Kodak, Шанель та Голлівудський пакт із Гітлером: історії відомих брендів, яких звинувачують у колабораціонізмі

Станом на кінець травня 2024 року 390 світових компаній залишили російський ринок, повідомляє Київська школа економіки. Однак понад 2000 брендів продовжують працювати у РФ, більшість із них — без обмежень. Це повторює історію, яка сталася під час Другої світової війни, коли багато компаній співпрацювали з нацистською Німеччиною. Про відомі приклади такої колаборації дізнавайтеся у матеріалі "Ранку Вдома".

Kodak — справжній піонер у світі фотографії. Засновник компанії американський бізнесмен Джордж Істмен ще 1888 року випустив першу у світі камеру для аматорів, зробивши фотографування популярною розвагою. З появою кіно саме Kodak постачав левову частку плівок для нової індустрії. Бізнесмен помер 1932 року, трохи не доживши до приходу до влади Адольфа Гітлера в Німеччині. Та менеджери, котрі успадкували компанію, не побачили у цьому підстав для закриття своїх прибуткових німецьких заводів.

Коли ж 1942 року США офіційно доєдналися до війни, її президент Франклін Рузвельт запровадив санкції проти Третього рейху, Kodak лише формально передав свої європейські філії у треті руки. Насправді ж фабрика американської компанії виробляла для нацистів не тільки плівки, а й спускові гачки для стрілецької зброї та навіть детонатори. На декотрих підприємствах, як от у Штутгарті та Берліні, використовували рабську працю з мовчазної згоди американських менеджерів.

Ба більше, Kodak, попри санкції, налагодив постачання товарів з Німеччини до США через нейтральну Швейцарію. В такий спосіб наповнював скарбницю Гітлера іноземною валютою. Чимало американських дипломатів ще у 1940-ві роки закликали притягнути компанію до відповідальності. Однак чиновники Держдепартаменту вирішили, що військовій промисловості самих США вигідно отримувати певний імпорт від ворога. У підсумку компанія Kodak не мала жодного покарання за свої дії під час Другої світової, а після російського повномасштабного вторгнення в Україну так і не закрила своєї філії у РФ, хоч і заявила про дотримання всіх західних санкцій. 

Книга "Колабораціонізм: Голлівудський пакт з Гітлером" 10 років тому спричинила величезний скандал у Голлівуді. Її автор історик Бен Урванд зібрав десятки доказів того, що американські кіностудії співпрацювали з нацистською Німеччиною і протягом 1930-х років. Про окремі факти на кшталт того, що Universal Pictures відредагувала свою стрічку на "Західному фронті без змін" через нацистську цензуру, було відомо й раніше. У підсумку цей фільм все одно заборонили в німецькому прокаті, проте Урванд знаходить кількадесят стрічок, які опинилися під забороною чи були серйозно процензурований у США на догоду Гітлеру аби не втратити німецький кіноринок.

Опікувався цими питаннями з боку Третього рейху дипломат Георг Гісслінг, якому навіть дали прізвисько "Голлівудський консул". Дійшло до того, що декотрі продюсери запрошували нацистських цензорів до Лос-Анджелеса для попереднього перегляду фільмів. Студія 20th Century Studios писала персонально Гітлеру з проханням оцінити її стрічки завершуючи листи відомим нацистським привітанням.

Однак найбільш серйозні звинувачення Урванд висунув проти студії Metro-Goldwyn-Mayer. Нібито для виведення прибутку з Німеччини її менеджерам довелось вкласти частину коштів у виробництво зброї напередодні Другої світової. Варто зазначити, що всі згадані виробники кіно спростовують закиди Урванда та, на відміну від компанії Kodak, припинили будь-яку співпрацю з Німеччиною одразу після оголошення війни з боку США. Зараз жодна з великих голлівудських студій також не демонструє свої проєкти у російському прокаті. 

Ця всесвітньо відома француженка, ікона моди Коко Шанель абсолютно точно співпрацювала з нацистами та навіть шпигував на їхню користь. Ви могли чути, що дизайнерка одразу закрила всі свої магазини та бутики з початком Другої світової, однак не на знак протесту проти дій Німеччини, а задля помсти своїм робітницям, які вимагали кращих умов праці. Вона навіть намагалася захопити частки своїх партнерів єврейського походження у спільному бізнесі з виробництва парфумів Chanel No. 5, використовуючи так звані "арійські закони" Німеччини. Щоправда, зазнала невдачі.

Дизайнерка також роками крутила роман з нацистським розвідником Гансом Гюнтером фон Дінклаге і завдяки йому змогла визволити племінника Андре з німецького полону. Провальна колаборантська пригода Шанель — це секретна операція 1944 року "Модельний капелюшок", в якій їй дали кодове ім'я "Вестмінстер". Дизайнерка мала поїхати до британського посольства в Мадриді, аби через нього зв'язатися зі своїм давнім другом Вінстона Черчилля та ініціювати мирні перемовини між союзниками та Німеччиною. Однак Шанель викрили, і все зірвалося останньої миті.

Невдовзі її заарештували в деокупованому Парижі. Втім, французька влада не знайшла достатньо прямих доказів для обвинувачуваного вироку. Хай там як, а репутація Коко Шанель сильно постраждала, тож вона переїхала до Швейцарії, де почала бізнес знову. Втім, у 1954 році Шанель успішно повернулася у французький світ моди. 70 років потому її компанія перебуває у тривалому процесі повного виходу з ринку Росії.

Читайте також: Прототип сучасного політтехнолога та творець Російської імперії — історія українського богослова Феофана Прокоповича