нові види озброєння, спостерігаємо, наскільки воно є ефективним.

І поляки, бачачи це, прискорюють ті контракти, які вони ще планували укласти щонайменше за рік-два, а то й більше, до вторгнення Росії в Україну. І, звичайно, Польща зараз хоче повністю реформувати свій комплекс для того, щоби Росія боялася посягнути на її суверенітет і, власне, зламала зуби за першої ж спроби це зробити.

— Нещодавно міністерка із кліматичної політики Польщі Анна Москва виступила проти плану Європейської комісії, який передбачає тимчасове скорочення споживання газу державами-членами ЄС на 15%. Як можна зрозуміти цю позицію Польщі, вірніше, наскільки вона про щось серйозне свідчить?

— Так, подібні заяви мають місце, і, крім того, Польща також відстоює і свою вугільну промисловість, бо вона споживає дуже багато. Від цього ресурсу залежить польська економіка.

Я сказав би, що тут Варшава працює двояко. Вона, з одного боку, робить такі заяви, але з іншого хоче себе енергетично убезпечити від тієї ж Російської Федерації. Наприклад, нещодавно була зустріч в Іспанії керівників Польщі, зокрема прем'єр-міністра Матеуша Моравецького, який також заявляв, що потрібно для країн Європейського Союзу мати своє бачення енергетичної безпеки. І що й Іспанія, й Польща хочуть позбутися російської "енергетичної голки".

Але водночас є все-таки ще проблеми, деякі конфліктні моменти з Брюсселем, ми це бачимо як у цій заяві, так і, я додав би ще, й у контексті судової реформи. Тут також це варто розуміти.

Проте Польща постійно намагається знайти загальний консенсус, вони домовляються, і все ж таки, я думаю, що знайти порозуміння між Брюсселем і Варшавою буде набагато легше, ніж, наприклад, з тією ж Москвою.

Я думаю, що це тимчасове явище, і далі Польща міцніше стоятиме на позиціях східного флангу Європейського Союзу та НАТО, і вона також допомагатиме в цьому плані Україні. Адже тут теж енергетичний контекст дуже важливий, бо ми розуміємо, що Польща — одна з таких передових країн, які позбавляються російської газової залежності.

Наприклад, цього року планується добудова газопроводу Baltic Pipe (газопровід між Польщею та Данією, — ред.), що дуже важливо. Також у Польщі будується певний різновид інтерконектора, наприклад, з Німеччиною, і вже такі були побудовані з Литвою. Є плани, що цей газ, який йтиме з території Норвегії Baltic Pipe, потраплятиме і в Україну. Це дуже важливо, оскільки ми маємо розуміти, що саме із Заходу отримуватимемо свою енергетичну незалежність, і що саме Польща є одним із таких головних газових хабів для нас, України. Думаю, що надалі така співпраця лише посилюватиметься.

— Як можна спрогнозувати подальшу допомогу Польщі із працевлаштуванням біженців? Чи це йде у збиток державі? Чи це теж взаємна допомога, Польщі — у праці, українцям — у зарплаті?

— Республіка Польща дуже багато чим допомогла українцям. Особливо у перші дні війни, бо ті потоки біженців, які були у лютому-березні, були величезні. Поляки дуже оперативно почали приймати їх на своїй території.

У березні вони ухвалили відповідне законодавство, яке допомагає українцям на території Польщі. Також уряд цієї країни дуже багато виділяє фінансів для того, щоб допомогти як українцям, які перебувають на території Польщі, так і гуманітарно людям на території самої України.

Також Польща дуже сильно лобіює допомогу українцям у загальноєвропейському контексті, у європейських інституціях.

Але ми розуміємо, що все це не може тривати нескінченно. І останнім часом вже є деякі натяки на те, що Польща може переглянути політику щодо біженців та переміщених людей, які перебувають на її території. Її фінансові можливості не є гумовими. Нині вони хочуть більше соціалізувати українців на своїй території, зокрема це вивчення польської мови, обов'язкове працевлаштування тощо. Ми повинні розуміти, що в майбутньому ситуація може змінитися, і в цьому контексті все може бути не так гладко.

Проте Варшава допомагає українцям дуже багато, і тут не можна не подякувати за гостинність. І я думаю, що ухвалення дзеркального закону з боку України стосовно громадян Польщі — це теж певною мірою може відіграти хорошу роль у цьому контексті, і що поляки теж почуватимуться на території нашої країни так само комфортно. Це також великий плюс.

— Чи зацікавлена ​​Польща, щоб усі ці люди, принаймні більшість фахівців, повернулися до України? Чи, навпаки, залишилися в Польщі?

— Звичайно, є інтерес, щоб залишити частину українців, які зараз перебувають на території Польщі.

Ми повинні розуміти, що чимала кількість поляків переїхала працювати до країн Західної Європи і досі не повернулася. Тут є деякі прогалини діяльності, які варто їм заповнити. Але, як я вже сказав, можливості Польщі не безмежні, і тому вона має зацікавленість у тому, щоб українці повернулися на територію України.

І я додав би, що поляки вже планують своїми фінансовими ресурсами відбудовувати ті чи інші об'єкти або навіть цілі міста на території України. Звісно, ​​до цього залучатимуться саме українці. І я думаю, що чимало буде залучено саме тих громадян, котрі зараз перебувають на території Республіки Польща.

Думаю, що зараз немає дуже критичної ситуації, від якої страждала б Польща, але все-таки вже є перші ознаки того, що є надлишок робочої сили. Тому в Польщі теж розглядається різного виду внесення змін до законодавства або якісь нові програми, які б сприяли або їхньому подальшому перебуванню на території Польщі, або вже унеможливити приплив нової сили.