Робити музику, показувати Європі, відправляти гроші на благодійність: інтерв’ю з українською співачкою Jerry Heil

Відома українська співачка Jerry Heil від початку війни з головою поринула у творчість, бо вирішила для себе, що саме так буде максимально корисна для країни. Зароблені гроші вона відправляє на благодійність. За цей час Jerry написала близько двох десятків пісень, кожна з яких — антивоєнний маніфест.

Про музику під час війни та духовний фундамент українців співачка розповіла в інтерв'ю у програмі "Ранок Вдома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Jerry, де ти зараз перебуваєш, чим займаєшся?

— Я в Празі, в Чехії. Приїхала сюди виступати в рамках благодійного туру "Доброго вечора, ми з України!". Намагаюся бути в кожному концерті з командою, бо на наших концертах неймовірна атмосфера. Це заходи, де люди можуть і поплакати, і трохи відвести душу, і задонатити. І всі кошти, які ми збираємо, ми передаємо в два фонди: фонд Ігоря Ласточкіна і фонд Маши Єфросиніної, називається фонд "Маша". Тобто ми допомагаємо нашим бійцям і також допомагаємо в фонді Маші, допомагаємо також діткам і їхнім мамам-переселенкам.

— Скільки вдалося зібрати грошей?

— Зараз точної інформації на руках не маю, вона оновлюється, тому що буквально позавчора був новий концерт. Але це уже декілька мільйонів гривень. В цілому, здається, три. Це тільки в рамках цього концерту. Але ж я виступаю іще в різних концертах благодійних, організованих сторонами Німеччини або Польщі. І там уже сума, я думаю, перевалює за десяток мільйонів євро. І це вражаюче.

— Слухай, цікаво, яка публіка приходить до тебе на концерти: українці чи іноземці також?

— Дуже хочу величезне дякую сказати українцям, які приводять своїх друзів європейців на концерти. Дуже багато європейців. І окреме величезне дякую — європейцям, які нас зараз не розуміють, але раптом дивляться, то дуже вдячна за те, що приходять зі своєї волі проявити оцей акт підтримки. Нам це дуже треба. Я просто як українка стою там і тішуся, що Європа з нами.

— Чи збільшилась в тебе кількість підписників з Європи завдяки цим концертам?

— Так. На мене в Twitter підписалась ірландська якась спільнота, в якій більше підписників, ніж у мене. Чому вони на мене підписались, я не знаю. Я там пишу англійською дуже рідко — українською, в основному. А вчора, наприклад, був просто грандіозний марафон, організований спільно кількома країнами. І, в цілому, якщо я не помиляюсь, аудиторія по всьому світу сягала 40 млн. Це, власне, як вся Україна. І я помітила, що за ніч прийшло близько 4 тисяч нових людей до мене в акаунт. Я не знаю, з чим це пов’язувати: чи з цим марафоном, чи з виходом нової пісні "Мрія", тому що вона зараз рве рейтинги, тому що попала в больову точку і свою, і людську.

От зараз починаю про неї говорити, і в самої сльози підступають. Бо хочеться цією піснею сказати, що можна зруйнувати все, що матеріальне, але ти ніколи не розіб’єш те, що об’єднує українців. Це наша сміливість, наша воля, це наш духовний фундамент, на якому ми будуємо все. Українці зараз стали як родичі усі. І цей фундамент, фундамент нашої спільної хати, яку ми разом з легкістю відбудуємо.

— Ми чули від багатьох музикантів, що на початку війни через ці жахливі події, які відбувались, мало хто хотів творити, писати, створювати щось. А ти навпаки була плідна, випустила багато пісень. Чому тобі хотілось писати?

— По-перше, я завжди багато писала насправді. Просто є ще такі правила шоубізнесу, що ти не можеш публікувати часто. Зараз я на все це наплювала, бо я теж спочатку думала, що не зможу писати після війни, просто не до музики було. Але це ж не та музика, яка була раніше, правда? Я розумію для себе, що я зараз тільки цим можу бути корисна: робити музику, потім цю музику показувати в Європі, заробляти гроші і віддавати ці гроші на благодійність. Інакше я не знаю, як я буду корисна в своїй країні. Тому пишу, і пишу багато. І насправді, коли воно болить, то воно просто на кінчику ручки уже, на кінчику пальців, якщо ти пишеш в нотатки, якщо ти пишеш на листку, то на кінчику ручки. І воно просто ллється. Ти просто береш той аркуш паперу, ставиш руку на нього, і воно само йде. Я дійсно зараз не знаю, як інакше. Ми зараз з alyona alyona зустрілися, вісім пісень за декілька днів разом написали, бо оцей ком в горлі стоїть і його треба кудись виплескувати. І воно виплескується, як і в будь-якого митця в його творчість.

— Дякуємо тобі й Альоні за це! Ми, до речі, з нею спілкувались на минулому тижні. Тож передавай привіт!

— Передам. Я не знаю, чи вона вам розказувала. Оці 8 пісень, які ми робимо зараз, ми робимо їх з різними артистами по Європі, з місцевими артистами. Вони співатимуть українські мелодії, українські тексти часом. І найприємніше, що ми самі для себе відкрили, що дуже багато артистів тут у Європі мають українське коріння. З п’ятьох кращих реперів у Німеччині три мають українське коріння. Розумієте? І це показник. Ні для кого не секрет, що Україна насправді найспівочіша нація. Це не вигадки українських патріотів. Це дійсно так, бо за деякими даними, наш доробок 200 тисяч пісень. Це тільки ті, що зібрані. А за іншими даними, більше ніж 500 тисяч. І навіть у фонду ЮНЕСКО є свої фонди, куди вони збирають ці пісні. І навіть там Україна на першому місці за кількістю народних пісень. На другому місці — Італія. Тому просто знаймо і пишаймося!

— І останнє питання. Воно, звісно, не буде оригінальним, утім, що робитимеш після війни?

— Ой, мені здається у мене є така мрія, що я, як приїду в Україну, і ми святкуватимемо цю перемогу так, що ми по краю кордонів України виставимо столи, і вся Україна сидітиме за одним столом, святкуватиме. Це дійсно моя величезна мрія. В принципі, це можливо, якщо дуже сильно постаратися. Але для українців взагалі нічого неможливого немає, тому чомусь не сильно сумніваюся, що і це може збутися. Хай буде так!