Основи домедичної допомоги: про особисту безпеку та відповідальність за життя постраждалого говоримо з інструкторкою компанії FAST

В умовах війни всім варто навчитися надавати домедичну допомогу. Редакція "Ранку Вдома" із компанією FAST запускає спеціальну рубрику з вивчення цієї теми. Щоп'ятниці експерти навчатимуть нас, як діяти до приїзду швидкої допомоги. На першому занятті з інструкторкою Наталією Бойко ми дізнаємося, для чого потрібна перша допомога, що можна робити до приїзду медиків, а чого не варто. Також обговоримо важливу річ — власну безпеку.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— На ваш погляд, чому важливо кожному українцю знати та вміти надавати домедичну допомогу?

— Перша допомога, або домедична допомога, — це підтримка стану постраждалого до приїзду медиків. Є стани, коли людину не зможуть врятувати. Критичні стани — це критичні кровотечі. Коли за 2-3 хвилини людина втрачає критичний об'єм крові та помирає.

Тобто ми розуміємо, що 2-3 хвилини — це надто короткий час, і своїми діями ми будемо намагатися розтягнути ці 2-3 хвилини для того, щоб медикам було до кого приїжджати, а не просто приїжджати констатувати смерть.

Зупинка серця — це коли головний мозок не отримує кисню. Починаються незворотні процеси. Якщо не почати діяти, то за 5-7 хвилин людина помирає.

Тому ми говоримо про те, що люди поруч повинні мати навички першої домедичної допомоги для того, щоб допомагати постраждалим. Інфаркти, інсульти, судомні напади, будь-які інші критичні стани потребують миттєвої реакції. Йдеться про дії іншої людини до приїзду "швидкої".

Я як людина, яка не була дотична до медицини до повномасштабного вторгнення, вирішила стати інструктором, бо це велика місія. По-друге, я розширюю так зване коло безпеки. Бо що більше людей я навчу, то більший шанс у мене, що я виживу, якщо щось зі мною станеться.

Всі тренінги, які ми проводимо, є сучасними та доказовими. Тобто ми спираємося на сучасні дослідження, спростовуємо деякі міфи про неефективну допомогу, яка може тільки нашкодити постраждалому.

Я думаю, що багато з вас чули історію про те, що якщо в людини є судомний напад або напад епілепсії, то людині в рота треба засунути палець або ложку.

Ми розуміємо, що ця інформація є неправдивою. Вона може тільки нашкодити, але на жаль, поки що це сталий міф. Намагаємося його розвінчувати.

— Якщо ми згадали про ложку або палець, то хочеться дізнатися про те, що треба мати при собі для надання домедичної допомоги?

— Річ у тому, що ви можете купити навіть готову аптечку. Зараз є такі магазини, які продають аптечки, в яких є турнікет для зупинки критичних кровотеч з кінцівок, матеріал тампонади, щоб зупинити кровотечі. Втім, є одне "але". Якщо ви не вмієте цим користуватись, то девайси стають непотрібними.

Зараз у нас є ризик травмування людей. Ми говоримо про те, що треба дбати про власну безпеку. По-перше, треба оцінити, чи безпечно вам взагалі надавати допомогу в цьому місці. Бо якщо ви побігли десь надавати допомогу і при цьому не оцінили стан, не викликали швидку, то замість одного постраждалого в нас два постраждалих, швидка не їде, допомога була неефективною.Тобто треба оцінити обставини.

Далі ми рекомендуємо користуватись рукавичками для того, щоб, знову ж таки, захистити себе від постраждалого. Бо ми не розуміємо, скажімо так, що кожен постраждалий несе в себе біологічну загрозу. Всі його рідини: кров, слина, піт, сеча, блювотні маси, можуть нести для нас загрозу, небезпеку зараження інфекційними захворюваннями.

Тому дуже добре мати з собою рукавички й надавати допомогу саме в рукавичках. При цьому рукавички треба правильно одягати й правильно знімати. Ми рекомендуємо використовувати нітрилові рукавички, замість латексних. Тільки після того, як ви переконалися, що тут безпечно та одягли рукавички, можна надавати домедичну допомогу.

Після того, як ми надали допомогу постраждалому, треба правильно знімати рукавички. Треба це робити так, щоб рукавички не порвалися, а рідини, які на них залишилися, не замастили вас та оточення.

Коли починаємо знімати рукавчики, то прибираємо руки від свого обличчя. Робимо одну ручку таким наче ковшиком, щоб у нас трошки нижче зап'ястка утворилася складочка, вивертаємо пальчики назовні та обережно стягуємо цю рукавичку. Стягнули рукавички. Далі треба їх утилізувати. Можна передати їх медикам на утилізацію. Звісно, вони можуть відмовитися. Тоді треба загорнути рукавчики у пакет, зав'язати та викинути у смітник.

— В яких випадках критично важливо надати допомогу людині до приїзду медиків?

— Скажімо так, надавати допомогу треба всім, в будь-яких станах і в будь-яких випадках. Краще мати інформацію про це і вміти надавати цю допомогу. Чи нас закон зобов'язує надавати? Ні. Ми точно можемо викликати "швидку". Це мінімум у критичному стані.

Виклик "швидкої"  це вже є половина того, що ви можете зробити для постраждалого. Я скажу більше, в нас є кримінальна відповідальність за залишення людини в небезпеці.

Але якщо ви після цього, після виклику швидкої щось зробите з постраждалим для того, щоб він дожив до приїзду медиків, то тоді ви будете супергероєм!

Бачимо критичну кровотечу, зупиняємо критичну кровотечу. Бачимо, що в людини є зупинка серця, починаємо серцево-легеневу реанімацію. Є якісь певні інші стани, теж допомагаємо. Всі ці наші дії регламентує законодавство.

Є навіть інструкція, як це робити. Ця інструкція — це є наказ МОЗ-441, який оновився в березні 2022 року, тобто відразу після початку повномасштабного вторгнення. Наказ покроково описує кожен стан і що треба робити при цих станах.

— Що заборонено робити, коли ти надаєш допомогу?

— Не можна давати ліки. По-перше, є побічні ефекти в деяких ліків і може бути алергічна реакція. Тобто ми можемо ліками погіршити стан постраждалого.

Цей наказ проговорює чотири певні стани, коли їх можна давати, але там завжди є якісь певні нюанси в дужках. Або ви вмієте користуватись цим засобом, або в людини немає алергії.

Також закон каже, що ми не можемо пошкоджувати шкірні покриви постраждалого. Тобто робити порізи, проколи, ін'єкції, катетери, крапельниці. В першій допомозі цього робити не можна. Це заборонено.

Читайте також: Застосунок "База": говоримо з керівницею проєкту про психологічну підтримку ветеранів та їхніх родин