Сенсація "Книжкового Арсеналу": про дебютний український трилер "Маяк" говоримо з автором книги

Дебютний роман "Маяк" від лауреата конкурсів горор-платформи "Бабай" Віталія Дуленка вийшов у видавництві "КСД" у червні 2024 року. Трилер став справжньою сенсацією цьогорічного "Книжкового Арсеналу", адже весь тираж розкупили миттєво. Нещодавно книжка вийшла другим накладом. Про що пише автор, у чому секрет успіху та якою буде нова книга Віталія Дуленка дізнаємося в "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— До якого жанру належить ваша книга?

— Це містичний трилер з елементами жахів. Якщо ви любите щось моторошне, напружене, з атмосферою Кінга, то "Маяк" саме така книга.

— Про що розповідає ваша книга?

— Це історія про колишнього журналіста Данила Вільчинського, в якого все в житті пішло шкереберть. Його вигнали з роботи, стосунки розпалися, почалася алкогольна залежність. В якийсь момент він отримав пропозицію попрацювати доглядачем маяка. Він пристає на цю пропозицію, щоб побути самому, обдумати своє життя, свої помилки та припинити пиячити. Проте в якийсь момент на маяку починаються загадкові події. Головний герой починає шукати правду та зіштовхується віч-на-віч з моторошними таємницями містечка та самого маяка. В якийсь момент його життя опиняється під загрозою.

— Як довго ви працювали над книжкою? Де шукали натхнення?

— Ідея прийшла абсолютно випадково. Просто в якийсь момент в голові виникла сцена про чоловіка, який перебуває на маяку. Я раніше на маяках не бував, тому це була абсолютно нова для мене локація. Він там сам, але в якийсь момент там починається щось загадкове. От мені стало цікаво, що там може статися. Довелося написати цілу книгу, щоб дізнатися відповідь. Так живуть усі письменники. Щось собі придумали, а потім почали розплутувати клубок.

— В результаті ви побували на маяку?

— Ні, поки що ні. Зате в мене вдома є чотири маяки. Колекція потроху розростається. Щодо термінів, то скажу, що писав я щодня. Я насправді дуже лінивий автор, але коли вже починаю щось писати, то намагаюся дисциплінуватися.   Так от, першу чернетку я написав за місяць. Потім її перечитав, зрозумів, що історія вийшла малою. Я прописав нові сюжетні лінії героям, тому рукопис збільшився практично в півтора раза. Були бета-рідери, які дуже мені допомогли. Загалом, після цього рукопис відправився у плавання видавництвами. Поки через три місяці я не отримав щасливого листа від "КСД" про те, що вони обрали мою книгу.

— Коли ви починаєте писати, то розумієте яким буде фінал? Чи це розуміння приходить несподівано?

— По-різному. Залежить від історії. У цій книзі я бачив фінал, але потім його довелося переписати. Судячи з відгуків читачів, якраз фінал вразив найбільше. Тож гадаю, то було правильним рішенням, переписати кінець цієї історії

— Хто вас надихає або що вас надихає на роботу?

— Насправді дуже багато. Кожен хороший автор, кожна хороша книжка мене надихає, будь-яких жанрів. Мій улюблений автор, золота мета, ідеал — це Джон Фаулз. Ідеал за стилем, багатошаровістю історії. Загалом я читаю різні жанри. Люблю і Гарпер Лі, і Стейнбека, Кінга. Також мене цікавить і класична, і сучасна проза, фантастика, трилери. Це і постмодерністи.

— Герої вашого роману вигадані?

— Вигадані. Я не люблю брати реальні прототипи, бо, по-перше, якщо дуже будуть реальні, то можуть бути претензії. По-друге, в якийсь момент ти можеш просто вичерпати ідеї, звідки брати персонажів. Тому я люблю їх вигадувати.

— Як ви вважаєте, в чому феноменальність успіху цієї книжки?

— Я не знаю, наскільки можна казати про феноменальність, але це точно перевершило будь-які мої сподівання. Тобто коли весь перший наклад розкупили, то я був здивований. Я підходив до працівників видавництва і питав, як так вийшло? Тобто є якийсь невідомий автор, а люди беруть і читають. Мені сказали, що зараз дуже великий попит і зацікавленість в українських авторах, і в трилерах, зокрема. Я, в принципі, це бачу з досвіду своїх колег. В мене дуже багато знайомих молодих авторів, з яким ми разом починали. Наприклад, мій добрий друг Тарас Мельник, письменник, військовий, теж в "КСД" видав свою дебютну книгу "Порожні могили".

Жанр трилеру, горору теж зараз набуває більшого поширення. Все більше видавництв додають його у своє портфоліо. Якщо ще буквально кілька років тому дуже небагато видавництв таке могли надрукувати, зараз це набуває популярності. До речі, у мене залишився один примірник "Маяка", який я підписав дружині. Вона підтримувала мене і продовжує це робити, за що я їй дуже вдячний. Якби вона не вірила в мене, то всього б цього не було.

— Над чим ви зараз працюєте?

— Наступний рукопис насправді вже завершений і він вже в видавництві "Лабораторія". Сподіваюся, що книга вийде наступному року. Цього разу це буде не горор і не класичний трилер, хоча деякі притаманні цим жанрам елементи там будуть. Це буде історія про блогерку, яка отримує на огляд книжку від невідомого автора. У цій книзі автор описав її життя включно з таємницями, які вона хотіла приховати. Зрештою блогерка починає розслідування аби з'ясувати, хто ж автор цієї книги. Ці пошуки приводять її до сім'ї, в містечко, з якого вона поїхала багато років тому. В тому числі це книга про сучасних людей, які живуть у мінливому світі, де до людей висувають дуже багато вимог. Натомість гонитва за успіхом приводить до тривожності та депресії. Це складні теми, які я порушую у новій книзі.

Читайте також: 17 років досліджень для створення книги про Луцьк: розмова з автором Олександром Котисом