Сепарація, особисті кордони, авторитет батьків: психологиня пояснила, як пережити підлітковий вік дітей

Підлітковий вік завжди викликає страх у батьків. Чому саме підліткову кризу вважають найскладнішою та як батькам не втратити зв'язок із дітьми, у "Ранку Вдома" розповіла психологиня, експертка у роботі з підлітками Діана Житня-Кебас. 

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Чому саме підлітковий вік вважається таким важким як для батьків, так і для підлітків? 

— Підліткова криза найскладніша з усіх, хоча і трішки схожа на кризу трьох років, тому що вона теж про самостійність і незалежність. Схожа вона також на кризу середнього віку, тому що там теж відбувається перегляд цінностей, екзистенціальна криза. Але у підлітків немає досвіду і розуміння, що це мине. Все відчувається дуже категорично і так, ніби завтра кінець світу, ніби його ніхто не розуміє, він ні з ким не подружиться і взагалі помре у 18 років і це буде кращим сценарієм. При цьому у підлітків вже достатньо розуму і думок, порівняно з трирічними наприклад, щоб загубитися в них. Вмикаються цілі заводи гормонів, які регулюють ріст, розвиток мозку. Дуже багато питань навалюється. 

Основна суть підліткового віку в сепарації. Якщо вона не відбудеться в підлітковому віці, далі буде складніше. Потрібно, щоб діти дорослішали і йшли на свою територію, досліджувати і створювати нову сім'ю. Для цього потрібно, щоб підлітки набували власний досвід. Найпростіше — знецінити попередній досвід. З'являється тяга до нових вражень, до ризику, до забороненої інформації. Все це відбувається швидко і стає неконтрольованим для батьків. Раніше вони дитині щось сказали, і та послухалась. А тепер діти відчувають себе дорослими і слухатися не хочуть. Попередні інструменти вже не діють, тож потрібно шукати нові. 

— Про який вік ми саме говоримо? Підлітки раніше і підлітки зараз — це різний вік, правильно? 

— Так, я відчуваю, що інструменти, які діяли на 14-річних два роки тому, на нинішніх 14-річних вже не дуже діють. Якщо загалом говорити про підлітковий вік, то це в середньому це з 11-ти до 18-19 років, як визначає ООН. Треба дивитися на параметри, які визначають підлітковий вік. 

Перший — фізіологічний. Тіло починає розвиватися, з'являються вторинні статеві ознаки, дитина дорослішає, гормони буяють. Закінчується цей період розвитком тієї частини мозку, яка відповідає за прогнозування наслідків, за здоровий глузд, за  аналітичне критичне мислення. Ця частина мозку дозріває до 22-25 років. Тобто, можна сказати, що основне може закінчитися до 18 років, я б навіть сказала, що до 16, але імпульсивні вчинки та неконструктивні рішення можуть прийматися ще у 22-25 років. 

Другий параметр — психологічний. Дитина починає більше думати всередину себе. Їй цікавіше досліджувати, що там всередині, ніж те, що зовні. Починається інтерес до різноманітних тестів. З'являється цікавість до однолітків. Спілкування з однолітками стає провідною діяльністю. Все інше відходить на задній план — навчання, домашні справи, повага до батьків тощо. 

Третій параметр — соціальний. Дитина вже достатньо самостійна, щоб, наприклад, прожити три дні вдома самостійно і не вмерти. Тобто може якось за собою слідкувати і бути самодостатньою. 

Різні параметри у різних дітей включаються у різному віці. За моїм досвідом, в 11 років вони вже і фізіологічно готові, і психологічно, і соціально більш-менш виважені. Найбільша криза з 11 до 14 років. Там найбільше хитає. 

— Що батькам робити для того, щоб знайти порозуміння, не розбити крихкі стосунки з підлітком. Якщо батьки втрачають авторитет, то ким їм тоді виступати? 

— Батьки — це значущі фігури, вони мають такими лишатися. Просто варто дозволити собі бути скинутими з п'єдесталу. Якщо батьки продовжують боротися за це місце, то це точно не про авторитет, а скоріше про пригноблення і перешкоджання процесу дорослішання підлітка. Самі батьки будуть сповільнювати цю сепарацію. Замість того, щоб робити своєвікові завдання, дорослішати, соціалізуватися, набувати власний досвід, підлітки будуть зосереджені на тому, щоб перемогти батьків і доказати їм, що вони праві. Іноді це затягується в дорослий вік. 

Є один простий, але дуже дієвий інструмент, який допомагає будувати стосунки не тільки з підлітками, а взагалі з будь-яким. Він називається "трикутник ССС". Він будується на трьох вершинах — трьох поняттях на літеру "С". Перше — спілкування. Чим більше у вас спілкування, тим ширшою є ваша площа стосунків. Спілкування має бути не лише на тему навчання і обов'язків. Говоріть на теми, які цікавлять підлітків: TikTok, відеоігри тощо. Друга С — спільність. Це про спільні хобі та події. Наприклад, разом піти в кіно чи приготувати разом сніданок. 

Третє С — симпатія. Це ставлення, яке транслює: "Мені цікаво з тобою", "Ти мені важливий", "Я на твоєму боці", "Навіть якщо я з тобою не погоджуюся, ми з цим розберемося". Це про співчуття і емпатію також. 

Батькам варто вкладатися в кожну з цих "С", тоді цей трикутник ростиме, а значить і збільшується шанс, що підлітки будуть до них дослухатися. Це не гарантує відсутність проблем, але підвищує результативність взаємодії і домовленості. 

— Коли сприяти цій сепарації, давати дитині більше волі? З чого починати? Як батькам себе стримувати, щоб не влазити в цей момент? 

— Потрібно визначити для себе, що критично і куди треба влазити, а що не є критичним, а тому  можна дати дитині можливість "перехворіти" цими підлітковими болячками і отримати свій досвід. Батьки мають страхувати дитину там, де через недостатній розвиток частини мозку вони не можуть прогнозувати всі наслідки, але давати підліткам можливість отримати свій досвід, наступити на свої "граблі" там, де це некритично.

Читайте також: Психотерапевт пояснив, як побороти синдром відкладеного життя