Реконструктивна хірургія обличчя військових та цивільних: про роботу французьких хірургів розповіли в Superhumans Center

Superhumans Center, який працює з травмами війни, приймає французьку місію з реконструктивної хірургії обличчя. Хто може потрапити на консультацію до провідних хірургів, у чому користь такої місії для України та Франції, у "Ранку Вдома" розповіла завідувачка відділення реконструктивної та пластичної хірургії Юлія Медвідь.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про французьку місію. Хто входить до її складу? В чому її головне завдання?

— Слід почати з того, що французька місія — це є міжурядовим проєктом з реконструктивної пластичної хірургії черепно-щелепно-лицевої ділянки між Україною та Французькою Республікою. Під час відкриття Центру SuperHumans у квітні 2023 року було підписано меморандум про співпрацю між Міністерством охорони здоров'я України та Франції.

Вже в рамках цього проєкту відбувається четверта консультативно-діагностично-лікувальна місія. Участь у цій місії беруть провідні фахівці шкіл не лише Франції, але й всього світу. Сьогодні операційні втручання проводить команда хірургів із міста Ам'єн та міста Нант.

Хотілось би також зазначити, що серед цих фахівців є легендарна особистість в царині щелепно-лицьової хірургії. Це Бернар Девошель, професор, щелепно-лицевий хірург університетської лікарні м. Амʼєн (Франція). У 2005 році успішно здійснив першу у світі трансплантацію обличчя. Він досі виконує надскладні втручання такого рівня. 

Щодо завдань цієї місії, це є безперечно допомога нашим військовим, що потребують проведення надскладних хірургічних втручань, адже усіх у них наявні мінно-вибухові травми обличчя, вогнепальні травми обличчя та інші складні травми. Проведення таких оперативних втручань з французькими колегами здебільшого триває від 7 до 12 годин.

Ще одне важливе завдання цієї місії — перейняти досвід у використанні технологій. Таким чином ми зможемо розвивати вітчизняну хірургію. Саме тому кожна така місія передбачає навчальний компонент, як практичний, так і теоретичний. 29 серпня відбудеться відкрита лекція наших колег у стінах Львівського національного медичного університету. Тож запрошую доєднатися.

— Скажіть, будь ласка, скільки ще триватимуть консультації?

— Після завершення операції було проведено консультації та огляди пацієнтів, які були прооперовані у попередніх місіях. Частково проводили первинні консультації. Такі консультації триватимуть до 29 серпня.

— Хто може потрапити на ці консультації? Військові чи цивільні?

— Нашими пацієнтами є військовослужбовці та цивільні, які отримали травми обличчя внаслідок військової агресії в Україні. Аби потрапити до нас на консультації, достатньо заповнити анкету на нашому сайті. Впродовж трьох днів працівник колцентру сконтактує задля оточення інформації та запросить вас у центр. Всі послуги наших пацієнтів, як військових, так і цивільних є абсолютно безплатними.

— Зі скількома пораненими вже вдалося попрацювати від початку роботи місії?

— Від початку роботи місії загалом прооперовано у нас близько 20 пацієнтів, а проконсультовано понад 100. Проте для більшості з них це є лише окремий етап хірургічного втрачання, оскільки травми наших пацієнтів є доволі складними. Такі травми потребують низки реконструктивних втрачань та операцій, корекції, протезування втрачених частин обличчя, що здебільшого триває кілька років.

Зазначу, що наш проєкт передбачає комплексний підхід для лікування таких пацієнтів. Тобто французькі колеги спостерігають і ведуть пацієнта впродовж усіх місій для того, щоб надати повний спектр лікувально-реабілітаційних послуг. Включно з протезуванням обличчя, стоматологічної реабілітації, відновленням слуху для того, щоб повернути їм як функцію, так й естетику.

— Як Ви оцінюєте спроможність вітчизняних фахівців? Які перспективи бачите у розвитку реконструктивної хірургії в Україні?

— На жаль, від початку війни нам доводиться здобувати досвід проти нашої волі. В нашій практиці ми зустрічаємося з виключно складними клінічними випадками, складними травмами обличчя, яких не бачили з часів Другої світової війни в жодному медичному центрі, в жодній країні.

Дуже часто лікування таких травм потребує надскладних операційних втручань, при яких дефекти м'яких чи твердих тканин обличчя замінюють тканинами з віддалених ділянок тіла людини. Це може бути лопатка або малогомілкова кістка. При цьому використовуються складні хірургічні техніки для накладання судних анастомозів. Таких фахівців в Україні так само мало, як і пілотів F-16.

Ми розуміємо, що після закінчення війни постраждалі продовж десятиліть потребуватимуть лікування та реабілітації. Тому таких фахівців потрібно готувати в Україні. Увага медичної спільноти сьогодні прикута саме до України, оскільки ми у стані війни здобуваємо досвід лікування та ведення мінно-вибухової травми та її наслідків.

На жаль, надалі досвід цієї експертизи буде в нас. Тому, мабуть, створення фахових шкіл за участі провідних спеціалістів, іноземних фахівців є перспективою в царині реконструктивно-пластичної та щелепно-лицевої хімії в Україні.

Читайте також: Документальний фільм "Мирні люди": про роботу з перехопленими розмовами окупантів розповіла режисерка стрічки